Постанова № 9606789, 05.05.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2010 р. Справа № 2-а-844/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Ваталінській Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Маліцької І.О.

відповідача : Загороднього Ю.С., Гальянової Л.А., Нижник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: малого приватного підприємства "Ассоль"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулось мале приватне підприємство “Ассоль” (далі позивач) з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання неправомірними дій працівників податкового органу та скасування рішення про застування штрафних санкцій.

Позов мотивовано наступним.

Працівниками Гайсинської міжрайонної податкової інспекції Вінницькій області було проведено перевірку господарської одиниці магазину, що належить позивачу, складено акт перевірки, яким встановлено порушення п.п. 9, 10, 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не забезпечено зберігання пяти щоденних фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій; не забезпечено зберігання двох контрольних стрічок до фіскальних звітних чеків; проведені розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменувань товару, а саме: вино “КАБЕРНЕ” запрограмовано без найменування товару “вино” з єдиною назвою “АВFРНЕ”. На підставі вказаного акту перевірки Гайсинською МДПІ винесене рішення №0000702306/0 від 16.12.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2125 грн.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідачем порушені норми Законів України “Про систему оподаткування” та “Про державну податкову службу в Україні” щодо порядку проведення перевірки; вимоги Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо правомірності застосування до малого приватного підприємства «Ассоль» штрафних (фінансових) санкцій на вищевказану суму.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача повідомила суду, що працівники податкового органу при проведенні перевірки допустили порушення вимог наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 р., яким затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, щодо підстав проведення перевірки та порядку заповнення направлень на перевірку. Крім того, заявила, що перевіряючими проведено перевірку не магазину “Ассоль”, а магазину “Подарунок”, а тому застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції є незаконними.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (а.с.30-32), відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у своїх письмових запереченнях, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, в судовому засіданні повідомили, що перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій проводилась працівниками Гайсинської МДПІ згідно з вимогами чинного законодавства, а за результатами розгляду відповідного акту перевірки та зафіксованих в ньому порушень законодавства цілком правомірно винесене оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні було допитано свідка приватного підприємця ОСОБА_5, яка здійснює підприємницьку діяльність в одному приміщенні з позивачем. По суті заданих запитань пояснила, що в трудових відносинах з позивачем не перебуває, під час перевірки надала працівникам податкового органу для огляду документи малого приватного підприємства “Ассоль” та просила зачекати приходу керівника підприємства, що, однак, перевіряючими не було зроблено та складено відповідний акт перевірки.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6, яка працює головним бухгалтером малого приватного підприємства “Ассоль” та повідомила суду, що була присутня в приміщенні магазину під час складання акту перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.12.2009 року головним державним податковим ревізорам-інспекторам Гайсинської МДПІ Нижнику Сергію Миколайовичу та Гальяновій Людмилі Анатоліївні видані направлення №757 та №756 на проведення планової перевірки малого приватного підприємства “Ассоль” з питань дотримання вимог Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” (а.с.35,36).

03.12.2009 року вищезазначеними працівниками Гайсинської МДПІ в присутності ОСОБА_5 проведено перевірку магазину “Ассоль” за адресою с. Соболівка, вул. 40-річчя Перемоги, щодо дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено відповідний акт (а.с.47,48), в якому зазначено про порушення п.п. 9, 10, 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не забезпечено зберігання пяти щоденних фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а саме: відсутні Z-звіти №№ 399, 487, 565, 579, 710; не забезпечено зберігання двох контрольних стрічок до фіскальних звітних чеків, а саме: №№ 399, 487; проведені розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменувань товару, а саме: вино “КАБЕРНЕ” запрограмовано без найменування товару “вино”.

Присутня під час перевірки ОСОБА_5 від підпису акту відмовилась, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки (а.с.39).

Як вбачається з матеріалів справи, копія акту перевірки направлялась позивачу супровідним листом за вих.№10812 від 07.12.2009 р. та була отримана останнім 11.12.2009 р. (а.с.37,38).

За результатами проведеної перевірки 16 грудня 2009 року Гайсинською МДПІ прийнято рішення №0000702306/0 про застосування до малого приватного підприємства “Ассоль” штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2125 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (а.с.10).

Судом досліджувались та були долучені до матеріалів справи копія плану перевірок Гайсинської МДПІ на грудень місяць 2009 року (а.с.33); копія книги обліку розрахункових операцій позивача (а.с.18-21); копії фіскальних звітних чеків за 03.12.2009 р. (а.с.34); реєстраційні документи реєстратора розрахункових операцій Datecs MP 50, що належить позивачу; копія журналу обліку перевірок МПП “Ассоль”.

Перевіряючи доводи сторін щодо законності проведеної перевірки суд виходить з наступного.

Згідно з п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” працівники органів ДПС здійснюють відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також касових операцій у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що перевірка дотримання субєктом підприємницької діяльності малим приватним підприємством “Ассоль” порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій проведена відповідно до чинного законодавства України, зокрема, наведених вище законів України та п. 3 Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків”.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 2125 грн., в т.ч.: за незабезпечення зберігання пяти щоденних фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій 1700 грн.; за незабезпечення зберігання двох контрольних стрічок до фіскальних звітних чеків 340 грн.; за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару 85 грн.

Визначаючись щодо зафіксованого порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: за незабезпечення зберігання Z-звітів №№ 399, 487, 565, 579, 710 в книзі обліку розрахункових операцій, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 4 ст. 17 вищевказаного Закону за порушення його вимог до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, фіскальні звіти № 579 та № 710 наявні в книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неприпустимим.

Визначаючись щодо зафіксованого порушення позивачем п. 10 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: незабезпечення зберігання двох контрольних стрічок до фіскальних звітних чеків, а саме: №№ 399, 487, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 10 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Згідно з п. 5 ст. 17 вищевказаного Закону за порушення його вимог до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, контрольна стрічка до фіскального звітного чеку № 399 наявна в матеріалах справи.

Таким чином суд також приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 10 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неприпустимим.

Визначаючись щодо зафіксованого порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменувань товару, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно з п. 6 ст. 17 вищевказаного Закону за порушення його вимог до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з фіскальних звітних чеків за 03.12.2009 р. (а.с.34), на останніх зазначено товар “АВFРНЕ”.

Відповідно до п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за №105/5296, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товар (надані послуги).

Згідно з п. 3.2 даного Положення касовий чек повинен містити такі обовязкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для субєктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для субєктів господарювання, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для субєктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на фіскальних звітних чеках за 03.12.2009 р. зазначено товар “АВFРНЕ” без найменування товару “вино”, суд дійшов висновку про правомірність виявленого порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Суд вважає, що в даному випадку позивачем дійсно було допущено порушення вимог чинного законодавства, однак виходить із наступного.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визначення такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюване рішення в іншій частині не втрачає свою цілісністю, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору.

В даному випадку, суд вважає, за доцільне скасувати вищезгадане оскаржуване рішення повністю, оскільки частину рішення, що стосується стягнення з позивача штрафних санкцій за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменувань товару, не можна ідентифікувати, виокремити та визнати правомірною, а в решті рішення скасувати у звязку із його протиправністю, адже таким чином вказане рішення втрачає свою цілісність та значення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення №0000702306/0 від 16.12.2009 р. щодо застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 2125 грн. в повному обсязі.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про повноту виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність застосованої на підставі даного акту суми штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому підлягають задоволенню з урахуванням положень ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Квитанцією на переказ готівки №44 документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000702306/0 від 16 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій до малого приватного підприємства «Ассоль» (код ЄДРПОУ 32258301, 23820, Вінницька область, Теплицький район, с. Соболівка, вул. Лісна, б.32)

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства «Ассоль» судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 11 травня 2010 року.

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович