Ухвала суду № 96077652, 06.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

06 квітня 2021 року справа № 580/3797/20 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла заява (далі – заява) ОСОБА_1 (далі – заявник) у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неналежного виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №580/3797/20 стосовно застосування для перерахунку надбавки абз.2 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та нездійснення перерахунку надбавки за понаднормовий стаж з 01.03.2021 у зв`язку із індексацією пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 15.07.2020 про перерахунок надбавки до пенсії за понаднормовий стаж, враховуючи чітке роз`яснення в описовій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №580/3797/20, а саме зі збільшенням на 1% заробітку, розрахованого при визначенні пенсії за віком згідно з ч.1 ст.27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто за 21 рік з урахуванням зміни заробітку і при обчисленні пенсії з 01.03.2021.

Заява мотивована тим, що відповідач всупереч вказаному рішенню, що набрало законної сили, протиправно здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2021 без урахування висновків суду щодо збільшення надбавки на 1% за понаднормовий стаж з урахуванням індексації заробітку.

На підставі ч.5 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

З огляду на вказану норму, суд вирішив здійснити розгляд заяви у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву та оцінивши її доводи, суд встановив таке.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №580/3797/20, яке набрало законної сили 21.01.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.07.2020 щодо перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 15.07.2020 щодо перерахунку пенсії з доданими документами та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На звернення позивача щодо виконання вказаного рішення суду, відповідач листом від 15.03.2021 №1439-1326/Ф-03/8-2300/21 повідомив позивача, що перерахунок пенсії згідно з прийнятим судовим рішенням здійснений з 01.07.2020 до 31.03.2021 та нараховано доплату в сумі 20397,42 грн.

Не погоджуючись із здійсненим перерахунком, позивач звернулась в суд з вищевказаною заявою.

Для вирішення заяви суд врахував, що вказане питання врегульовано нормами ст.383 КАС України.

Відповідно до ч.1 загаданої норми особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

На підставі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Конституційний Суд України у абз.3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд врахував, що передумовою звернення позивача в суд з позовом у справі №5803797/20 було те, що 15.07.2020 позивач подала відповідачу заяву, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи станом на 01.03.2019 в сумі 12003,21 грн. та з 01.05.2020 в сумі 13322,15 грн.

На вказане звернення відповідач листом від 30.07.2020 №4345-4550/Ф-03/8-2300/20 повідомив, що доплата за понаднормовий стаж визначена у розмірі 531,57 грн. (2531,17 грн. – заробітна плата для обчислення пенсії станом на 17.11.2010х21%).

У мотивувальній частині вказаного вище рішення суд зазначив, що збільшення пенсії позивача за понаднормовий стаж має становити 21% заробітку за рік з урахуванням вимог ч.1 ст.27 Закону №1058.

Так, відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П – розмір пенсії, у гривнях; Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Під час вирішення спору суд врахував, що для обрахунку вказаної величини відповідачем застосовано заробіток позивача – 2531,17 грн., що застосовувався для обрахунку пенсії позивача станом на 17.11.2010. Водночас, як встановлено судом з матеріалів пенсійної справи позивача пенсія позивача розрахована згідно зі ст.27 Закону №1058 із заробітку станом на 01.03.2019 – 12003,21 грн., а з 01.05.2020 – 13322,15 грн. * коефіцієнт страхового стажу – 0,36917.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для обрахунку понаднормового стажу заробітку позивача станом на 17.11.2010 в розмірі 2531,17 грн. є необґрунтованим.

Отже, за наслідками вирішення спору суд констатував, що відповідачем станом на 01.03.2019 та на 01.05.2020 застосовано необґрунтований розмір понаднормового заробітку позивача.

Водночас, у вищевказаній заяві позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо застосування розміру доплати за понаднормовий стаж, починаючи з 01.03.2021, тобто за період, що не охоплюється вищевказаним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №580/3797/20, що виключає протиправність дій відповідача саме на виконання вказаного рішення суду.

Суд зауважує, що незгода з перерахунком позивачу пенсії у певному розмірі з 01.03.2021 є підставою для зварення в суд з позовом, а не застосування норм ст.383 КАС України.

Згідно з ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача щодо визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295, 383, 371 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.03.2021 (вх.№10416/21 від 29.03.2021) щодо визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Суддя О.А. Рідзель