Рішення № 96068069, 29.01.2020, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1946/19

Провадження № 2/376/93/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: Головуючого судді – Коваленка О.М.,

при секретарі – Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Встановив:

У серпні 2019 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з вищевказаним позовом.

В позовній заяві представник позивача вказує, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву №б/н від 19.02.2014 року згідно якої отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.

Як зазначено в позові, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб сайт банку або інший інтернет ресурс, зазначений банком.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідачка.

Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов`язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачкою умови договору не виконуються, ним порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Станом на 24.07.2019 року, відповідач має заборгованість у сумі 29 498,76 грн., з яких:

-0,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

-910,27 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками;

-23 965,60 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

-2742,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 грн. – штраф (фіксована частина);

-1380,89 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач вказує, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк».

З урахуванням наведеного позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість 29 498,76 грн. за кредитним договором та 1921,00 грн. судових витрат.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, надала до канцелярії суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі (а.с.85) та відзив, в якому вказала, що позовні вимоги визнає частково, а саме заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 910,27 грн., відповідачка заперечує, те що просила у позивача надати їй кредит, метою її звернення до банку було отримання платіжної картки, звертає увагу суду, що з наданої копії заяви, поле «желаемый кредитный лемит по платежной карте» є пустим та не містить інформації щодо бажаного розміру кредиту , а також не визнає заявлені позовні вимоги в частині нарахованих штрафів та пені, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та в цій частині просить суд відмовити у задоволенні (а.с.42-45).

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду був повідомлений належним чином, надав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що не погоджується з доводами відповідача, та просить позов задовольнити (а.с.56-62) а також в позові (а. с. 3) просять справу розглянути у відсутність представника банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 223,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви ОСОБА_1 від 19.02.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідачці було відкрито рахунок, у вказаній заяві, не міститься жодної згадки, щодо надання кредиту відповідачці (а.с. 28).

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНК ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.9-23).

В матеріалах справи міститься розрахунок суми заборгованості, наданий представником позивача, відповідно до якого відповідачка, в зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань по кредитному договору від 19.02.2014 року, станом на 31.10.2015 року має заборгованість у сумі 29 498,76 грн., з яких:

-0,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

-910,27 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками;

-23 965,60 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

-2742,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 грн. – штраф (фіксована частина);

-1380,89 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.29-32).

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України, вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що вбачається зі ст.610 ЦК України.

Як передбачено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, як складову частину кредитного договору, оскільки вони не підписані боржником.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанк , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У анкеті-заяві позичальника від 19.02.2014 року відсутні відомості щодо типу картки, отриманої саме ОСОБА_1 , бажаний кредитний ліміт не зазначено, відсоткова ставка за кредитом також не визначена.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних.

Банком на підтвердження позовних вимог надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, де визначено: пільговий період користування коштами, процентну ставку, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пеню, штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 19.02.2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

З правового аналізу вищевказаних норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, у заяві-анкеті від 19.02.2014 року процентна ставка не зазначена.

Враховуючи викладене, керуючись засадами розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідачкою фактично отримані та використані кошти, однак в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача до відповідача частково обґрунтована, оскільки остання все ж користувалася коштами позивача і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 910,27 грн., наявність якої відповідачем визнана.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 505/3492/15ц та від 19 вересня 2018 року у справі № 664/2784/15ц штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ Приватбанк задовольняються частково, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 190 грн.

На підставі викладеного та керуючисьст. ст. 1,11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 509,526,610,611, 633,634,1050,1054,1055 ЦК України, ст. ст. 2,3,4,12,13,76,81,89,141, 211,247,258,259,263 – 265,351,352,354 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 910,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 190 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко