Рішення № 96075405, 07.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/438/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Сюртівського сільського голови Пушкар Арпада Івановича про визнання дій протиправними, виплату середньомісячної заробітної плати та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Сюртівського сільського голови Пушкар Арпада Івановича, якою просить: 1) Визнати дії Сюртівського сільського голови Пушкара А.І. неправомірними; 2) Зобов`язати Сюртівську сільську раду Ужгородського району виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за останнім місцем роботи сільським головою, згідно штатного розпису Ратівецької сільської ради; 3) Стягнути з Сюртівського сільського голови Пушкара А.І. на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебувала на виборній посаді голови Ратівецької сільської ради Ужгородського району, починаючи з 18 квітня 2006 року. Рішенням першої сесії від 21.11.2020 року новообраної Сюртівської сільської ради припинено повноваження сільських голів та секретарів сільських рад, які увійшли до складу Сюртівської ОТГ, в тому числі і позивача. До обрання сільським головою позивач працювала юрисконсультом у Мукачівській філії Обласного лісогосподарського об`єднання "Закарпатагроліс". У зв`язку з ліквідацією вказаного підприємства у 2013 році, повернутися на попередню роботи виявилося неможливим. Відтак, вважає, що при утворенні Сюртівської ОТГ позивач мала гарантоване право на працевлаштування в цій юридичній особі або на зайняття аналогічної посади. Позивач вважає, що оскільки Ратівецька сільська рада ліквідована, та у позивача не має можливості працевлаштуватися, то відповідно до положень ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" їй належить виплатити середню заробітну плату за період не більше шести місяців. Однак, рішенням Сюртівської сільської ради № 52-1/2020 від 22 грудня 2020 року позивачу відмовлено у виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування. Позивач вважає, що такими діями відповідачі порушили її право на отримання грошової виплати на період працевлаштування.

Ухвалою судді від 01 березня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз`яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що позивач до моменту обрання на виборну посаду - 18.04.2006 року не перебувала у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією), оскільки працювала за цивільно-правовою угодою. Зазначає, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на договірні відносини. (цивільно-правові договори). Позивачці, яка працювала сільським головою, після закінчення її повноважень у листопаді 2021 році, неможливо надати попередню роботу (посаду), оскільки ця посада є виборною. Таким чином, відповідач 1 діяв, у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідач -2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що позивач зверталася до Сюртівської сільської ради з проханням виплатити середню заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді, як голова Ратівецької сільської ради протягом шести місяців, у зв`язку з неможливістю надання іншої рівноцінної роботи (посади). В той же час, позивачем жодного документу про неможливість працевлаштування на підприємство, де вона працювала до обрання на виборну посаду надано не було. Відповідно до довідки Обласного лісогосподарського об`єднання "Закарпатагроліс" позивач до обрання на виборну посаду працювала за цивільно-правовою угодою. Відповідач зазначає, що норми КЗпП України не поширюються на договірні відносини (цивільно-правові договори), а відтак позивач до моменту обрання на виборну посаду -18.04.2006 року не перебувала у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією). Таким чином, рішення про відмову у виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування є законним та прийнятим, відповідно до Законодавства України, в межах повноважень сільської ради.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом досліджено оригінал трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , згідно з записів якої встановлено, що позивач 18.04.2006 року, 11 листопада 2010 року та 30 жовтня 2015 року обиралася на посаду Ратівецького сільського голови.

Рішенням Сюртівської сільської ради від 21 листопада 2020 року № 3-1/2020 "Про припинення повноважень сільських голів та секретарів сільських рад, які увійшли до складу Сюртівської сільської ради" визнано повноваження сільського голови Ратівецької сільської ради ОСОБА_1 припиненими.

На підставі вищевказаного рішення у трудову книжку позивача внесено запис про припинення повноважень Ратівецького сільського голови на підставі ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із реорганізацією.

10 грудня 2020 року позивач звернулася до голови Сюртівської сільської ради Пушкар А.І. із заявою, в якій просила виплатити їй компенсацію: середній заробіток протягом наступних шести місяців, якщо неможливо надати їй рівноцінну роботу, яку вона виконувала як сільський голова Ратівецької сільської ради.

Листом від 14 грудня 2020 року № 460/02-23 Сюртівська сільська рада повідомила позивача, що для належного розгляду заяви від 10 грудня 2020 року, їй необхідно надати копію паспорта та ідентифікаційного коду; довідку про неможливість працевлаштування підприємством, де вона працювала до обрання на виборну посаду, на колишній роботі (посаді) або на рівноцінній (посаді); копію трудової книжки.

15 грудня 2020 року позивач повторно звернулася до голови Сюртівської сільської ради Пушкар А.І. із заявою про виплату середнього заробітку, який вона отримувала на посаді голові Ратівецької сільської ради. Додатками до вказаної заяви позивач зазначила: заяву до голови Сюртівської сільської ради про працевлаштування на попереднє місце роботи (посаду) або на рівноцінній роботі (посаді); копію трудової книжки; копію паспорту та ідентифікаційного коду.

Листом від 18 грудня 2020 року № 470 Сюртівська сільська рада повідомила позивача, що посада голови Ратівецької сільської ради - виборна, тому неможливо надати попередню роботу (посаду).

Рішенням Сюртівської сільської ради від 22 грудня 2020 року № 52-1/2020 "Про відмову у виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування" відмовлено ОСОБА_1 у виплаті середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді голови Ратівецької сільської ради на період працевлаштування.

Розпорядженням сільського голови Сюртівської сільської ради від 31 грудня 2020 року № 73/02-03 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді голови Ратівецької сільської ради не період працевлаштування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" № 93-VI (далі - Закон № 93) у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Відповідно до ч.2 статті 33 Закону № 93 депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 25.05.1997 року № 280/97-ВР встановлено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

На підставі системного аналізу наведених правових норм, суд вважає, що чинним законодавством гарантії трудових прав сільського голови після закінчення його повноважень прирівняно до таких гарантій депутатів місцевих рад.

При цьому за такими особами на час виконання обов`язків на постійній основі зберігається попередня робота (посада), яку він обіймав на час свого обрання на виборну посаду. Із працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради (сільський голова), укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Отже, збереження за колишнім депутатом місцевої ради (сільським головою) на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, законодавцем безпосередньо пов`язується із неможливістю надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду, і з якої був звільнений із зв`язку із таким обранням.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередняробота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, під рівноцінною роботою (посадою) треба розуміти роботу (посаду), не нижче за кваліфікацією чи посадою, за якою особа працювала до обрання на виборну посаду (відповідного голови/секретаря).

Отже, вказаними вище нормами законодавства встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади), а за його згоди - на іншому підприємстві, в установі чи організації.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, установу , організацію або перехід на виборну посаду.

Для збереження на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді необхідне дотримання трьох умов: перебування у трудових відносинах (працевлаштування) до обрання на виборну посаду; звільнення з попереднього місця роботи у зв`язку з переходом на виборну посаду згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; неможливості надання попередньої роботи (посади), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

В той же час, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді не перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду, зазначені вище гарантії на нього не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 507/1299/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із трудової книжки позивача, запису про обрання ОСОБА_1 на посаду сільського голови Ратівецької сільської ради від 18 квітня 2006 року, передує запис від 14 червня 2000 року про закінчення виплати допомоги по безробіттю згідно п. 1 ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення".

Таким чином, позивач до свого обрання на посаду сільського голови Ратівецької сільської ради не перебувала у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією).

В той же час, відповідно до довідки Обласного лісогосподарського об`єднання "Закарпатагроліс" від 15 січня 2013 року позивач у період з 18.05.2005 року по 17.04.2006 року працювала за цивільно-правовою угодою в обласному лісогосподарському об`єднанні "Закарпатагроліс" на посаді юрисконсульта Мукачівської філії об`єднання та звільнена за п. 5 ч. 36 КЗпП України у зв`язку з переходом на виборну посаду.

Суд зазначає, що характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №640/1099/19.

Враховуючи вищенаведене, позивач до моменту обрання на виборну посаду 18 квітня 2006 року не перебувала у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією).

В той же час, посада сільського голови, яку позивач займала з 18 квітня 2006 року та в подальшому повторно обиралася на неї, не дає підстави вважати перебування її у трудових відносинах з даним підприємством (установою, організацією), оскільки така посада є виборною.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 557/157/16-а.

Підсумовуючи викладене, на переконання суду, у позивача відсутні правові підстави для збереження за ним на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на посаді сільського голови, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення на позовну заяву, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами та в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Сюртівського сільського голови Пушкар Арпада Івановича про визнання дій протиправними, виплату середньомісячної заробітної плати та стягнення моральної шкоди - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька