Рішення № 96075410, 07.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/496/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1556 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А1556 згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1556 щодо затримки у виплаті, належної мені при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері, та батьку, який виховує дитину з інвалідністю. 2.Зобов`язати військову частину А1556 здійснити нарахування та виплату мені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, а саме не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері, та батьку, який виховує дитину з інвалідністю, з 09 квітня 2020 року до 15 січня 2021 року, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.3.Стягнути з військової частини А1556 на мою користь - 30 000 грн., моральної шкоди.4.Судові витрати покласти на Відповідача..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині А1556 на посаді старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу А1556. Вказує, що відповідач при звільненні позивача не здійснив з ним повного розрахунку, зокрема щодо затримки у виплаті належної при звільненні з військової служби грошової компенсація за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як батьку, який виховує дитину без матері, та батьку, який виховує дитину з інвалідністю в період 2019 року середнього заробітку за весь час затримки виплати вказаної грошової компенсації, а саме з 09 квітня 2020 року (день виключення зі списків особового складу військової частини) до 14 січня 2021 року - день фактичного розрахунку, як це передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України), відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статями 116, 117 Кодексу законів про працю України. Просить суд стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву в порядку ст.162 КАС України не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками отримав. В силу вимог ч.4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1556 на посаді старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу.

Наказом командира військової частини А 0796 від 10.03.2020 року №78 позивача звільнено з військової служби в запас, за станом здоров`я на підставі висновку військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби.

24.03.2020 року, а саме до моменту виключення зі списків особового складу військової частини А1556, позивач будучи обізнаним про своє звільнення з військової служби, звернувся з рапортом вх. № 2111 до відповідача про виплату належних при звільненні з військової служби коштів, в тому числі грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю. До вказаного рапорту, було надано копії документів, що підтверджують сімейний стан та стан дитини.

Однак, це звернення командиром військової частини А1556 було проігноровано і залишилось без уваги, що вказує на порушення вимог законодавства України у відповідності до яких у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

08.04.2020 року, рапортом повідомив командира військової частини А1556. що справи та посаду здано та просив до повного розрахунку зі списків особового складу військової частини, без його згоди, не виключати.

Наказом командира військової частини А1556 від 09.04.2020 року №91, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини А1556, без його згоди.

28.07.2020 року Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/2228/20 (дата набрання законної сили - 17.11.2020 року), позовні вимоги в частині нарахування та виплатити грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю повністю задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 року у справі № 260/2228/20 (дата набрання законної сили -17.11.2020 року, оприлюднено - 30.11.2020 року) рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у вказаній справі залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.

Таким чином, судовим рішенням підтверджено право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю, яка належала при звільненні з військової служби та не виплачена з вини відповідача.

На виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 року у справі № 260/2228/20, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю, військовою частиною А1556 виплачено позивачу 14.01.2021 року, що також підтверджується листом з військової частини А1556 від 25 січня 2021 року №143/53/139.

Отже, повний розрахунок з позивачем проведено лише 14.01.2021 року, що підтверджується та не оспорюється сторонами.

Позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до Кодексу законів про працю України, що зумовило звернення останнього до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі Закон України № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі №260/2228/20 зобов`язано Військову частину А 1556 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю. Рішення суду 17.11.2020 року набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт невиплати позивачу при звільненні належної йому грошової компенсації за неотримане речове майно встановлено у вказаному рішенні суду і в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не потребує доказуванню.

ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу 09.04.2020 року, при цьому остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням проведений лише 14.01.2021 року.

Таким чином, станом на день виключення зі списків особового складу з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю.

Відповідно до приписів ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст. ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Збройних Силах України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз спеціального законодавства, положень КЗпП України та з врахуванням правової позиції Верховного Суду, свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому судом такі до уваги не беруться.

Оскільки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю позивачу не виплачено у день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Із змісту наявної у матеріалах справи довідки № 143/53/126/1 від 31.03.2021 року слідує, що розмір грошового забезпечення позивача за два місяці до звільнення, зокрема за лютий 2020 року становить 21058,83 грн. та за березень 2020 року становить 21058,83 грн. Для обчислення середнього заробітку з 09.04.2020 року до дня фактичного розрахунку 14.01.2021 року необхідно застосовувати показник 701,96 грн. в день.

Разом з тим, щодо розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який належить до стягнення на користь позивача, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.8 зазначеного Порядку).

Встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у постанові 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц зазначила, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у зазначеному судовому рішенні вказала, що відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованому у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, і вважає, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати такі критерії:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).

Відповідно до п.94.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Згідно з даними, які розміщені на офіційному сайті Національного банку України за адресою https: bank.gov.ua/markets/interest-rates/ середньозважена облікова ставка за кредитами: з 09.04.2020 по 24.04.2020 року (15 днів) 10% річних; з 25.04.2020 року по 12.06.2020 року (49днів) 8% річних та з 13.06.2020 по 14.01.2021 року (215днів) 6% річних.

Виходячи з обсягу несвоєчасно виплаченої грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю ( виплачено на картковий рахунок 14.01.2021 року грошове компенсація в сумі 11754,34 грн) приблизна оцінка розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, які розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами можна розрахувати як розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, що становить 385,43 грн, тобто:

-10%річних/365 днів року = 0,03% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 11754,34 грн х 0,03%)* 15 днів = 52,89 грн;

-8 % річних / 365 днів року = 0,02% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 11754,34 грн х 0,02%) * 49 днів = 115,19 грн;

- 6% річних / 365 днів року = 0,02% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 11754,34 грн х 0,02%) * 215 днів = 217,35 грн;

Загальна сума розміру ймовірних майнових втрат становить: 52,89 грн + 115,19 грн+217,35 грн = 385,43 грн.

Таким чином, враховуючи заявлену до стягнення суму середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, розмір компенсації у сумі 491,22рн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 ПК України).

Відповідно до пп.164.1.1п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пп.168.1.1п.168.1ст.168 ПК України передбачає, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), колегія суддів вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд вважає, що розмір суми компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який належить до стягнення на користь ОСОБА_1 , повинен становити 491,22 грн, оскільки вказана сума є орієнтовною оцінкою втрат позивача у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників, тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. У рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, ЄСПЛ нагадав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. то вказана вимога не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. з відповідача, позивач покликався на завдання діями відповідача моральної шкоди, яка полягала у погіршенні здоров`я, внаслідок оскаржуваних дій, в результаті чого змушений був звертатися за медичною допомогою.

Разом з тим, позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди та чому ця шкода становить саме 30 000,00 грн., та як вона розрахована, а у суду відсутні достатні докази, які б давали можливість визначити розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу. Крім того, у суду відсутні достатні докази щодо існування причинного зв`язку між діями відповідача та моральними стражданнями позивача.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Військової частини А1556 (вул.128 ОГПБр, буд. 4,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ - 07792042) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А1556 (вул.128 ОГПБр, буд. 4,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ - 07792042) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 09.04.2020 року по день фактичної виплати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2019 року, як батьку, який виховує дитину без матері та батьку, який виховує дитину з інвалідністю по ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном 279 днів в сумі 385,43 грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати зі сторін не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору