Ухвала суду № 96087223, 24.03.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 522/821/19

Провадження № 2/496/701/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Біляївського районного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря – Старостіної А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка Одеської області матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «Лузанівка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за неповернення обладнання за договором суборенди та стягнення судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться вищевказана справа.

До суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про закриття провадження по вищевказаній справі, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилається на те, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням фізично-особою підприємцем - ОСОБА_1 укладених з ТОВ «Лузанівка» договорів суборенди операційного торгівельного обкладення та договорів суборенди обладнання для розливу, а саме неповерненням взятого в суборенду обладнання, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути збитки у розмірі вартості обладнання. Договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання, є господарським і зобов`язання, що з нього виникають є господарськими. Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду надіслав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з захворюванням.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За статтею 45 Господарсько процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

В той же час положенням п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Таким чином, з зазначеного вбачається, що головним по цієї справі є визначення чи підпадають під дію ГПК України правовідносини між ТОВ «Лузанівка» та ОСОБА_1 , з урахуванням того, що позов пред`явлений до ОСОБА_1 після того, як вона припинила свою підприємницьку діяльність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 127/23144/18 від 09.10.2019 зазначила, що однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 904/1083/18 від 25.06.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 припинила статус підприємця – 22.02.2017 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа за позовом ТОВ «Лузанівка» до ОСОБА_1 надійшла до суду 18.01.2019 року за Вх. № 5161/19.

Підсумовуючи вищенаведене, згідно вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд зазначає, що між сторонами виник спір, який має розглядатися в порядку господарського судочинства, тобто зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, ст. 19, 20, 45 ГПК України, 179, 173 ГК України -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за неповернення обладнання за договором суборенди та стягнення судового збору - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення із цим позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 30 березня 2021 року.

Суддя Буран В.М.