Ухвала суду № 96084623, 07.04.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/504/20

Номер провадження № 1-кп/315/25/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Телегуз С.М., за участю секретаря Дмитренко В.В., прокурора Нєфьодова В.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Ляпіна В.Ю., потерпілої ОСОБА_2 , представника цивільного відповідача Самсоновой Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого адвоката Ляпіна Володимра Юрійовича про визнання доказів очевидно недопустимими у порядку ч. 2 ст. 89 КПК України, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080220000030 від 14.01.2016 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Батьківщина», військовозобов`язаного, не депутата, зареєстрованного та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Гуляйпільського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, внесене в ЄРДР за № 12016080220000030 від 14.01.2016 року.

Під час судового розгляду, на стадії долучення стороною обвинувачення письмових доказів, захисник обвинуваченого, адвокат Ляпін В.Ю., в порядку ст. ст. 89, 350 КПК України заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами Висновків експерта № 736/16 від 17.10.2016, та № 9-195 від 14.04.2017, складених за результатами судових інженерно-тарнспортних експертиз, та зеперечив проти їх долучення до матеріалів кримінального провадження.

Клопотання обґрунтовується тим, що вказані експертизи були проведенні на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_1 , який на той час допитувався слічим в якості свідка, і не мав статусу підозрюваного. Як наслідок, на думку захисника, Висновки експертів №736/16 та 9-195, які ґрунтується на вихідних даних, отриманих з істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, дотримання яких гарантується чинним кримінальним процесуальним законодавством, підлягають визнанню очевидно недопустимими.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання свого захисника підтримав.

Прокурор заперечував проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.

Інші учасники провадження поклались на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників, проаналізувавши матеріали кримінального провадження та відповідні норми процесуального права, суд вважає клопотання захисника таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Доказами в кримінальному провадженні, в розумінні ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 статті 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Як свідчить зміст Висновків експертів №736/16 та 9-195, при їх складанні експерти використовували вихідні дані, надані слідчим на основі відомостей, зафіксованих для проведення вказаних експертиз та пояснення учасників ДТП, зокрема пояснення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому жодних відомостей про те, в якому статусі, в розумінні вимог КПК України, ОСОБА_1 надавав пояснення слідчому, Висновки не містять, як не має в них і відомостей про те, чи надавав він пояснення, як свідок, та чи роз`яснювались йому відповідні права та обовязки. Доказів цього захисником також не надано.

В постанові від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 (провадження № 51-2114км19) Верховний Суд зазначив, що, застосовуючи положення ст. 87 КПК при оцінці доказів, наданих сторонами, суд повинен виходити із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання

доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини.

Також констатував, що вчинення слідчим чи прокурором дій, спрямованих на отримання показань від свідка, щодо якого відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому, не вказують на недопустимість зазначених показань як доказів.

Таким чином, враховуючи, що захисником заявлено кдопотання щодо очевидної недопустимості доказів на стадії долучення матеріалів кримінального провадження, очевидної недопустимості, зазначених захисником доказів на даній стадії судового провадження, без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає та вважає вирішення питання про їх недопустимість передчасним, та з огляду на викладене, належну оцінку вказаним доказам в їх сукупності та взаємозв`язку з іншими необхідно надати після завершення судового розгляду у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86-89, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника - адвоката Ляпіна Володимира Юрійовича про визнання доказів недопустимими - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М.Телегуз