Рішення № 96075474, 01.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2021 року (15год. 40 хв.)Справа № 280/67/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,

представника позивача – Корабльова В.В., представника відповідача – Школової Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Агро-Троя» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Агро-Троя» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить: скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2020 № 00057090901.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 500 000,00 грн. Позивач вважає таке рішення протиправним та зазначає, що у позивача наявна ліцензія, також зазначає, що у наказі на проведення перевірки не визначено чіткі підстави для її проведення, а також посилався на карантинні обмеження щодо проведення перевірок.

Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.02.2021.

02.02.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6331), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає. Зазначає, що передумовою для видання наказу на проведення перевірки стала податкова інформація, отримана від платника податків та міститься в базах даних ДПС. Позивачем за місцем провадження діяльності зі зберігання та реалізації пального за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Мар`ївка, вул. Першотравнева. буд 2-Б, отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №08080414202001514 від 28 серпня 2020 року, терміном дії з 28.08.2020 до 28.08.2025. Перевіркою встановлено, що згідно наданих документів ФГ «АГРО-ТРОЯ» в період з 01.07.2019 до 27.08.2020 позивачем отримувалось та зберігалось пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги Закону №481.

16.02.2021 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 02.03.2021 та до 11.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 11.03.2021.

У судовому засіданні оголошено перерву до 01.04.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Зазначив, що перевірючими особами не здійснено вимірювання залишків пального, дані про залишки ПММ до акту перевірки занесені на підставі документів, наданих позивачем. Також позивач зазначив про наявність ліцензій.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, зазначив, що позивачем всупереч вимогам законодавства не отримано ліцензію на право зберігання пального, відтак до позивача правомірно застосовані штрафну санкцію.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 01.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Відповідачем 05.11.2020 виданий Наказ №380-П «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого мала бути здійснена фактична перевірка позивача з 06.11.2020 тривалістю 10 діб за період з 01.07.2019 з метою здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар, виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального.

05.11.2020 оформлені направлення на передвіку №№552, 553.

09.11.2020 з 14 год. 25 хв. розпочата фактична перевірка позивача, за результатами якої складений акт №804/08/01/09/33322755 від 16.11.2020.

Під час проведення перевірки, відповідно до наданих позивачем інвентаризаційних актів залишків пального, встановлено, зберігання позивачем в період з 01.07.2019 по 27.08.2020 за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Мар`ївка, вул. Першотравнева, 2-Б, пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Під час перевірки встановлено та у акті зафіксовані порушення позивачем:

ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

п. 85.2 ст. 85 ПК України.

За наслідкам проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» №00057090901 від 10.12.2020, яким до позивача за платежем: «адміністративні штрафи та інші санкції» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України).

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1. статті 75 ПК України.

Відповідно до пункту 75.1.3. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом Головного управління ДПС у Запорізькій області, як податкового органу.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Як вбачається зі змісту наказу №380-П «Про проведення фактичної перевірки» від 05.11.2020, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Так, статтею 20 ПК України визначено загальний перелік прав контролюючих органів, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 визначає поняття фактичної перевірки, а підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Позивач у позові зазначив, що наказ на проведення фактичної перевірки не містить чітких підстав для її проведення.

Згідно змісту відзиву на адміністративний позов, підставою для видання наказу контролюючим органом зазначено лист ДПС від 26.05.2020 №13939/7/99-0-07-05-03-07, на підставі якого проведено аналіз баз даних: АІС «Податковий блок», Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ІС «Архів електронної звітності», Єдиного ліцензійного реєстру Єдиний ліцензійний реєстр, підсистема «Чеки РРО» інформаційної системи ІС «Податковий блок».

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що інформація на підставі якої прийнято наказ від 05.11.2020 №380-П «Про проведення фактичної перевірки», повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020 та від 04 грудня 2018 року у справі 820/4894/18.

Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Системно проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, суд приходить до висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Як вже зазначалось судом, підставою для прийняття наказу від 05.11.2020 №380-П «Про проведення фактичної перевірки», на думку відповідача, була податкова інформація яка надійшла від платників та міститься в базах даних: АІС «Податкових блок», ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» в Реєстрі операцій обсягів пального (СЕА РПСЕ), Реєстру акцизних накладних, Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним).

Дослідивши зміст Наказу від 05.11.2020 №380-П «Про проведення фактичної перевірки», судом встановлено відсутність у тексті наказу інформації, яка свідчила б про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, та у зв`язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю.

Суд зазначає, що у наказі, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, а саме статті 20, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що інформація на підставі якої прийнято наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Саме з цього виходила колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №520/1304/2020 (постанова від 22 вересня 2020 року) де предметом спору була протиправність наказу податкового органу про проведення фактичної перевірки.

При цьому, підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки, а саме: така перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а тому, зі змісту наказу від 05.11.2020 №380-П «Про проведення фактичної перевірки», неможливо встановити яке з окремих вказаних порушень слугувало конкретною підставою для його прийняття.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду викладеним у постановах від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18, від 02 вересня 2020 року у справі №821/1828/16 та від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18.

Отже, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

В акті перевірки визначено, що під час здійснення фактичної перевірки місць зберігання ПММ за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Мар`ївка, вул. Першотравнева, 2-Б, зафіксовано фактичні залишки пального згідно даних актів інвентаризації, наданих позивачем. Також, зі змісту відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що під час перевірки перевіряючими досліджені видаткові накладні на придбання дизельного палива, товарно-транспортні накладні на придбання ПММ, акцизні накладні та оборотно-сальдові відомості.

При цьому суд зазначає, що перевірка даних бухгалтерського обліку не є фактичною перевіркою пального у ємкості.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що вимірювання об`єму не проводилося, відомості про фактичні залишні ПММ занесені до акті перевірки відповідно до бухгалтерських документів, які надані позивачем.

Тобто, податковим органом не встановлено фактичну наявність у позивача ПММ.

Акт перевірки має містити опис встановленого порушення та докази його вчинення.

Разом із тим із дослідженого акту судом встановлено, що ревізори обмежились описом факту придбання палива та описом наданих позивачем актів інвентаризації, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання.

При цьому, перевірючими особами використані акті інвентаризації, які датовані: 01.07.2019, 01.08.2019, 02.09.2019, 01.10.2019, 01.11.2019, 01.12.2019, 03.01.2020, 01.20.2020, 02.03.2020, 01.04.2020, 05.04.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, 01.08.2020, 01.09.2020, 01.10.2020, 01.11.2020, 10.11.2020.

Тобто, у суду відсутні докази щодо об`єму фактичних залишків пального на час проведення фактичної перевірки.

Позивач не заперечує факту поставки пального, проте зазначає, що перевіряючими особами не здійснювалась фактична перевірка залишків ПММ.

Відповідач не надав суду жодних доказів факту зберігання позивачем пального або доказів наявності залишків такого пального на час проведення фактичної перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі – Закон № 481).

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною першою ст. 15 Закону № 481 встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною восьмою ст. 15 Закону № 481 передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною одинадцятою ст. 15 Закону № 481 визначено, що Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідач стверджує, що позивач порушив вимоги ст. 15 Закону № 481, а саме: зберігав пальне без наявності ліцензії.

В той же час судом встановлено, що у позивача наявна Ліцензія №08080414202001514 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) з 28.08.2020 по 28.08.2025 за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Мар`ївка, вул. Першотравнева, 2-Б,

Таким чином, на момент проведення фактичної перевірки у позивача була наявна ліцензія на право зберігання пального за адресою, що перевірялась.

В свою чергу, неналежним чином проведена фактична перевірка, під час якої ревізори обмежились перевіркою наданих позивачем бухгалтерських документів не встановивши фактичні залишки ПММ, та відповідно висновки такої перевірки, не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Оскільки податковим органом під час фактичної перевірки не встановлено об`єму залишків ПММ, який зберігався позивачем, то суд вважає застосування щодо позивача штрафної санкції – протиправним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивача на карантинні обмеження, то суд із таким твердженням не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім, зокрема, фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Таким чином, з 02.04.2020 мораторій не поширювався на проведення фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При вирішенні справи суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Також при вирішенні даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах “Сєрков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за яке до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 7500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.01.2021 №3.

Таким чином, при задоволенні позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства «Агро-Троя» (70440, Запорізька область, Запорізький район, село Мар`ївка, код ЄДРПОУ 33322755) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2020 № 00057090901, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Фермерського господарства «Агро-Троя» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.04.2021.

Суддя Ю.В. Калашник