Ухвала суду № 96078452, 06.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 квітня 2021 року м. Київ № 640/3621/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., ознайомившись з адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - Відповідач-1), Державної податкової служби України (надалі - Відповідач-2), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Відповідача-1 від 16.07.2019 №1223913/39105267 та від 16.07.2019 №1223914/39105267 про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкові накладні, у реєстрації яких відмовлено оскаржуваними рішеннями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та наданням відповідних доказів;

- позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а саме із визначенням належних відповідачів та, якщо відповідачів буде декілька, то позовна заява має містити позовні вимоги до кожного з відповідачів;

- копії позовної заяви з додатками у відповідності до кількості учасників справи.

Позивачем 10.03.2021 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву із визначенням належних відповідачів та уточненими позовними вимогами, а також примірники такої позовної заяви для відповідачів.

Крім того, Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що адвокат Поліщук С.В. надає послуги ТОВ «Брокінвест Груп» несистематично та адвокат не мав можливості надати правову допомогу Позивачу до лютого 2021 року через зайнятість. При цьому, в заяві зазначено, що ТОВ «Брокінвест Груп» не обізнано стосовно строків звернення до суду, а тому невчасно звернувся за правовою допомогою.

Суд дійшов висновку про неповажність вказаних Позивачем підстав пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ТОВ «Брокінвест Груп» 21.11.2019 укладено із ТОВ «Техноінвест» договір про надання юридичних послуг б/н, строком дії до 01.07.2020. Предметом даного договору є оскарження рішень від 16.07.2019 №1223913/39105267 та від 16.07.2019 №1223914/39105267.

Позивачем зазначено, що ТОВ «Техноівест» не виконано умови договору та не оскаржено вказані рішення у судовому порядку, після чого товариство звернулось за правовою допомогою до адвоката Поліщука С.В. , з яким укладено договір про надання правової допомоги від 26.09.2018 №2609/18.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що Позивачем оскаржено рішення Відповідача-1 від 16.07.2019 №1223913/39105267 та від 16.07.2019 №1223914/39105267 про відмову у реєстрації податкових накладних в адміністративному порядку та рішеннями Державної фіскальної служби України від 26.07.2019 №34081/39105267/2, від 26.07.2019 №34096/39105267/2 у задоволенні скарг відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Суд зазначає, що строк звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування рішення Відповідача-1 від 16.07.2019 №1223913/39105267 та від 16.07.2019 №1223914/39105267 про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язати Відповідача-2 зареєструвати податкові накладні, у реєстрації яких відмовлено оскаржуваними рішеннями сплив у жовтні 2019 року, тобто ще до звернення за отриманням правової допомоги до ТОВ «Техноівест» (21.11.2019).

У вказаний період на території України карантин не діяв.

Позивачем подано позовну заяву до суду 15.02.2021, тобто майже через півтора роки після спливу строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, необізнаність ТОВ «Брокінвест Груп» щодо строків позовної давності не може бути підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним, воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Олександр Волков проти України» в контексті порушення статті 6 Конвенції, зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV).

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» повернути.

2. Направити копію даної ухвали суду, позовну заяву та додані до неї матеріали на адресу позивача.

3. Роз`яснити Позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя Н.М. Клименчук