Ухвала суду № 96069889, 01.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3130/21

Номер провадження 1-кп/201/627/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Кінаш Я.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Смирнова А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Порхун С.Л.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Ковальчука В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 04 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040650000141 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 04 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040650000141 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2021 року за даним обвинувальним актом призначене підготовче судове засідання.

Під час підготовчого провадження прокурором Смирновим А.В. подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках вказаного кримінального провадження, строком на 60 діб.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування доводів клопотань прокурор Смирнов А.В. посилався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюються у вчиненні у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років, а тому є підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, прокурор зазначив, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни показів. А також посилався на те, що обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у томі числі, шляхом вільного спілкування з іншими особами, які вже за їх проханням можуть незаконно впливати на учасників у цьому кримінальному провадженні. Крім того, вказав, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше судимі, у них відсутні міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи та джерело доходу, а тому останні можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, на переконання прокурора, є доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 60 днів.

На підтвердження своїх доводів надав суду належним чином завірені копії судових рішень слідчого судді про застосування під час досудового розслідування даного кримінального провадження до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 04 лютого 2021 року.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Порхун С.Л. у судовому засіданні, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на неоведення прокурором заявлених у клопотанні ризиків та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, при цьому, не заперечував, що раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Ковальчук В.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведення заявлених прокурором ризиків та просив змінити застосований до його підзахисного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, при цьому, підтвердив той факт, що був раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 вказано, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження. Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2021 року до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів до 04 квітня 2021 року із правом внесення застави у розмірі 113 500 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2021 року до ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів до 04 квітня 2021 року із правом внесення застави у розмірі 113 500 гривень.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотаннях ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики можливих спроб останнього переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до шести років.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Поряд із цим, судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений, не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_1 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Разом з цим, суд вважає недоведеною під час розгляду клопотання наявність існування заявлених прокурором ризиків, визначених пунктами 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з підстав їх необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження їх існування.

При цьому, суд враховує, що під час вирішення питання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність прокурором заявлених ризиків можливих спроб підозрюваного незаконно впливати на потерпілого та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з підстав їх необґрунтованості та відсутності достатніх доказів на підтвердження їх існування.

Разом із цим, під час вирішення клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором не наведено інших мотивів та обґрунтувань на підтвердження існування вказаних ризиків, окрім тих, що вже були предметом розгляду слідчим суддею та яким надано відповідну оцінку.

Більш того, на переконання суду, заявлений прокурором ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню шляхом вільного спілкування з іншими особами, які вже за їх проханням можуть незаконно впливати на учасників у цьому кримінальному провадженні, фактично дублює заявлений стороною обвинувачення ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотаннях ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики можливих спроб останнього переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до шести років.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Поряд із цим, судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений, не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_2 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Разом з цим, суд вважає недоведеною під час розгляду клопотання наявність існування заявлених прокурором ризиків, визначених пунктами 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з підстав їх необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження їх існування.

При цьому, суд враховує, що під час вирішення питання про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність прокурором заявлених ризиків можливих спроб підозрюваного незаконно впливати на потерпілого та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з підстав їх необґрунтованості та відсутності достатніх доказів на підтвердження їх існування.

Разом із цим, під час вирішення клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором не наведено інших мотивів та обґрунтувань на підтвердження існування вказаних ризиків, окрім тих, що вже були предметом розгляду слідчим суддею та яким надано відповідну оцінку.

Більш того, на переконання суду, заявлений прокурором ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_2 перешкоджати кримінальному провадженню шляхом вільного спілкування з іншими особами, які вже за їх проханням можуть незаконно впливати на учасників у цьому кримінальному провадженні, фактично дублює заявлений стороною обвинувачення ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого та свідків.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальнодоступних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 04 квітня 2021 року вважає за доцільне продовжити тримання останніх під вартою строком на 60 днів до 30 травня 2021 року.

В той же час, продовжуючи обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення та обставини правопорушення, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередніх судових рішеннях у сумі 113 500,00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом, суд виходить з наступного.

Так, у підготовчому судовому засіданні прокурор Смирнов А.В. зазначив, що справа підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, підстави для повернення обвинувального акту відсутні, просив призначити судовий розгляд на підставі наданого суду обвинувального акту у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх захисники Порхун С.Л. та Ковальчук В.І. вважали за можливе призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 32 КПК України зазначене кримінальне провадження підсудне Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.

Обвинувальний акт складено з дотриманням положень ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження на цей час не вбачається.

Таким чином, під час підготовчого судового засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Вислухавши думки учасників судового провадження, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту, судовий розгляд здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за участю учасників кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 314-316, 369-372 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Смирнова А.В. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 30 травня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 30 травня 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою № UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов`язки не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Клопотання прокурора Смирнова А.В. про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 30 травня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 30 травня 2021 року.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_2 або іншою фізичною чи юридичною особою № UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 , зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов`язки не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 04 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040650000141 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Судовий розгляд призначити у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 07 квітня 2021 року об 11 годині 30 хвилин.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 15 годині 00 хвилин 02 квітня 2021 року.

Суддя: І.Г. Ополинська