Ухвала суду № 96084306, 06.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10963/20

1-кп/308/1011/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

з участю прокурора Андришин О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого Ільчук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000029 від 05.02.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/10963/20, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070000000029 від 05.02.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 366 КК України.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 366 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховується від органів досудового розслідування та суду.

Окрім того, ОСОБА_1 завдав шкоду державі на суму 764 730, 11 грн., що є особливо великим розміром збитків, а тому з метою подальшого її відшкодування він може мати намір переховуватися з метою уникнення відповідальності, може знищити, сховати, спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на даний час не обрано жодного запобіжного заходу, просить обрати останньому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор подане клопотання підтримав та просив таке задоволити.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, вказав на недоведеність прокурором усіх ризиків та можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачений погодився з доводами захисника та просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовуються за наявності підстав вважати, що підозрюваний буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Судом враховано тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, проте, вважає, що вказані прокурором ризики слід оцінювати у сукупності з даними про особу обвинуваченого, які б давали підстави для обрання йому саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою.

Таким чином, прокурором в ході розгляду клопотання в повній мірі не доведено наявність ризиків, на які він посилається як на підставу застосування найбільш суворого запобіжного заходу, а тому у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Одночасно, суд вважає за необхідне застосувати відносно останнього більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 331, 369-372 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – відмовити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосуванням електронних заходів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу із 20 год. 00 хв. по 08 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

?прибувати до суду/прокурора на першу вимогу, кожного разу у визначений ними час;

?не залишати адресу свого проживання без відповідного дозволу суду/прокурора.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику відділ поліції №1 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області та процесуальному прокурору Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, а датою закінчення є 04 червня 2021 року включно.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко