Ухвала суду № 96087012, 02.04.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7201/19

Провадження № 1-кс/487/1850/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2021 м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., за участю секретаря Щербатюк М.С., прокурора Протасова А.В., захисника Лопатишкіна Г.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаїв) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бахтєєва О.С. у кримінальному провадженні №42019150410000064 від 04.06.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 2 ст. 421, ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаїв) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бахтєєв О.С. звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 2 ст. 421, ч. 1 ст. 263 КК України, на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, наполягав на його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовився надавати показання з приводу підозри, просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що від органу досудового розслідування не переховувався та такого наміру не має, на виклик слідчого з`являвся, має на утриманні малолітню доньку.

Захисник Лопатишкін Г.Ю. в судовому засіданні також просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, судом встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаїв) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019150410000064 від 04.06.2019 за ч. 3 ст. 410, ч. 2 ст. 421, ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.01.2015 ОСОБА_1 укладено з Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до наказу командира військової частини А2802 від 19.01.2015 №11 лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А2802.

Згідно наказу командира військової частини А2062 від 28.12.2016 №289 старшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду оперативного чергового відділення поточних бойових дій командного пункту військової частини А2062.

В подальшому відповідно до наказу командира військової частини А2062 від 19.02.2019 №36 капітана ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини А2062, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14.

Відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, затвердженого в той же день відповідним Законом №1126-VII, ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, в Україні діє особливий період.

Маючи досвід поводження зі зброєю і боєприпасами, при проходженні військової служби капітан ОСОБА_1 знав вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, вибухові речовини та бойові припаси відносяться до предметів, обмежених в обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, а також те, що військовослужбовцям Збройних Сил України забороняється зберігати їх за територією військової частини.

Водночас, проходячи військову службу, капітан ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9-11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п.11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, п.п.13-15 Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 4 серпня 2000 року, п. 1.15 «Інструкції по організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї і боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 р. №359, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до ст. 267 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України добовий наряд призначається для підтримання внутрішнього порядку, охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов`язків внутрішньої служби.

Крім того, статтею 291 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України регламентовано, що усі військовослужбовці добового наряду повинні твердо знати, неухильно й сумлінно виконувати свої обов`язки, наполегливо домагаючись додержання розпорядку дня та правил внутрішнього порядку.

Статтею 268 та 295 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що до складу добового наряду включається, окрім інших, черговий військової частини, який призначається з числа офіцерів управлінь військової частини та батальйонів, а також командирів рот та з тих, хто прирівнюється до них. Він відповідає за своєчасне оповіщення підрозділів та управління військової частини про приведення військової частини в бойову готовність (переведення на функціонування в умовах особливого періоду), за підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом, а також за зберігання пістолетів та патронів до них військовослужбовців офіцерського, сержантського (старшинського) складу військової частини. Черговий частини підпорядковується командирові військової частини. Йому підпорядковується весь склад добового наряду військової частини.

Згідно із ст. 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України черговий частини зобов`язаний видавати зброю та боєприпаси до неї військовослужбовцям офіцерського, сержантського (старшинського) складу управління та штабу військової частини під особистий підпис, а ящики із зброєю та боєприпасами до неї військовослужбовців офіцерського, сержантського (старшинського) складу підрозділів військової частини - під особистий підпис сержанта із матеріального забезпечення (старшини) підрозділу у книзі видачі зброї та боєприпасів; особисто перевіряти не менше ніж двічі на добу (з них один раз уночі) несення служби добовим нарядом і додержання внутрішнього порядку в підрозділах, вживати заходів для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, випадкам порушення вимог безпеки, а також для усунення виявлених недоліків.

Згідно із функціональними обов`язками оперативного чергового, капітану ОСОБА_1 на час виконання обов`язків оперативного чергового підпорядковується весь особовий склад добового наряду військової частини, а також передбачено обов`язок робити запис у журналі приймання та здавання чергування про всі виявлені недоліки під час виконання службових обов`язків добовим нарядом і про порушення правил внутрішнього порядку військової частини за час чергування.

Проте, ігноруючи наведеними вище вимогами нормативно-правових актів, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Наказом командира військової частини А2062 від 31 травня 2019 №102-Н, військовослужбовця вказаної військової частини капітана ОСОБА_1 призначено оперативним черговим частини у розрахунок чергової зміни командного пункту з 10:00 01.06.2019 по 10:00 02.06.2019 для забезпечення виконання завдання за напрямками допусків, визначених наказами командира військової частини А2062 (з адміністративно-господарської діяльності).

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України капітан ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Окрім того, згідно п.п. 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 – капітан ОСОБА_1 , будучи посадовою особою військової частини, у віданні якої перебуває військове господарство, в тому числі вогнепальна зброя, повинен організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі), здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням, знати наявність, стан, тактико-технічні характеристики та правила експлуатації озброєння, бойової, іншої техніки у підпорядкованих службах (службі) та вміти організувати їх експлуатацію і ремонт.

Відповідно до функціональних обов`язків оперативного чергового старший оперативний черговий відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини А2062 капітан ОСОБА_1 , який обіймає вказану посаду, відповідає за приймання та видачу зброї, а також здійснює контроль за своєчасністю здавання зброї та боєприпасів, що знаходиться у кімнаті зберігання зброї - тобто виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, таким чином відповідно до пункту 1 примітки до статті 425 КК України, капітан ОСОБА_1 під час перебування на вищевказаній посаді, відповідно до своїх функціональних обов`язків являється військовою службовою особою та виконує організаційно- розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки.

Однак, капітан ОСОБА_1 , ставши на злочинний шлях, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок держави, в особі військової частини А2062, вирішив привласнити військове майно – пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску, вартістю 1380,30 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в період з 10 години 01.06.2019 по 10 годину 02.06.2019, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, капітан ОСОБА_1 , будучи оперативним черговим частини, згідно наказу командира військової частини А2062 від 31.05.2019 №102-НР, в порушення вищевказаних вимог законодавства, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок держави в особі військової частини А2062, знаходячись у кімнаті зберігання зброї у приміщенні, яке розташоване на території військової частини А2062, за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14, в умовах особливого періоду, шляхом вільного доступу до кімнати зберігання зброї вказаної військової частини, з метою реалізації свого злочинного прямого умислу, спрямованого на привласнення вогнепальної зброї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, проник до вказаної кімнати зберігання зброї, яка була йому ввірена, звідки привласнив пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску, вартістю 1380,30 грн, після чого виніс вказаний пістолет з кімнати зберігання зброї, та розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, капітан ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини А2062 та проходячи її на посаді старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини А2062, дислокованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14, діючи умисно, в порушення ст.ст. 11, 16, 49, 58, 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», в період з 10 години 01.06.2019 по 10 годину 02.06.2019, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, привласнив зброю – пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску, вартістю 1380,30 грн, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України – привласнення зброї військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Таким чином, капітан ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини А2062, та проходячи її на посаді старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини А2062, дислокованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14, будучи оперативним черговим частини, та входячи до чергової зміни командного пункту вказаної військової частини, порушуючи вимоги ст.ст. 295-300 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, в порушення вищевказаних вимог законодавства, в період з 10 години 01.06.2019 по 10 годину 02.06.2019, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинив привласнення зброї – пістолету марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 410 КК України, чим порушив статутні правила внутрішньої служби, що потягло вчинення особливо тяжкого злочину самим ОСОБА_1 , пов`язаного з привласнення ним зброї, тобто предметів, які вилучені з цивільного обігу, можливого їх розповсюдження серед цивільного населення, підрив бойової готовності підрозділу, тобто тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено даний добовий наряд, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 421 КК України - порушенні особою, яка входить у добовий наряд частини, статутних правил внутрішньої служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Поряд з цим, маючи досвід поводження зі зброєю і боєприпасами, при проходженні військової служби, капітан ОСОБА_1 знав вимоги законодавства України про те, що бойові припаси відносяться до предметів обмежених в обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, а також те, що військовослужбовцям Збройних Сил України забороняється зберігати бойові припаси за межами спеціально визначених приміщень військової частини.

Проте, ігноруючи наведеними вище вимогами законодавства та нормативно-правових актів, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним поводженням зі зброєю та бойовими припасами, за наступних обставин.

Так, капітан ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, за вище вказаних обставин привласнив пістолетом марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску, який є вогнепальною зброєю, у подальшому, після здачі чергування ОСОБА_2 , виніс зазначений пістолет за межі військової частини А2062 та, перебуваючи у м. Миколаєві, у період часу з 10 години 02.06.2019 до 20 години 03.06.2019 носив при собі пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску, який є вогнепальною зброєю.

Надалі ОСОБА_1 приблизно о 20 годині 03.06.2019, перебуваючи у приміщені квартири за адресою: АДРЕСА_1 , передав раніше знайомому йому громадянину ОСОБА_3 пакет із вогнепальною зброєю пістолетом марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 для його подальшого зберігання до визначеного ОСОБА_1 часу.

В свою чергу ОСОБА_3 , будучи не обізнаним із тим, що переданий йому ОСОБА_1 пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 є вогнепальною зброєю, а також із злочинним умислом ОСОБА_1 , спрямованим на зберігання вогнепальної зброї, прийняв від останнього пакет, у якому містився пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , який у подальшому зберігав при собі до 22 години 03.06.2019.

У подальшому приблизно о 22 годині 03.06.2019 ОСОБА_3 , діючи за вказівкою ОСОБА_1 , прибув на паркувальний майданчик поблизу магазину «АТБ» за адресою: м. Миколаїв, пр-т Центральний, буд. 26, та повернув в присутності ОСОБА_2 ОСОБА_1 пакет із пістолетом марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 , розуміючи, що його злочинну діяльність викрито командуванням військової частини, з метою прикриття своєї злочинної діяльності та ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, у присутності ОСОБА_2 повернув пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії РГ № НОМЕР_2 до військової частини А2062, повідомивши командуванню вказаної військової частини, що знайшов зазначений пістолет поблизу військової частини.

Таким чином, капітан ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення ст.ст. 9-11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, п.п. 13-15 Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 4 серпня 2000 року, п. 1.15 «Інструкції по організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї і боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 р. №359, без передбаченого законом дозволу у період часу з 10 години 02.06.2019 по 20 годину 03.06.2019 носив при собі пістолет марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску, який є зброєю, після чого о 20 годині 03.06.2019 передав ОСОБА_3 вказаний пістолет та зберігав у останнього зазначену зброю до 22 години 03.06.2019, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України: носіння, передача, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

31.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410 КК України – привласнення зброї військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, ч. 2 ст. 421 КК України – порушення особою, яка входить у добовий наряд частини, статутних правил внутрішньої служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, ч. 1 ст. 263 КК України - носіння, передача, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , це, зокрема, дані повідомлення начальника Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 03 червня 2019 №927/оч; рапорта прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону Довбні В. про виявлення кримінального правопорушення від 04.06.2019; рапортів старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Бахтєєва О. від 30.03.2021; витягу з наказу командира військової частини А2062 від 31.05.2019 №102-Н; витягу з інструкції Оперативному черговому (Черговому КП); журналу чергування оперативного чергового військової частини А2062; протоколу огляду кімнати зберігання зброї військової частини А2062 за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14 від 10.07.2019; зберігальної розписки про передачу слідчим на відповідальне зберігання оперативному черговому поточних бойових дій командного пункту штабу в/ч А2062 капітану ОСОБА_4 зброї В/Ч А2062 9 мм пістолету «Макарова» серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску; протоколу огляду пістолету марки ПМ калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , 1975 року випуску у військовій частині А2062 за адресою м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14; протоколів допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 ; висновків експерта від 23.12.2019 №2-575, від 17.01.2020 №10-819, від 22.01.2021 №СЕ-19/108-21/654-ВМ; протоколу огляду «боргової розписки» від 9.12.2020; протоколів огляду компакт дисків, вилучені в ході проведення тимчасового доступу у ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» від 29.12.2020, 22.03.2021; протоколу слідчого експерименту від 23.03.2021 за участю свідка ОСОБА_3 ; протоколу пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_3 від 23.03.2021; протоколу пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_2 від 30.03.2021; розписки ОСОБА_1 про отримання позики ОСОБА_1 у ОСОБА_2 в сумі 900 доларів США.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні трьох злочинів, один з яких (ч. 3 ст. 410 КК України ) є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років; підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, а тому наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, військова частина, у якій ОСОБА_1 проходить службу, дислокується на території Волноваського району Донецької області, безпосередньо у зоні проведення операції об`єднаних сил, що свідчить про наявність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду на території Донецької або Луганської областей, які не підконтрольні Українській владі.

Також суд вважає, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний ОСОБА_1 зможе впливати (шляхом погроз, підкупу або іншим чином) на свідків у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які прямо вказують на ОСОБА_1 , як на особу, яка вчинили інкриміновані йому кримінальні правопорушення з метою зміни показань, наданих ними під час досудового розслідування; експертів, які проводили судову балістичну експертизу та експертизу військового майна.

Встановлений також ризик, передбачений п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України. Під час досудового розслідування встановлено те, що ОСОБА_1 залучав до вчинення кримінального правопорушення сторонніх цивільних осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності повідомив командуванню військової частини А2062, що знайшов зазначений пістолет поблизу вказаної військової частини, а також неодноразово залякував ОСОБА_2 тим, що саме він втратив пістолет, оскільки останній неуважно перевіряв наявність зброї під час прийому-здачі чергування, та саме ОСОБА_2 буде нести кримінальну відповідальність.

В судовому засіданні прокурор доведено і існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, на теперішній час Ленінським районним судом м. Миколаєва розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020155040000054 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 185 КК України.

Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, окрім вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підрозрюваному у разі визнання його винуватим, враховує вік підозрюваного ОСОБА_1 , його задовільний стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків підозрюваного за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , де він мешкає з батьками; підозрюваний розлучений, має малолітню доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає з матір`ю; є військовослужбовцем військової служби за контрактом ВЧ А3137; раніше не судимий, проте наявний ризик повторення протиправної поведінки, оскільки ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України.

Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, наявність трьох епізодів протиправної діяльності під час проходження військової служби за контрактом в особливий період, тяжкість покарання, особу підозрюваного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу.

Посилання підозрюваного на нявність у нього на утриманні малолітньої дитини не зменшує існуючих ризиків.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Відповідно до п. 2 Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03 листопада 2020 року № 394, гауптвахта - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) для виконання покарання щодо військовослужбовців, засуджених до арешту, військовослужбовців, на яких накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців, або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням встановлених досудовим розслідуванням обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 29.05.2021 включно, з утриманням підозрюваного в умовах гауптвахти Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 05.04.2021.

Слідчий суддя Т.А. Карташева