Рішення № 96068682, 01.04.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/19/21

Провадження № 2/168/53/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року смт Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Назарука О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Таксюк О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Гайдашук В.М. 12 січня 2021 року звернувся до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 не оформляла своїх спадкових прав на вказане нерухоме майно після смерті чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняла спадщину як дружина і спадкоємець першої черги за законом шляхом постійного проживання зі спадкодавцем. За вказаною адресою на день смерті проживала одна, заповіт від її імені виконавчим комітетом сільської ради не посвідчувався.

Адвокат стверджує, що після смерті матері ОСОБА_2 позивач як син спадкодавця, прийняв спадщину за законом шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом термін.

Наголошує, що через відсутність правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, позивач не може в позасудовому порядку оформити свої спадкові права у нотаріуса, у зв`язку із чим змушений звертатися до суду із даним позовом.

Зазначає, що при зверненні до державного нотаріуса Старовижівської державної нотаріальної контори Волинської області з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Тому, через неможливість оформити свої спадкові права в позасудовому порядку позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

В підготовче засідання позивач та його представник не з`явилися, однак від представника позивача ОСОБА_4 надійшла до суду заява, в якій просить суд справу розглянути без його участі та без участі позивача та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовільнити. У зв`язку із відсутністю спору просить справу розглянути у підготовчому судовому засіданні.

Представник відповідача Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області у підготовче засідання не з`явився, однак сільський голова Костючик А.П. подав до суду заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без їх участі.

Ухвалою від 25 січня 2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року підготовче засідання було відкладено та призначено на 01 квітня 2021 року.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 223 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог частин 3, 4 статті 200 та частини 4 статті 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні.

Судом, з матеріалів справи та наданої в підготовче засідання нотаріусом копії спадкової справи № 72-2020, заведеної після смерті ОСОБА_2 , встановлені наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.03.2020 року, а/з №8) (а.с.11), до складу якої входить житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_2 виконкомом Любохинської сільської ради не посвідчувався. (а.с.8)

Позивач є сином спадкодавця (а.с.7). Являється спадкоємцем першої черги за законом.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 відповідно до статті 1269 ЦК України прийняв син померлої ОСОБА_1 , шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у передбачений законом термін. (а.с.10)

Як встановлено судом, батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа на його ім`я не заводилась. (а.с.52)

Отже, пережилого подружжя немає. Доказів про існування інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов`язкову частку, та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , крім позивача, судом не здобуто.

Таким чином, судом встановлено, що позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину та не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів, про що нотаріусом винесена відповідна постанова. (а.с.13)

Довідкою виконавчого комітету сільської ради підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_2 на момент смерті була зареєстрована і проживала в житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 одна. (а.с.8)

Відповідно довідки Любохинської сільської ради, головою господарства АДРЕСА_1 , згідно запису № 0117-1 по господарській книзі № 2 за 2016-2023 роки, був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із ним проживала дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 25 вересня 2007 року головою вище вказаного господарства стала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8)

Витягом з погосподарської книги № 2 за 2016-2020 роки по Любохинівській сільській раді Старовижівського району Волинської області по особовому рахунку №0117-1 від 17 листопада 2020 року №932 доводиться, що будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с.9).

Позивачем виготовлено Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.14-23).

Копією спадкової справи № 72/2020 до майна померлої ОСОБА_2 Старовижівської державної нотаріальної контори Волинської області стверджується, що на підставі заяви позивача від 20 серпня 2020 року були видані свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадкове майно на яке видано свідоцтва складається з шести земельних ділянок загальними площами 1,75 га та 1,31 га що розташовані на території Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області і призначені для ведення особистого селянського господарства, що належали особисто ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_3 , спадщину після якого вона прийняла, але не оформила спадкових прав і яке позивач прийняв шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори в установлені законом строки:

земельна ділянка площею 0,7391 га в межах згідно з планом – рілля, котра належала ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 0725082500:03:000:0173 (а.с.44).

земельна ділянка площею 0,5195 га в межах згідно з планом – сіножаті, котра належала ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 0725082500:04:000:0087 (а.с.45).

земельна ділянка площею 0,4884 га в межах згідно з планом – пасовища, котра належала ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 0725082500:03:000:0174 (а.с.46).

земельна ділянка площею 0,4401 га в межах згідно з планом – рілля, котра належала ОСОБА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 0725082500:03:000:0172 (а.с.47).

земельна ділянка площею 0,3471 га в межах згідно з планом – пасовища, котра належала ОСОБА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 0725082500:03:000:0171 (а.с.48).

земельна ділянка площею 0,5195 га в межах згідно з планом – сіножаті, котра належала ОСОБА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 0725082500:04:000:0085 (а.с.49).

Згодом, 22 грудня 2020 року позивач звернувся до державного нотаріуса Старовижівської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини, в частині житлового будинку з надвірними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно – житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.50).

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Матеріалами справи встановлено, що позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування.

В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Статтями 1269, 1270 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як передбачає частина 1 статті 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Практика Верхового Суду України, зокрема пункт 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено наступне:

- відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- згідно статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

- у відповідності до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

- відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

- відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 206 ЦПК України). Визнання представником відповідача пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суд приймає визнання ним позову у даній справі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_6 є спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_2 ; він у передбачений законом спосіб прийняв дану спадщину; інших спадкоємців, які б у встановлені законом строки вчинили дії щодо прийняття спадщини судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_2 входить зазначений житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, однак право власності на такий не було зареєстровано у встановленому законом порядку, внаслідок чого відсутні оригінали правовстановлюючих документів на вказане майно, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, як визнання за нею права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та необхідність визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно вимог статті 141 ЦПК України, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним, так як про це зазначено в позовній заяві.

Керуючись ст.ст.392, 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України,

ст.ст.10-13, 60, 76-81, 89, 141, 200, 206, 229, 247, 258, 259, 352-355, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області (код ЄДРПОУ 04332940, місце знаходження: вул. Незалежності, 20 с. Дубечне 44412 Старовижівський р-н Волинська обл.) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування на законом – задовільнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Назарук