Ухвала суду № 96085306, 07.04.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

07.04.2021

ЄУН № 337/1832/21

Провадження № 2/5337/1209/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м.Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Сидорова М.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021р. до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101/6528844-СК від 12.06.2019р. в розмірі 90 064,58 грн.

07.04.2021р., на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з метою надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Провадження у справі за вказаним позовом на даний час не відкрито.

Одночасно з позовною заявою АТ «ТАСКОМБАНК» до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/5 частку нерухомого майна - квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що станом на 23.03.2021р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 101/6528844-СК від 12.06.2019р. становить 90 064,58грн. Відповідач навмисно не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування, уникає свого обов`язку щодо повернення кредиту. Накладення арешту на нерухоме майно боржника, як спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, має конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому саме такий вжитий судом захід до забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачу, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Таким чином, з огляду на розмір заборгованості, вказує, що існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника, у зв`язку із чим АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з даною заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, вважаю заяву АТ «ТАСКОМБАНК» такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом норм діючого законодавства забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд враховує обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину, а також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту заявлених позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» вбачається, що між сторонами наявний майновий спір, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №101/6528844-СК від 12.06.2019р. в загальному розмірі 90 064,58 грн.

Як на підставу забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, що на його думку, може унеможливити або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому просить накласти арешт на частку нерухомого майна - квартири, яка перебуває у спільній частковій власності, а саме на 1/5 частку квартири, яка належить відповідачу.

Водночас, викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи про існування обставин, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України, які можуть бути підставою для забезпечення такого позову, зокрема, доводи про те, чому, без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення суду про стягнення з відповідача грошової суми в загальному розмірі 90 064,58 грн., у разі задоволення позову в повному обсязі, у заяві відсутні.

Реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, з заяви не вбачається.

В заяві належним чином не обґрунтовані обставини, які достовірно свідчили б, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на частку нерухомого майна, яка належить відповідачу, утруднить або може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам, які стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором.

В зв`язку з вищевикладеним вважаю, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, і враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет та ціну позову, обсяг позовних вимог, приходжу до висновку, що відсутні достатні підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149-153, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя М.В.Сидорова