Рішення № 96084705, 25.03.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/424/2021

ЄУН 331/4404/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2020 року від Запорізької міської ради до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Наше місто», про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщення, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що будинок АДРЕСА_2 є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Вищезазначений будинок знаходиться на обслуговуванні та в господарському віданні Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради.

В кімнаті № 39 загальною площею 27,58 кв.м., по АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Особовий рахунок на кімнату АДРЕСА_3 оформлений на ОСОБА_1 , нарахування ведеться на 2-х зареєстрованих осіб.

Згідно актів складених комісією Комунального підприємства «Наше місто» від 17.10.2018, 15.11.2018, 20.12.2018, 23.01.2019, 27.02.2019, 12.03.2019, за участю мешканців ОСОБА_4 (кім. № 45), ОСОБА_5 , (кім.№64) та актів КП «Наше місто» від 12.03.2020, 13.04.2020, 12.05.2020, 12.06.2020, 13.07.2020. 12.08.2020 за участю мешканців ОСОБА_6 (кім.№66), ОСОБА_7 (кім.№44), підтверджений факт не проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з жовтня 2016 року у кім. АДРЕСА_1 .

Інше місце проживання та місцезаходження ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 невідоме.

Перешкод в користуванні житловим приміщенням ніхто відповідачам не чинив та не чине. Житловим приміщенням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не користуються та не проживають без поважних причин, відомості про місце їх перебування на теперішній час відсутні.

На підставі викладеного, просить суд визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 та стягнути судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи за її відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча про час день та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надали.

Представник Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав.

Представник третьої особи - КП «Наше місто» звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи за її відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення. (а.с. 120)

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідачі повідомлені про час та місце слухання справи за адресою їх місцем проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги пояснення позивача та з урахуванням того, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та не з`явилися у судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до статті 280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі та ухвалою суду від 25 березня 2021 року вирішено проводити заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено справу у підготовчне судове засідання (а.с. 32-33)

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року підготовче провадження по зазначеній справі визнано закритим та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 104)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяви представників позивача та третіх осіб, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22358869 від 30.05.2014 року, будинок АДРЕСА_2 є власністю територіальної громади м. Запоріжжя, в особі Запорізької міської ради. (а.с. 7)

Згідно із рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.2016 №494, вищезазначений будинок знаходиться на обслуговуванні та в господарському віданні Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради. (а.с. 6).

В кімнаті № 39 загальною площею 27,58 кв.м., по АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10)

Особовий рахунок на кімнату АДРЕСА_1 № НОМЕР_2 оформлений на ОСОБА_1 , нарахування ведеться на 2-х зареєстрованих осіб. (а.с. 8)

Згідно актів, складених комісією Комунального підприємства «Наше місто» від 17.10.2018, 15.11.2018, 20.12.2018, 23.01.2019, 27.02.2019, 12.03.2019, за участю мешканців ОСОБА_4 (кім. № 45), ОСОБА_5 , (кім.№64) (а.с.11-19), та актів КП «Наше місто» від 12.03.2020, 13.04.2020, 12.05.2020, 12.06.2020, 13.07.2020, 12.08.2020 за участю мешканців ОСОБА_6 (кім.№66), ОСОБА_7 (кім.№44), підтверджений факт не проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з жовтня 2016 року у кім. АДРЕСА_1 . (а.с.17-22)

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України» в силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Вони вправі, зокрема, пред`являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв`язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи таким, що втратив право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановленні строки, провадиться у судовому порядку.

Згідно до статті 128 Житлового кодексу України жила площа у гуртожитках надається за спеціальним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Аналізуючи перелічені норми цивільного права, взявши до уваги надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням є законними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі Запорізька міська рада сплатила судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 2102,00 грн. (а.с. 2), а тому, оскільки позов задоволено в повному обсязі сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. ст. 9, 116, 127, 128, 132 ЖК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Запорізької міської ради (адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації : АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Запорізької міської ради на розрахунковий рахунок UА538201720344280001000034816 в УДКСУ в Запорізькій області, ЄДРПОУ 02140892, банк: державна казначейська служба України м. Київ, судовий збір у розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Запорізької міської ради на розрахунковий рахунок UА538201720344280001000034816 в УДКСУ в Запорізькій області, ЄДРПОУ 02140892, банк : державна казначейська служба України м. Київ, судовий збір у розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) 00 копійок.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 2 квітня 2021 року.

Суддя : Н.Г.Скользнєва