Рішення № 96084047, 01.04.2021, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/3058/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2021 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Бобик О.І.

за участю секретаря - Бобіта Г.М.

представника позивача - Повх О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іршава цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Тепло-Місто» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

30.12.2020 року КП «Тепло-Місто» звернулося в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 1580,04 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що КП «Тепло-Місто» надає послуги по утриманню будинків, визначених Іршавською міською радою. У квітні 2020 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 було створено об`єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі ОСББ). Відповідач проживає у будинку, надавачем послуг в якому був позивач, з останнім не був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд. Відповідач користувався послугами у повній мірі і наміру відмовитися від них не мав.

Утримання будинку, прибирання території, вивезення побутового сміття та його утилізація, освітлення сходових клітин, обслуговування зливної каналізації надаються цілому будинку, а витрати розподіляються між всіма квартиронаймачами залежно від займаної площі.

Згідно технічної документації, загальна площа квартири відповідача становить 35,10 м.кв. Вартість послуг за 1 м.кв. складала 1,22 грн. за 1 кв.м., що становило 42,82 грн. і 22,00 грн. за вивіз сміття, всього 64,82 грн.

Відповідач не сплачує за надані послуги з червня 2018 року. На неодноразові прохання розрахуватися за послуги, відповідач не реагує.

Позивач звертався до суду про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, однак у видачі такого було відмовлено, тому позивач звернувся в суд з даним позовом.

На підстав наведеного, просив стягнути з відповідача борг за надані комунальні послуги у розмірі 1580,04 грн. та 2102,00 грн. судових витрат.

Ухвалою Іршавського районного суду від 08.02.2021 року у даній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала з мотивів викладених у позовній заяві, просила його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила та не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ч. 1 та ч. 5 Закону, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (частина 1 статті 9 Закону).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у Законі і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до вимог Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).

Відповідно до ст. 319 та ст. 322 ЦК України, власність зобов`язує; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договору про надання житлово-комунальних послуг між сторонами укладено не було.

У відповідності до ч.1 ст.9 та ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Дана позиція суду узгоджується з правовим висновком ВСУ від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 26.04.2016 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 ..

Згідно розрахунку, наданого суду позивачем, заборгованість відповідача за період з червня 2018 по жовтень 2020 року становить 1580,04 грн. (а.с.5).

Згідно рішення виконавчого комітету Іршавської міської ради №45 від 28.03.2018 року, затверджено тариф для населення: - квартирна плата та плата за утримання будинку та прибудинкової території житлових будинків - 1,22 грн. за 1 м.кв. загальної житлової площі, а рішення виконкому від 11.08.2008 року №322 визнано таким, що втратило чинність (а.с.7).

Рішенням виконавчого комітету Іршавської міської ради VIII скликання від 30.05.2018 року № 57 встановлено ФОП ОСОБА_3 та Іршавському КП «Тепло-Місто» тарифи на вивезення побутових відходів для споживачів послуг: 1) щомісячна оплата вивезення твердих побутових відходів: - від населення багатоповерхівок з одного жителя-споживача - 22,00 грн, але не більше 66,00 грн.; - від населення приватного сектору з одного жителя-споживача - 22,00 грн., але не більше 66,00 грн. з будинковолодіння; 2) від інших споживачів (підприємців) - 216,92 грн. за 1 куб.м.; 3) від бюджетних установ - 246,91 грн. за 1 куб.м. (а.с.8).

Враховуючи викладене, суд вважає стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь КП «Тепло-Місто» борг за надання комунальних послуг у розмірі 1580,04 грн. відповідно до наявного у матеріалах справи помісячного розрахунку, який відповідачем не спростований.

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь КП «Тепло-Місто» слід стягнути 2102 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду (а.с. 1, 2).

Керуючись ст. ст. 322, 526, 530, 610 ЦК України, ст. ст. 5, 7, 9, 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Тепло-Місто» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Тепло-Місто» 1580 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят) гривень 04 копійки боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Тепло-Місто» 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Іршавський районний суд, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06 квітня 2021 року.

Суддя Іршавського

районного суду : О. І. Бобик