Рішення № 96067673, 06.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1053/21 2/335/1244/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Жукової В.Е., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію за відсутності ордера на квартиру та зобов`язання прийняти рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію за відсутності ордера на квартиру та зобов`язання прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В обґрунтування позову зазначали, що у 1979 році ОСОБА_5 отримав від ЖКО Дніпровського алюмінієвого заводу ім. С.М. Кірова державний ордер на квартиру АДРЕСА_1 . Згодом, у квартирі зареєструвались члени його родини. У подальшому основним квартиронаймачем був син ОСОБА_5 – ОСОБА_6 . Станом на 28.01.2021 у вказаній квартирі зареєстровані та проживають позивачі. Після смерті ОСОБА_5 та його сина ОСОБА_6 , основний квартиронаймачем стала ОСОБА_1 . Позивачі постійно та тривалий час проживають у вказаному житлі, належним чином здійснюють оплату витрат за комунальні послуги.

Позивачі вирішили приватизувати зазначене житло, однак ордер на вселення було втрачено. Позивачами вживались заходи, спрямовані на отримання копії ордеру на вселення, однак відшукати та отримати копію ордеру не вдалося.

ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про приватизацію спірної квартири, на що отримала відмову, яка обґрунтована відсутністю ордеру на вселення.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вселення у квартиру відбувалось на законних підставах, законність їх проживання ніхто не оспорює, а відсутність ордеру на право вселення у квартиру не позбавляє їх права на приватизацію житла, позивачі просять суд визнати за ними право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру та зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Ухвалою судді від 03.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 05.03.2021.

Ухвалою суду від 05.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.04.2021.

04.03.2021 до суду надійшов відзив від Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в особі представника Борзенко Г.В., в якому зазначено, що відповідно до п.п. 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих будинків у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі – Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, та надає чітко визначений перелік документів, зокрема, копію ордеру про надання жилої площі. За результатами розгляду наданих відповідачеві документів було встановлено відсутність такого ордеру, у зв`язку з чим було відмовлено в приватизації житла. Представник відповідача просить прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства та розглянути справу за відсутності представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

У судове засідання сторони не з`явились, представниками сторін раніше подані заяви про розгляд справи у їх відсутність, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

На підставі розпорядження Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 29.09.2020 № 416р, 20.10.2020 між комунальним підприємством «Наше місто» Запорізької міської ради та ОСОБА_1 було укладено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 .

Крім позивача ОСОБА_1 у вказаній квартирі також зареєстровані та проживають члени її сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

З 23.07.1982 вказану квартиру сім`я займала на підставі договору найму житлового приміщення в будинку, яке належить житлово-комунальному господарству Дніпровського алюмінієвого заводу ім. С.М. Кірова від 23.07.1982, укладеного на ім`я ОСОБА_6 , а з 22.01.2014 – на підставі договору найму № 135506496 житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 22.01.2014, виданого міським комунальним підприємством «Основаніє» на ім`я ОСОБА_6 .

Відповідно до технічного паспорту, складеного ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_1 , є двокімнатною, загальною площею 41,68 кв.м., корисного площею 40,91 кв.м. та житловою площею 27,82 кв.м.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.04.2014 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 2113.

Наявність родинних зв`язків між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та позивачами у цій справі ніким не оспорюється.

01.12.2020 ОСОБА_1 зверталася до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із зверненням щодо приватизації житла за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами розгляду якого отримала відповідь від 09.12.2020 за № Г-0149-3 про відмову у приватизації житла, у зв`язку із ненаданням копії ордеру про надання житлової площі.

Як встановлено з відповіді Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради від 04.03.2020 № Г-1362, наданої за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 з питання надання копії корінця державного ордера від 1979 року на квартиру АДРЕСА_1 , у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту корінці ордерів зберігаються лише з 1984 року. Отже, надати копію корінця ордеру неможливо.

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою органу приватизації позивачам в приватизації спірної квартири.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені законом «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із ч. 11 ст. 8 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У ч. 10 ст. 8 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч. 2 ст. 1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч. 4 ст. 1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч. 2 ст. 2 закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п. 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №200/18858/16-ц.

Статтею 8 конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п. 36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом ст. 8 конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» — це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі §1 ст. 8 конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме — від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.95, п. 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 24.02.2019 у справі № 296/4642/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Тобто, за змістом вказаної норми законодавства, ордер є лише підставою для вселення у житло.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на законних підставах проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їх паспортів громадянина України, а також копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання. Зазначені обставини не оспорюється відповідачем.

Отже, враховуючи те, що позивачі мають намір використати своє право на приватизацію житла, але з об`єктивних причин не мають ордеру про надання жилої площі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за позивачами права на приватизацію квартири без наявності ордера, зобов`язання відповідача прийняти від них документи, за відсутності ордеру про надання житлової площі, на приватизацію спірної квартири та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Підсумовуючи все вищевикладене, позов задовольняється в повному обсязі.

Позивачі не просили в позовній заяві стягнути судові витрати, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 89, 261, 263–265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію за відсутності ордера на квартиру та зобов`язання прийняти рішення задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності ордеру про надання житлової площі.

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , документи на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності ордеру про надання житлової площі, та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складене в повному обсязі 06.04.2021.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач-1 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Позивач-2 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Позивач-3 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Позивач-4 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, ЄДРПОУ 37573115, адреса: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 5.

Суддя К.В. Гашук