Ухвала суду № 96081408, 07.04.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1540/21

2/357/1975/21

Категорія 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді – Бондаренко О.В., при секретарі – Ломако Є.О., розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача, про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі», про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку, внаслідок зменшення працездатності,-

В С Т А Н О В И В :

28.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 15.02.2021 року, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 230 572,16 грн. за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року та зобов`язати відповідача з 01.01.2021 року виплачувати йому по 9828,00 грн. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, з урахуванням раніше виплачених сум.

18.02.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.03.2021 року представник відповідача, адвокат Дем`яненко Олена Ігорівна, подала до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що позивач вже неодноразово звертався до територіально різних судів, а також судів різних інстанцій із вимогами до відповідача про збільшення щомісячного відшкодування за шкоду, пов`язану із зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров`я. Суди всіх інстанцій по аналогічних позовах дійшли висновків про те, що позивач не має права на збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку із збільшенням розміру середньої заробітної плати або мінімальної заробітної плати (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі № 227/4556/18; постанова Апеляційного суду Донецької області від 21.05.2019 року по справі 227/4556/18; рішення Добропільського міськрайонного суду від 03.09.2019 року по справі №227/2721/19, постанова Донецького апеляційного суду від 19.12.2019 по справі №227/2721/19, справа 357/1225/20 та ін.). Проте, позивач продовжує звертатись постійно до суду із завідомо безпідставними позовами, а потім подає заяви про залишення своїх позовів без розгляду. Таких судових процесів із безпідставними позовними вимогами позивача та його намаганнями перегляду встановлених судами вищих інстанцій правовідносин, які не підлягають перегляду, вже є значна кількість. Цей факт підтверджується судовими справами: №227/4556/18, №227/2721/19, №357/1225/20, №357/3824/20 та власне справою № 357/1540/21. Правова позиція щодо спірних правовідносин між позивачем та відповідачем вже сформована постановами Касаційного цивільного суду Верховного Суду та Апеляційного суду Донецької області по справі №227/4556/18. Дана позиція є остаточною та не підлягає перегляду. Оскільки перегляд даної позиції порушить сталість судової практики, що суперечитиме принципу правової визначеності. Таким чином, оскільки вже є рішення суду, що набрало законної сили, у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України), провадження по справі № 357/1540/21 підлягає закриттю.

Представник відповідача, адвокат Мудрик Ганна Сергіївна, у підготовчому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження у справі.

Позивач - ОСОБА_1 у підготовчому засіданні заперечив проти клопотання.

Представник позивача, адвокат Гляков Олександр Анатолійович, у підготовчому засіданні заперечив проти закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що у справі № 227/4556/18 було застосовано положення ч.1 ст. 1208 ЦК України, а в даному випадку позивач посилається на ч.4. ст. 462 ЦК України, отже підстави позовів різні, а постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду та Апеляційного суду Донецької області по справі №227/4556/18 не є обов`язковою для застосування у даній справі. В касаційному порядку оскаржувалося рішення в частині індексації в межах трирічного строку, оскільки було застосовано не відповідний нормативний акт. Крім того, вказане клопотання подано представником, який діє на підставі довіреності, не маючи повноважень на подання даного клопотання.

Суд, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) (заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Так, тотожними вважаються позови якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Судувід 22.08.2018 року № 372/2230/17-ц).

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Отже, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Зазначена правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19 та постанові від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі № 357/1540/21, предметом позову є відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку, внаслідок зменшення працездатності, в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 230 572,16 грн. за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року та зобов`язати відповідача з 01.01.2021 року виплачувати йому по 9828,00 грн. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності.

У справі № 227/4556/18 ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі», про збільшення розміру виплат, спричиненого ушкодженню здоров`я та індексацію виплат, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь індексаційні виплати за період з листопада 2010 року по вересень 2018 року по щомісячним платежам в рахунок втраченого заробітку, спричиненого ушкодженням здоров`я в розмірі 83 232,41 грн. та збільшити розмір стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок втраченого заробітку, спричиненого ушкодженням здоров`я з розрахунку середнього заробітку за 1 квартал 2018 року на посаді гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» х 60 % (втрати працездатності), починаючи з жовтня місяця 2018 року щомісячно. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2019 року позов задоволено частково та стягнуто з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» в користь ОСОБА_1 індексаційних виплат в межах трьохрічного терміну у розмірі 68104 грн. 79 коп.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21.05.2019 року у справі №227/4556/18 апеляційні скарги АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2019 року залишено без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2019 року залишено без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 227/4556/18 Касаційну скаргу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» задоволено частково, постанову Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення індексаційних виплат в межах трирічного терміну в розмірі 68 104,79 грн скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Донецького апеляційного суду від 28.11.2019 року у справі №227/4556/18 апеляційну скаргу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» задоволено частково. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2019 року в частині спору про стягнення з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_1 індексаційних виплат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_1 індексаційні виплати в межах трьохрічного терміну, а в іншій частині спору про стягнення індексаційних виплат відмовлено.

Так, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2019 року набрало законної сили 28.11.2019 року.

У справі №227/2721/19 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі», про збільшення розміру виплат, спричиненого ушкодженню здоров`ю, в порядку ст. 1208 ЦК України, в якому просив суд стягнути з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на свою користь щомісячне відшкодування за шкоду, пов`язану із зменшенням його працездатності, внаслідок ушкодження здоров`я, виходячи з середнього розміру заробітної плати гірничого робітника 2 розряду дільниці водовідводу, а в позовній заяві у даній справі позивач звертається до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача на свою користь шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 230 572,16 грн. за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року та зобов`язати відповідача з 01.01.2021 року виплачувати йому по 9828,00 грн. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, в порядку ч.4 ст. 462 ЦК України ( в ред. 1963 року).

Таким чином, враховуючи, що підстави та предмет позовів не є тотожними, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Щодо тверджень представника позивача про перевищення представником відповідача, який подав вказане клопотання, повноважень, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про закриття провадження у справі подано та підписано представником Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» - Демяненко Оленою Ігорівною, яка діє на підставі довіреності № 91/2021 від 21.12.2020 року, в п.2 якої зазначено, що вказана особа представляє інтереси Товариства в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції з усіма правами, які надані процесуальним законодавством учаснику процесу, зокрема відповідачу, та вказана довіреність не містить обмежень у здійсненні представником Товариства прав, в тому числі на подання клопотання про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 255, 259, 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК, суд –

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача, про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі», про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку, внаслідок зменшення працездатності, відмовити.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО. В. Бондаренко