Рішення № 96078282, 06.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Київ № 640/1234/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з позовом до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019;

- зобов`язати Державної казначейської служби України виконати постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019, а саме: списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на кисть ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9 664 242 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами, держава не відшкодувала позивачу завдану матеріальну шкоду в порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та Положенням про застосування закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996.

Зокрема зазначила, що звернувшись до Державної казначейської служби України із заявами про виконання постанов старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області, отримала безпідставні відмові.

На переконання позивача, внаслідок бездіяльності суб`єкта владних повноважень завдано шкоду його законним інтересам, правам і свободам, зокрема порушено право на отримання відшкодування за завдану шкоду незаконними діями правоохоронних органів, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши , що відповідно до наданих повноважень ним вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання постанов старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області , що свідчить про відсутність бездіяльності Державної казначейської служби України.

Від представника Головного управління Національної поліції в Київській області надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що старшим слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київськй області була винесена постанова про відшкодування шкоди та визначено її розмір, а отже будь-яких прав та інтересів ОСОБА_1 Головне управління не порушувало.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

27 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

27 березня 2009 року ОСОБА_1 була затримана.

03 липня 2009 року ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2010 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 грудня 2010 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2010 року змінено.

Виключено з обвинувачення епізод щодо викрадення у ОСОБА_2 у період із квітня по липень 2008 року 310 000 доларів США, що на час вчинення злочину становило 1 501 981 грн, а також таку кваліфікуючу ознаку як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно.

Застосовано ст. 69 КК України та пом`якшено призначене ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено у справі судовий розгляд.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2017 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, повернуто керівнику Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області для організації додаткового розслідування, виключивши з обвинувачення епізод щодо викрадення у ОСОБА_2 у період з квітня по липень 2008 року 310 000 доларів США, що на час вчинення злочину становило 1 501 981 грн, а також кваліфікуючої ознаки таємного викрадення чужого майна як вчинення його повторно.

Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 06 вересня 2018 року кримінальне провадження № 42017111200000741 від 09 листопада 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 23.10.2018 стягнуто з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків2492412968, відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в загальному розмірі 10 553 039,40 грн.

26.10.2018 позивач в порядку, передбаченому п.13 Положенням про застосування закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996 звернулась до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області з постановою від 23.10.2018 року.

Листом від 19.11.2018 року №13-04/2122-6491 Головне управління державної казначейської служби України в Київській області повернуло ОСОБА_1 вищезазначену постанову без виконання , у зв`язку з тим, що не відповідача п. 12 Положення №6/5/3/41 від 04.03.1996.

04 грудня 2018 року позивач повторно звернувся з заявою до Головного управління Казначейства та доданою до неї постановою старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 23.10.2018 про відшкодування шкоди.

Листом від 14.12.2018 року №13-04/165 Головне управління державної казначейської служби України в Київській області повернуло ОСОБА_1 вищезазначену постанову без виконання , з тих підстав, що уданій постанові були відсутні відомості щодо підстав закриття кримінальної справи або винесення виправдального вироку та не містить в собі посилання на документи відповідно до яких проведено розрахунок завданої матеріальної шкоди.

Після додаткового виправлення постанови та приведення її до вимог п. 12 Положення №6/5/3/41 від 04.03.1996, позивач втретє 29.01.2019 року звернулась до відповідача з постановою Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління поліції Київської області віж 10.01.2019 року №б/н про відшкодування шкоди, яка визначала в собі стягнення з Казначейства за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в розмірі 6 693 973,27 грн.

Листом від 20.02.2019 року №13-11/935 відповідачем повернута без виконання.

В подальшому, Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 9 664 242 грн 00 коп.

Листом від 22.10.2019 року №5-11-11/18047 Державна казначейська служба України повернула постанову старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 без виконання.

Оскільки судове рішення в справі №657/435/18 не виконано, кошти позивачу не перераховано, останній, не погоджуючись із бездіяльністю Державної казначейської служби України, звернувся до суду з цим позовом.

Не погодившись з відповіддю відповідача, внаслідок бездіяльності суб`єкта владних повноважень завдано шкоду його законним інтересам, правам і свободам, зокрема порушено право на отримання відшкодування за завдану шкоду незаконними діями правоохоронних органів, позивач звернувся даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Порядок застосування Закону №266/94-ВР визначає Положення про застосування закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996 (далі - Положення №6/5/3/41).

Пунктом 4 Положення №6/5/3/41 передбачено, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №845), у пункті 2 якого зазначено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 35 Порядку №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 38-39 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 9 664 242 грн 00 коп.

Зазначена постанова є чинною. Ніким не скасовувалась і не змінювалась.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог покликався на те, що відповідачем протиправно невиконанні постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019 року. Натомість відповідач, мотивуючи свою позицію, покликався на недоліки постанови СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року.

Аналізуючи вищенаведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, у зіставленні з встановленими обставинами, суд звертає увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" вЗгідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 17.01.2006 по справі "Гордєєви і Гурбик проти України" (Заяви № № 27370/03 і 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Європейським судом з прав людини (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року) визначено, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, що перебувають у держвласності чи які контролює держава, виконували відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позивач, отримавши постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019 про стягнення на його користь коштів та пред`явивши це рішення до органу казначейської служби, мав "законні сподівання" на його безперешкодне та швидке виконання.

Тому доводи відповідача про те, що казначейство в межах своїх повноважень вчинило усі залежні від нього дії , спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, не приймаються до уваги, як не підтверджені належними доказами.

Таким чином, бездіяльність відповідача доведена, суд визнає її протиправною. Прийняття судами рішення про зобов`язання органу ДКС вчинити дії щодо виконання судового рішення є також правомірним, оскільки є реалізацією повноваження, яким суд наділено відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Враховуючи тривалість не виконання відповідачами постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019, та відсутність вмотивованого пояснення щодо причин такого невиконання, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну казначейську службу України виконати постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.07.2019, а саме: списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на кисть ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9 664 242 грн.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019 року.

Зобов`язати Державну казначейську службу України виконати постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019 року, а саме: списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на кисть ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9 664 242 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа