Рішення № 96075531, 05.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року Справа № 280/7669/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Прус Я.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), третя особа на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо не сформування та не подачі до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7799,31 грн., сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1427530537.1 від 05.08.2019;

зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7799,31 грн., сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1427530537.1 від 05.08.2019.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. та суму судового збору у розмірі 840,80 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що позивач придбав житло вперше, іншого житла не має, не отримував та не брав участі у приватизації житла. Таким чином, вважає, що звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу на підставі п. 9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із чим 07 грудня 2020 року звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про повернення помилково сплачених коштів, у якій просив відповідача сформувати і надати до відповідного органу Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_2 помилково зарахованих до бюджету коштів у сумі 7799,31 грн., сплачених відповідно до квитанції №0.0.1427530537.1 від 05.08.2019. Зауважує, що на заяву щодо повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна надана відповідь від 28.08.2020 №0800-0503-8/43152, якою відповідач відмовив в поверненні збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді від 02.11.2020 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою судді від 16.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначене перше судове засідання на 10 грудня 2020 року без виклику учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 30 листопада 2020 року на адресу суду надіслав відзив (вх. №58024), у якому вказує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. При цьому, на думку відповідача, надані позивачем в якості доказів придбання житла вперше документи не можна вважати належними та допустимими доказами придбання житла вперше з боку позивача, а отже відсутності у особи обов`язку сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. Стверджує також, що не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а також йому невідомо, чи такі придбавають житло вперше. З урахуванням зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

22 грудня 2020 року УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області надіслало на адресу суду клопотання (вх. №62628) про заміну неналежної сторони у справі. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на Порядок повернення і коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 що управління позбавлене повноважень щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів, платежем ті інших доходів бюджету та є невідповідною (вибулою) стороною у відносинах, до яких виник спір.

Відповідно до ухвали суду від 14.01.2021 вирішено перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 11 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 11.02.2021 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - ГУ ДКСУ у Запорізькій області), підготовче засідання відкладене на 04 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 04.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25 березня 2021 року.

Від УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області на адресу суду надійшли пояснення (вх. №16223 від 19.03.2021), у яких наведені приписи ст. 45 Бюджетного кодексу України, п. 3, 5, 8, 10, 12 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2019 року за №1650/24182, які третя особа просить врахувати при розгляді даної справи.

25 березня 2021 року на адресу суду від ГУ ДКСУ у Запорізькій області надійшли пояснення на позовну заву (вх. №17337), в яких із посиланням на ст. 45 Бюджетного кодексу України, Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2019 року за №1650/24182, вказує, що подання повинно бути надано платником ( ОСОБА_1 ) разом із заявою до Головного управління, а не ГУ ПФУ в Запорізькій області до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області. На підставі вищевикладеного, просить відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області подати подання до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області.

Позивач та/або представник позивача у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте 18 березня 2021 року звернувся до суду із клопотанням (вх. №15783) про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, із підстав викладених у відзиві від 24.11.2020 №5885/07.

Представники третіх осіб у судове засідання також не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

05 серпня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 69,84 кв. м, житловою площею - 46,5 кв.м. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К.В. та зареєстрований в реєстрі за №627. Відповідно до пункту 3 договору, купівля-продаж нерухомого майна здійснюється за 638250,00 грн.

Перед укладенням зазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 7799,31 грн. відповідно до квитанції №0.0.1427530537.1 від 05.08.2019.

Позивач направив на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області заяву від 21.08.2020, в якій просив сформувати і надати до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7799,31 грн., сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1427530537.1 від 05.08.2019.

Проте, листом-відповіддю від 28.08.2020 №0800-0503-8/43152 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для повернення збору.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пункт 15-3 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які перебувають у черзі на одержання житла або придбавають нерухоме майно вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 219744492), сформованої 10 серпня 2020 року, за позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання нерухомого майна, окрім придбання квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2019.

Відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна до 05 серпня 2019 року у матеріалах справи відсутні та судом не встановлені.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду даної справі відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачів про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ними будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у них права на звільнення від сплати збору, не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.

У той же час, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачам в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

У постанові від 03.07.2018 (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №819/1498/17, від 14.02.2018 по справі № 826/23087/15, від 20.02.2018 по справі №819/1730/17.

Таким чином, суд вважає, що при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири 05 серпня 2019 року позивач безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 7799,31 грн.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо помилковості сплати позивачем до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суд дійшов висновку про протиправність відмови ГУ ПФУ в Запорізькій області у поверненні позивачу помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

У силу пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, суд наголошує, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача сформувати подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7799,31 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у пункті 5 Порядку № 787 також зазначено, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

У відповідності до пункту 8 Порядку №787 подання надається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

При цьому, з аналізу положень Порядку №787, які є чинними на теперішній час, вбачається також, що повернення помилково сплачених зборів входить до повноважень головних управлінь Казначейства.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку подавати подання до органу Казначейства, оскільки для повернення надміру (помилково) сплачених коштів в якості збору на обов`язкове пенсійне страхування при придбанні житла вперше, позивач має надати подання ГУ ПФУ в Запорізькій області до ГУ ДКСУ у Запорізькій області із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету. Тому в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача подати подання до органу Казначейства про повернення коштів з бюджету необхідно відмовити.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача 1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено договір про надання правової допомоги №75 від 03.09.2020 з адвокатом Хілько А.С., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001815 від 27.09.2018, ордеру на надання правової допомоги серія АР №1023576 від 15.09.2020.

На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано до суду: попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснення витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, копію рахунку-фактури №7501 від 03.09.2019; копію меморіального ордеру №@2PL287162 від 06.09.2019 на суму 3000,00 грн.

Так, надаючи оцінку вказаним доказам суд враховує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Договору про надання правової допомоги №75 від 03.09.2020 за результатом наданих послуг складається Акт приймання-передачі послуг, який підписується клієнтом протягом 3 робочих днів з дня його отримання.

Проте, відповідного акту приймання-передачі послуг, який є підтвердженням факту надання Адвокатом о Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору, позивачем та/або його представником суду не надано.

Крім того, у поданому описі робіт (наданих послуг) зазначено, що відповідно до Договору адвокатом повинні бути надані наступні послуги: підготовка позовної заяви з додатками - 7 годин вартістю 2000,00 грн.; відповідь на відзив - 3 години вартістю 1000,00 грн.

Проте, станом на 05.04.2021, відповідь на відзив представником позивача подана до суду не була та у матеріалах справи відсутня.

Відтак, не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами витрати позивача на правничу допомогу розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168, код ЄДРПОУ 38025409), Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у складанні подання про поверненні ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7799,31 грн., сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1427530537.1 від 05.08.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7799,31 грн., сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1427530537.1 від 05.08.2019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак