Рішення № 96075028, 05.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/2637/21

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Адвоката ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Адвокат ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії щодо повернення помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5211,36грн.

Позивач вважає, що вказані кошти були сплачені помилково, що підтверджується висновками суду в іншій адміністративній справі (№ 240/10682/19) за його позовом до Відповідача. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020року в зазначеній справі було зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирській області розглянути його звернення щодо повернення вказаних коштів із урахуванням висновків суду. Всупереч висновкам суду Відповідач листом від 14.08.2020року протиправно відмовив у поверненні вказаних коштів.

Ухвалою суду від 26.02.2021року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання у справі Позивач не прибув, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, в судове засідання не прибув, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується. У відзиві зазначається, що Позивачем, як само зайнятою особою - платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дійсно 25.04.2019року був сформований та поданий звіт за 2018рік, в якому самостійно було визначено суму цього єдиного внеску за жовтень - грудень 2018року в сумі 2457,18грн., які самостійно сплачені 16.01.2019року.

Крім того, Позивачу в автоматичному режимі було проведено щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2019рік в розмірі 2754,18грн. за кожний квартал. 15.04.2019року Позивачем 2754,18грн. було сплачено добровільно за перший квартал. Інші кошти не сплачувалися. Відповідач вважає, що сплачені вказані кошти на загальну суму 5211,36грн. не можуть вважатися помилково сплаченими, а тому не підлягають поверненню Позивачу.

30.03.2021року до суду надійшло клопотання представника Відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010року N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії, ЖТ№000979 з 13.09.2018 є адвокатом та з 4 кварталу 2018 року перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Датою встановлення ознаки незалежної професійної діяльності значиться 11.10.2018року.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 25.04.2019року Позивачем самостійно був сформований та поданий звіт за 2018рік, в якому самостійно було визначено суму єдиного внеску за жовтень - грудень 2019року в сумі 2457,18грн., які самостійно сплачені 16.01.2019року.

Крім того, Позивачу в автоматичному режимі було проведено щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2019рік в розмірі 2754,18грн. за кожний квартал та за 2020рік. 15.04.2019року Позивачем 2754,18грн. було сплачено добровільно за перший квартал. Інші кошти не сплачувалися.

Суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для повернення Позивачу вказаних коштів єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 18.01.2019року Позивач звертався зі зверненням до Житомирської ОДПІ про повернення 2457,18 грн., а 28.05.2019року - про повернення єдиного соціального внеску в сумі 5211,36 грн. (а.с.18-21).

Правомірність дій Відповідача щодо розгляду таких звернень Позивача була предметом судового розгляду в адміністративній справі № 240/10682/19 між цими самими сторонами.

За результатами розгляду вказаного спору постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020року в зазначеній справі було визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Житомирській області щодо не розгляду заяви Позивача щодо повернення помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5211,36 грн. та зобов`язано повторно розглянути вказану заяву Позивача з урахуванням висновків викладених в даному судовому рішенні.

Одночасно в даному судовому рішенні (постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020року) зроблено висновок про наявність підстав для повернення Позивачу вказаних коштів єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених.

Разом з тим, Відповідач відповідно до оскаржуваного листа від 14.08.2020року відмовив Позивачу в поверненні єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених.

Таке рішення Відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, Позивач з 4 кварталу 2018 року (11.10.2018року) перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, а тому в розумінні вимог пункту 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI Позивач є платником єдиного соціального внеску.

За змістом положень ст.7 Закону N 2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиний соціальний внесок. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиний соціальний внесок не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиний соціальний внесок у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас матеріали справи свідчать і визнається сторонами, що Позивач перебуває у трудових відносинах з АТ "Житомиробленерго" у вказаний період 2018 -2019 років, у зв`язку з чим за нього сплачується єдиний внесок.

Більш того, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020року встановлено, що АТ "Житомиробленерго" по найманому працівнику ОСОБА_1 за 4 квартал 2018 року було сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 25321,23 грн. та за перший квартал 2019 року було сплачено ЄСВ в сумі 23350,80 грн.

Таким чином, Відповідач не врахував, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу само зайнятої особи Законом N 2464-VI не врегульовано.

На підставі вказаного суд приходить до висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності само зайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається само зайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Законом N 2464-VI, на якому наполягає Відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Таким чином, у Позивача були відсутні підстави для сплати за четвертий квартал за 2018рік в сумі 2457,18грн. та за перший квартал 2019року в розмірі 2754,18грн. Тобто, вказані кошти єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. є помилково сплаченими Позивачем.

Саме з урахуванням такого висновку Відповідач зобов`язаний був на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020року розглянути звернення Позивача щодо повернення надмірно сплачених коштів єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених.

Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення Відповідача 14.08.2020року про відмову Позивачу в поверненні єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

При визначенні способу захисту порушеного права Позивача суд згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд враховує, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

В той же час, повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 11 вересня 2019 року справа №819/570/18.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання Відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст.245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити Відповідач.

Алгоритм дій Відповідача щодо повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску врегульовано правовими нормами Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року N 6 (надалі - Порядок N 6).

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, Відповідачем не вчинено жодних дій, передбачених Порядком N 6, для повернення Позивачу надмірно сплачених коштів єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених.

На підставі вказаного суд робить висновок щодо зобов`язання Відповідача вчинити дій, передбачені Порядком N 6, для повернення Позивачу надмірно сплачених коштів єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 908,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області, оформлене листом від 14.08.2020року, про відмову ОСОБА_1 у поверненні помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5211,36 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області вчинити дій, передбачені Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року N 6, для повернення Позивачу надмірно сплачених коштів єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36грн. як помилково сплачених.

Судові витрати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у вигляді судового збору в сумі 908,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир. 10003. код ЄДРПОУ 43142501).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк