Рішення № 96078447, 06.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Київ № 640/8989/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України Кадрового центру Збройних сил України пропро визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить :

1. Визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України та Кадрового центру Збройних сил України щодо звільнення з військової служби з посади офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадровою центру Збройних сил України та скасувати §5 п.33. наказу Начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 лютого 2020 року № 86 щодо звільнення позивача та скасувати п.2. наказу начальника Кадрового центру Збройних сил України (по стройовій частині) від 06 березня 2020 року №53.

2. Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України Міністерства Оборони України поновити в Збройних Силах України на посаді офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадрового центру Збройних сил України.

3. Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38 946,24 гривень, з урахуванням підвищень та рівня інфляції за цей період та нараховувати з подальшою виплатою середній заробіток за весь період вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадрового центру Збройних сил України.

Ухвалою суду від 24.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що оскільки 069.03.2020 він ще перебував останній день на лікуванні (згідно виписного епікризу), вважає наказ про припинення контракту та звільнення його з посади незаконним.

Відповідачі вказали, що вони діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже законні права та інтереси позивача при виданні наказів порушено не було. Також відповідачі акцентують увагу, що позивачем жодним чином не обґрунтовані позовні вимоги щодо визнання протиправними пункту 33 параграфу 5 наказу начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 лютого 2020 року № 86. Більше того, вказують, що рапортом від 10.01.2020 вх.№ 20 позивач висловив бажання на звільнення з військової служби 28 лютого 2020 року відповідно до підпункту «а» пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту). Вказує, що у цьому ж рапорті, позивач зазначає, що від проходження військово-лікарської комісії відмовляється. Тобто реалізовує надане пунктом 231 Положення № 1153/2008 право звільнитися з військової служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як слідує з матеріалів справи, 13 жовтня 2014 року позивач підписав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинність 28.02.2015, строком на 5 (п`ять) років.

Згідно витягу із наказу начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.02.2020 № 86, відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) капітана ОСОБА_1 , офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадрового центру Збройних Сил України.

28 лютого 2020 року позивачу, відповідно до пункту 33-1 Положення №1153/2008 наказом начальника Кадрового центру Збройних Сил України (по стройовій частині) від 28.02.2020 № 47 продовжено строк дії контракту у зв`язку з лікуванням (з 17.02.2020) у Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" м. Києва, на період лікування.

По прибуттю 06.03.2020 позивача з стаціонарного лікування (з військово-медичного клінічного центру професійної патології особового складу Збройних Сил України (військова частина А2923), виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 185 від 06.03.2020 пунктом 1.3 Наказу (по стройовій частині) від 06 березня 2020 № 53 позивач приступив до виконання обов`язків.

На виконання пункту 2.9 глави 2 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, у Кадровому центрі ЗС України був виданий наказ (по стройовій частині) від 06 березня 2020 № 53, яким капітан ОСОБА_1 був виключений зі списків Кадрового центру Збройних Сил України та всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Солом`янського районного у м. Києві військового комісаріату.

Не погоджуючись із такими наказами, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII).

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону 2232-ХІІ порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 9 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що громадяни України в добровільному порядку можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пп. «а» п.1 ч.5 ст.26 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України, що передбачено частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII.

Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом II Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170), згідно з пунктом 2.12 якої контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених пунктом 35 Положення №1153/2008.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, їх звільнення зі служби, та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі, також - Положення №1153/2008).

У п.34. Положення зазначено, що Контракт припиняється (розривається), зокрема, у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України)

Пунктом 35 Положення передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): 1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й" та "л" пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 жовтня 2014 року позивач підписав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинність 28.02.2015, строком на 5 (п`ять) років.

10 січня 2020 року позивачем подано рапорт ТВО начальника кадрового центру Збройних сил України полковнику Левченку В. вх. № 20, в якому вказав, що у нього закінчується 28.02.2020 контракт про проходження військової служби у Збройних силах України і просив звільнити його з 28.02.2020 у зв`язку із закінченням строку контракту. Від проходження військово-лікарської комісії на предмет з`ясування стану здоров`я відмовляється. Просив направити на військовий облік до Солом`янського РВК м. Києва.

Відповідно до п. 233 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Поданий позивачем рапорт від 10.01.2020 містить вказані відомості.

14 лютого 2020 року, керуючись пунктом 236 Положення №1 153/2008, в якому визначено, що з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення, тимчасово виконуючим обов`язки начальника Кадрового центру ЗС України проведено бесіду з позивачем, щодо питань звільнення його з військової служби.

Як слідує з матеріалів справи прохання та побажання від позивача під час співбесіди не надходили, як наслідок, вказане свідчить про бажання позивача звільнитися з лав Збройних сил України 28.02.2020, у зв`язку з закінченням контракту.

17.02.2020 на підставі вищезазначеного рапорту (від 10.01.2020 вх. № 20) та проведеної з позивачем бесіди (на підставі якого складено аркуш бесіди від 14.02.2020) тимчасово виконуючим обов`язки начальника Кадрового центру ЗС України, керуючись пунктом 1 додатку 19 Інструкції від 10.04.2009 №170, відпрацьовано подання на звільнення позивача та направлено начальнику Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

17.02.2020 на підставі направлення лікаря (№ 640 від 14.02.2020, наказом начальника Кадрового центру Збройних Сил України (по стройовій частині) від 17.02.2020 № 37 позивач був направлений на стаціонарне лікування до Національного військово-медичного центру "Головний військовий клінічний госпіталь".

На підставі подання на звільнення Позивача начальником Головного управління персоналу - заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України видано наказ (по особовому складу) від 27 лютого 2020 року № 86, в якому пунктом 33 параграфу 5, відповідно підпункту "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач був звільнений з військової служби у запас.

28 лютого 2020 року позивачу, відповідно до пункту 33-1 Положення №1153/2008 наказом начальника Кадрового центру Збройних Сил України (по стройовій частині) від 28.02.2020 № 47 продовжено строк дії контракту у зв`язку з лікуванням (з 17.02.2020) у Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" м. Києва, на період лікування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 185 (далі - Виписка) проходив лікування у військовій частині А2923 з 17.02.2020 року та 06.03.2020 закінчив лікування та прибув до Кадрового центру Збройних Сил України.

По прибуттю 06.03.2020 позивача з стаціонарного лікування (з військово-медичного клінічного центру професійної патології особового складу Збройних Сил України (військова частина А2923), виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 185 від 06.03.2020 пунктом 1.3 Наказу (по стройовій частині) від 06 березня 2020 № 53 позивач приступив до виконання обов`язків.

Як вбачається з письмових доказів - 06.03.2020 позивачу було повідомлено про необхідність здачі справ та посади офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадрового центру Збройних Сил України, на якій перебував позивач, у зв`язку із закінченням строку контракту.

Позивач в усній формі в присутності свідків відмовився здавати справи, посаду та як наслідок подання рапорту про здачу справ і посад - начальнику Кадрового центру Збройних Сил України, мотивуючи тим, що він вже звільнений Наказом (по особовому складу) від 27 лютого 2020 року № 86. Про вищезазначені події та відмову позивача, відповідачем 2 було складено акт про відмову. Також вказане підтверджується поясненнями свідків.

На виконання пункту 2.9 глави 2 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, у Кадровому центрі ЗС України був виданий наказ (по стройовій частині) від 06 березня 2020 № 53, яким капітан ОСОБА_1 був виключений зі списків Кадрового центру Збройних Сил України та всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Солом`янського районного у м. Києві військового.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, судом встановлено, що рапорт позивачем написано особисто, заяви про відкликання рапорту він не подавав, що не спростовував і під час розгляду справи.

Крім того, позивачем не надано доказів написання рапорту під примусом без власної волі, оскільки матеріали справи не містять відповідних звернень до керівництва, або заяв, поданих в порядку Кримінального процесуального кодексу, до органів поліції, прокуратури, тощо про застосування до нього відповідного психологічного або фізичного примусу з метою звільнення з роботи.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, Позивач проходив військову службу та займав посаду офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадрового центру Збройних Сил України, має спеціальне звання капітан Збройних Сил України та вислугу більше 9 років, отже, має достатній життєвий досвід та вислугу років, обізнаність щодо особливостей законодавчого регулювання щодо порядку звільнення військовослужбовців, повинен знати та керуватись Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №/153/2008), а тому, в разі порушення його прав та особистих інтересів міг своєчасно оскаржувати прийняте рішення щодо підготовки та направлення документів на звільнення (підготовку документів на підставі рапорту позивача), чого в даному випадку позивачем зроблено не було.

Більше того, у рапорті позивач вказав, що відмовляється від проходження військово-лікарської комісії, тобто реалізує надане п.233 Положення №1153/2008 право звільнитися з військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №804/117/17.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Генерального штабу Збройних Сил України та Кадрового центру Збройних сил України щодо звільнення з військової служби з посади офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадровою центру Збройних сил України та скасувати §5 п.33. наказу Начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 лютого 2020 року № 86 щодо звільнення позивача та скасувати п.2. наказу начальника Кадрового центру Збройних сил України (по стройовій частині) від 06 березня 2020 року №53 та накази є правомірними, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні, відповідно слід відмовити в цій частині позовних вимог.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 поновити в Збройних Силах України на посаді офіцера відділу супроводження автоматизованих систем управління Кадрового центру Збройних сил України та нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо звільнення позивача з військової служби, в задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надані, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

Генеральний штаб Збройних Сил України (пр-т.Повітрофлотський 6, Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22991050)

Кадровий центр Збройних сил України (Повітрофлотський пр-т, 6, Київ, 03168, код ЄДРПОУ - невідомий)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Р.О. Арсірій