Ухвала суду № 96086524, 07.04.2021, Радехівський районний суд Львівської області

УХВАЛА

іменем України

07 квітня 2021 рокуСправа №451/1341/18 Провадження № 6/451/20/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу за поданням Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України,-

в с т а н о в и в:

Старший державний виконавець Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Левицький Ю.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України.

Подання мотивує тим, що на примусовому виконанні у Радехівському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) знаходиться виконавчий лист №451/1341/18 від 22.10.2019 року виданий Радехівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» суми завданої майнової шкоди у розмірі 10806,79 грн. та судового збору в розмірі 1762,00 грн. Станом на сьогоднішній день, боржником заборгованість згідно вищевказаного виконавчого документа не погашено. Громадянин ОСОБА_1 на виклик державного виконавця не з`явився, хоча постанову про відкриття виконавчого провадження з викликом державного виконавця отримав (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення додається). Інформація про відкриті рахунки відсутня за боржником ОСОБА_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відомості відсутні. Згідно відповіді витягу з Єдиного державного реєстру МВС України встановлено, що автомототранспортні засоби за боржником не зареєстровано. Згідно відповіді до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії встановлено, що інформацію про отримання боржником пенсії не знайдено. Згідно відповіді до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи встановлено, що інформацію про ОСОБА_1 не знайдено. Просить суд, постановити рішення про тимчасове обмеження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України та вилучити паспорт № АСВП 63652789. Виконання ухвали покласти на державну прикордонну службу України(а.с.65-66).

В судове засідання старший державний виконавець Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левицький Ю.В. не з`явився. Начальник відділу скерувала в адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с.81).

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Таким чином, боржник ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_2 про розгляд справи судом не повідомлялися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання необхідно відмовити, виходячи із таких міркувань.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як встановлено ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно п.8 ст.19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу покладається, крім іншого, запобігання та недопущення виїзду з України осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон. Тимчасове обмеження у праві виїзду за кордом здійснюється судом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року.

Стаття 6 зазначеного Закону передбачає декілька видів обмеження у виїзді громадян України за кордон, зокрема: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту та тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у певних випадках, що визначені в цій статті.

За змістом п. 5 ч.1 та ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов`язань.

З вище наведених правових норм вбачається, що особі, яка має паспорт для виїзду за межі України та має такий намір, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадку ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання цих зобов`язань.

Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року, "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, необхідно розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, наявність самого лише невиконаного зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Факт ухилення боржника має підтверджуватись сукупністю належних доказів, які приватний виконавець повинен надати до суду.

Судом встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавчий лист № 451/1341/18 від 22.10.2019 року виданий Радехівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» суми завданої майнової шкоди у розмірі 10806,79 грн. та судового збору в розмірі 1762,00грн, загальна сума боргу 12 568,79 грн..

18 листопада 2020 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку 19.11.2020 року скеровано боржнику ОСОБА_1 , яку останній отримав особисто 26.11.2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення.

В обґрунтування подання, державний виконавець зазначив, що боржник вимоги виконавчого документу самостійно не виконує та ухиляється від сплати боргу, проте жодних доказів на підтвердження вказаних дій суду не було надано, а ті, які були представлені для розгляду, свідчать про проведення примусових дій, але не підтверджують факт ухилення від сплати заборгованості.

Крім того, до матеріалів подання долучений акт державного виконавця від 22.02.2021 р. ОСОБА_2 з аналізу якого, вбачається, що при виїзді за місцем проживання боржника ОСОБА_1 , майна на, яке може бути накладено стягнення немає, проте в даному акті відсутній підпис боржника ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

За наведених вимог закону, суд не бере до уваги як допустимий доказ акт державного виконавця від 22.02.2021р., оскільки із його змісту вбачається, що ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 , проте його присутність у Акті не відображена, немає його підпису та відмітки про те, що боржник відмовився від такого.

Крім того, що в боржника існує заборгованість, в обґрунтування свого подання, державний виконавець вказує і на те, що вона не з`являється на виклики державного виконавця, не вживає заходів щодо виконання боргових зобов`язань, що свідчить про ухилення від сплати боргу.

Такі доводи суд розцінює як недостатні для задоволення подання, оскільки, сам факт часткового невиконання боржником зобов`язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на неї рішенням обов`язків.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду, має місце тоді, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Районним відділом ДВС не надано, а судом не здобуто доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, не встановлено можливості виконання ним такого рішення суду.

За таких обставин, враховуючи, що будь-яких доказів на підтвердження факту умисного ухилення боржника ОСОБА_1 , від виконання своїх зобов`язань, а також те, що він має намір виїхати за кордон в судовому засіданні не отримано, також державним виконавцем не надано суду доказу того, що боржник перетинає державний кордон, суд вважає, що звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України цього боржника з вилученням паспортного документа є безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Відмова у задоволенні подання не позбавляє права державного виконавця за наявності достатніх підстав, які вказують на ухилення боржником від виконання зобов`язань та після вчинення усіх виконавчих дій спрямованих на виконання виконавчого листа про стягнення коштів повторно звернутись з таким поданням.

Керуючись ст.441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України», суд-

постановив:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Радехівського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Левицького Ю.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України з вилученням паспорта № НОМЕР_2 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Ухвала суду виготовлена в нарадчій кімнаті 7 квітня 2021 року.