Постанова № 96069317, 06.04.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4255/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Цимбалюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Барана Романа Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дії інспектора незаконними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання дії молодшого лейтенанта поліції Барана Р.А. незаконними та скасування постанови серія ЕАН № 3678631 від 18.01.2021 року про адміністративне правопорушення, провадження по справі просить закрити.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 14 січня 2021 року о 22-34 годині у м. Рівне по вул. Макарова, відповідачем було зупинено автомобіль «Тоyota Carina», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням. Стосовно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3678631, з якої вбачається, що він керуючи автомобілем порушив вимоги п. 9.2 б, ПДР України. Його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. З вказаною постановою не погоджується, оскільки обставини події, наведені у ній не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - відсутні.

Ухвалою Рівненського міського суду від 19.03.2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача представника Департаменту патрульної поліції Бикова О.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими. Зазначає, що під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, при цьому жодним чином не порушив права позивача, а постанова повністю відповідає вимогам законодавства, тому підстав для її скасування немає. Всупереч ст. 77 КАС України позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується його вимоги.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Поліцейський лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Баран Р.А. та представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явилися, про час, місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого.

Постановою про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3678631 від 18.01.2021 року, встановлено, що водій ОСОБА_1 14 січня 2021 року, керуючи транспортним засобом «Тоyota Carina», д.н.з. НОМЕР_1 у м. Рівне по вул. 23 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України - порушення вимог дорожніх знаків та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно постанови, інспектор, враховуючи, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, постановив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Відповідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил,а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 9.2.б Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Слід зазначити, що оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно положень ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В п. 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України вказаний висновок підлягає застосуванню у цій справі.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачі суду не надали, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростували.

Представник відповідача у письмовому відзиві зазначив, що поліцейським вівся відеозапис на портативний відео реєстратор, який закріплений на форменому одязі, проте на момент отримання стороною позовної заяви з додатками, відеозапис з портативного відеореєстратора не зберігся. Відповідно посилання відповідача на доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не приймаються судом до уваги, оскільки суд не має можливості дослідити даний доказ.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, і відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані, також, не визначено, яким чином поліцейський УПП в Рівненській області дійшов висновку, що водій керуючи транспортним засобом порушив вимогу п. 9.2 ПДР України, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, відповідачами не подані, в матеріалах справи відсутні та враховуючи, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання і мають можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме: порушення п. 9.2 б ПДР України, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №3678631 від 18.01.2021 року через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, тому в задоволенні позовної вимоги про визнання дій відповідача незаконними слід відмовити.

Крім того, позивач просить поновити строк звернення до суду з позовом про визнання та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №3678631 від 18.01.2021 року, у зв`язку з тим, що ним 25.01.2021 року була подана скарга в адміністративному порядку до Департаменту патрульної поліції, однак відповідь він отримав лише 16.02.2021 року.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку, цей строк за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.

Частиною 1 ст. 168 КАС України передбачено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд поновлює ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір в сумі 420 грн 40 коп.

Судові витрати розподілити між сторонами відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Барана Романа Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дії інспектора незаконними та скасування постанови – задовольнити частково.

Поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Визнати протиправною та скасуватипостанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАН №3678631 від 18.01.2021 року, винесену молодшим лейтенантом поліції Баран Р.А., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, асправу про адміністративне правопорушення закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Баран Роман Анатолійович м. Рівне вул. Ст. Бандери 14 а.

Відповідач : Департамент Патрульної поліції України, 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Н.Г. Кучина