Рішення № 96084861, 07.04.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/691//19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

07.04.2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Ярошенко А.Г.,

за участю секретаря Довгаль А.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пригода Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) про визнання права власності на самочинне будівництво, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинне будівництво.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, Згідно договору купівлі-продажу від 01 липня 1999 року позивач придбав 12/25 частини житлового будинку А з надвірними спорудами: літня кухня Б, сарай В, паркани № 1,2,5,6, водопровід № 3 та заміщення І, розташований по АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 417 кв.м. та зареєстрований в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

В період 1999-2010 роки він самочинно добудував будинок: прибудову А 1, мансарду МС, гараж без отримання відповідного на те дозволу. Під час проведення будівельних робіт були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми.

На вимогу процедури прийняття в експлуатацію визначена в Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт (затверджений наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.04.2015 р. № 79) ним було подано пакет документів 30.09.2015 року, який було повернуто на доопрацювання.

20 квітня 2018 року набрали чинності зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно пункту 9 розділу V вказаного Закону, громадяни зможуть у спрощеному порядку ввести в експлуатацію, зокрема, збудовані (без оформлення дозвільних документів) у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, за умови, що вони збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення.

На вимогу наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт» від 03.07.2018 № 158, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2018 р. за № 976/32428 (Із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 342 від 14.12.2018р. позивачем було виготовлено новий технічний паспорт в ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» з відміткою про проведене технічне обстеження Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 342 від 14.12.2018) від 15.08.2019 року, згідно якого встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації.

Також було проведене технічне обстеження ТОВ «Настрой» та надано звіт про проведення технічного обстеження Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 342 від 14.12.2018» від 03.07.2019 року) та встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації житлового будтнку літ. « А», прибудови літ «А1», літ, «а», літ «аі» та мансарди літ «МС», що розташовані по АДРЕСА_2 .

Рішенням Запорізької міської ради від 24.04.2019 року за № 62/2 земельна ділянка, площею 0,0247 га, на якій збудований будинок, в тому числі самочинно збудованіприбудова А1 з мансардою МС. відведена та передана позивачу у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Після чого позивачем було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку.

Згідно п.9 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (зі змінами) орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатаціюзбудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів. Технічним паспортом на будинок від 15.08.2019 року підтверджено, що прибудова літ. «А1» з мансардою літ. «МС» були збудовані в 2010 році

У судовому засіданні представник позивача просила суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях наданих суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо:

1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;

2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту;

3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 статті 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що ч. З цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Розглядаючи статтю 392 ЦК України зазначається, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

З метою правильної та єдиної судової практики вирішення спорів застосування положення ст. 376 ЦК України при розгляді цивільних справ, пов`язаних з визнанням права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суди повинні враховувати роз`яснення надані у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз`яснено, що при розгляді справ судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Компетентним органом в даному спорі є інспекція державного будівельного архітектурного контролю яка повинна приймати рішення про прийняття об`єкта до експлуатації.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Суд не може брати на себе функції компетентних державних чи самоврядних органів. Звертатися до суду з метою узаконення незалежно від формулювання позовних вимог зацікавлена особа може лише після звернення в установленому порядку до компетентного органу та наявності доказів, що вже існує спір між заявником та цим органом про право (власності).

Тобто для розгляду судом питання по суті необхідне попереднє звернення і бажано відмовне рішення чи хоча б лист-відповідь.

Згідно п.9 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної документації» від 17.02.2011 № 3038-УІ (зі змінами) зазначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів.

Виходячи з даних технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами виданого ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 15.08.2019 б/н зазначено, що прибудова літ. «А1» з мансардою літ. «МС» побудовані в 2010 році. Тому відповідно до Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт затвердженого наказом Мінрегіону від 03.07.2018 № 158 є підстави звертатися на отримання декларації про готовність об`єкта в експлуатацію у відповідності до форми наведеної в додатку 3.

Таким чином позивач в обхід загального законодавства яке необхідне ним до виконання намагається визнати право власності на самочинно збудовану будівлю.

Окрім цього, визнання права власності за даним позовом може порушити право третіх осіб, а саме ОСОБА_4 якому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом належить 13/25 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права в обхід загальних правил оформлення права власності в результаті чого суду не надані достовірні докази про порушення саме відповідачем по даній справі прав позивача, оскільки відповідач, жодним чином не порушує право власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст.. 15, 16, 373, 376, 392 ЦК України, ст.. ст.. 2, 4., 19, 263-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 07.04.2021.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя А.Г. Ярошенко