Рішення № 96067666, 23.03.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.03.2021

Справа № 334/5028/16-ц

Провадження № 2/334/61/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Панасюри Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Запорізької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їйна праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Іншим співвласниками 1/2 частини вказаного будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , частка кожного складає по 1/4 відповідно.

З моменту набуття позивачкою у власність 1/2 частини вказаного будинку розподіл будинку між співвласниками не проводився, однак між нами ще за попередніх власників був встановлений певний порядок користування будинком.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів № 12 від 18.04.1957 року було виділено земельну ділянку під будинок, яка складає 595 кв.м, що підтверджується копією акту встановлення меж.

Позивачкою для встановлення дійсних розмірів земельної ділянки було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої загальна площа земельної ділянки складає 612 кв.м.

Вказані розбіжності на 17 кв.м сталися у зв`язку із тим, що в момент виділення земельної ділянки у 1957 році заміри проводилися вручну, що могло допустити певні неточності у розрахунках, сьогодні геодезична зйомка проводиться за допомогою технічних засобів та є точною.

При цьому з цієї технічної документації вбачається, що межі сусідніх земельних ділянок вже встановлені, оскільки ці земельні ділянки вже приватизовані. Вказані обставини свідчать про те, що частина земельної ділянки у розмірі 17 кв.м. не є самовільно зайнятою та не порушує прав інших осіб на неї.

У абз. 2 п.5.5 технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на збудованій території у населених пунктах, затверджених Державним комітетом України по земельним ресурсам 18.05.1998 року вказано, що якщо при удосконаленні меж зміна площі кожної з земельних ділянок не перевищує 6 %, то вважається, що земельна ділянка залишилася незмінною і права власників не анулюються.

Враховуючи вищевказані норми, частина земельної ділянки у розмірі 17 кв.м не перевищує 6% від загальної площі земельної ділянки у розмірі 595 кв.м., а відтак вона вважається незмінною.

Позивачка вважає, що порядок користування земельною ділянкою, який існує на теперішній час між співвласниками порушує її права та законні інтереси, оскільки за рахунок частини земельної ділянки, якою вона користується було розширено проїзд до гаражу літ. «Г», який належить відповідачам, тим самим було зменшено частину земельної ділянки, яка повинна бути в її користуванні з урахуванням її частки у будинку.

Позивачка неодноразово зверталась до відповідачів щодо добровільного врегулювання спору та встановлення порядку користування земельною ділянкою, який буде влаштовувати усіх співвласників та не буде порушувати права та інтереси жодної із сторін. Проте, відповідачі не бажають в добровільному порядку вирішувати цей спір. Крім того, що в подальшому позивачка бажає набути у власність належну їй частину земельної ділянки шляхом її приватизації, тому й виникла необхідність встановити порядок користування земельною ділянкою.

Позивачка просить суд, встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 612 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням часток кожних із співвласників домоволодіння, виділивши їй в користування 1/2 частину земельної ділянки, відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 1/2 частину земельної ділянки, відповідно до варіанту земельно-технічної експертизи.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 подали зустрічну позовну заяву, в якій просять визначити порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за фактично встановленим порядком користування між співвласниками житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести неправомірно збудовані дві бетонні конструкції напроти проїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до гаражу літ «Г». В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 27.01.2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали в дар в рівних частках 1/2 частину житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 595 кв.м.

20.04.2004 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу купила іншу 1/2 частину спірного будинку яка знаходилась вже на земельній ділянці розміром 604 кв.м. На той момент вже склався порядок користування земельною ділянкою між співвласниками який був внесений до технічного паспорту при обстеженні перед купівлею-продажем частини будинку.

Земельна ділянка на якій розташований спірний житловий будинок співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є не приватизованим.

Згідно рішення виконкому Запорізької міської ради від 18.04.1957 року № 12 за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена площа землекористування розміром 595 кв.м. Тобто самочинно зайнято землі 9 кв.м., що підтверджується довідкою від 11.12.2015 року ЗМБТІ, а також не заперечується первісним позивачем.

Оскільки Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 18.04.1957 року № 12 за житловим будинком АДРЕСА_2 закріплена площа землекористування розміром 595 кв.м., а фактична площа її становить 604 кв.м, тому визначити варіанти порядку користування земельною ділянкою згідно часток домоволодіння можливо лише після вирішення питання по відновленню площі земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком вищезазначеним рішенням, або вирішенню питання відповідно до вимог земельного законодавства по закріпленню за житловим будинком земельної ділянки з урахуванням її фактичної площі в розмірі 604 кв.м.

Таким чином визначити порядок користування земельною ділянкою площею 604 кв.м. виходячи із розміру часток будинку є передчасним, порушує права та інтереси сторін, оскільки не буде відповідати розміру належної частки у земельній ділянці площею 595 кв.м, яка закріплена за вищезазначеним будинком Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 18.04.1957 року № 12.

Єдиним можливим варіантом визначення порядку користування земельною ділянкою є варіант фактичного користування. Однак у зв`язку із неможливістю дійти згоди з цього питання між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звертаються до суду з цим позовом.

Також на земельній ділянці на якій розташований спірний будинок ОСОБА_1 самовільно побудувала прибудову літ. «а», сарай літ. «Ж», сарай літ. «З», сарай літ. «К», гараж літ. «И».

Також ОСОБА_1 побудувала 2 бетонні конструкції в провулку загального користування на проти проїзду до гаражу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , чим здійснила зменшення проїзду для користування гаражем, який на плані позначений літ. «Г» 1990 року побудови, який не являється самовільною спорудою та існував на момент переходу права власності на ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 , не одноразово зверталась до ОСОБА_1 з вимогою про ліквідацію бетонних конструкцій, але отримала відмову.

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до районної адміністрації ЗМР по Ленінському районні із питання ведення ОСОБА_1 самовільного будівництва паркану та воріт.

10.08.2015 року отримала лист № Ш-0559 РА ЗМР по Ленінському районі в якому було роз`яснення, що відповідно до п. 2 ст. 89 ЗК, земельні ділянки, зокрема, співвласників житлового будинку перебувають у спільній сумісній власності, а за п. 5 цієї статті поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. При недосягненні згоди щодо розподілу та користування земельною ділянкою, ОСОБА_7 запропоновано вирішити спірне питання у судовому порядку.

Також з цього приводу ОСОБА_3 зверталась до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області. Однак листом № 1008-21.3/Ш- 21/1 від 02.09.2015 року у розгляді звернення було відмовлено у зв`язку із тим, що об`єкти благоустрою не є об`єктами будівництва, то їх розміщення та дотримання вимог містобудівельного законодавства не може бути підконтрольним Інспекції.

Зведення самовільних бетонних конструкцій ОСОБА_1 напроти свого самовільно збудованого гаражу літ «И» перешкоджає ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у користуванні своєю власністю, гаражем, що є порушенням права ОСОБА_7 у здійсненні права власності. В добровільному порядку ОСОБА_1 не бажає зносити такі конструкції, а отже є підстави для звернення до суду з цього питання.

ОСОБА_1 подала заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких зазначила, що вона не погоджується з вимогами за зустрічним позовом, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Так позивачі наголошують на тому, що на момент придбання ОСОБА_8 у 2004 році 1/2 частини будинку, нібито склався вже порядок користування земельною ділянкою між співвласниками. В якості доказу Позивачі наводять технічний паспорт БТІ куди, нібито був внесений порядок користування ділянкою між співвласниками.

Як вбачається із правовстановлюючого документу, а саме договору дарування № 194 від 27.01.2001 року на момент отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у дар 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , розподілу земельної ділянки між власниками не було здійснено, оскільки якби такий порядок користування спільною земельною ділянкою існував, то це безпосередньо було б відображено у самому договорі дарування, також в договорі купівлі - продажу вказано загальний розмір земельної ділянки на якій знаходиться будинок, яка складає 604 кв.м.

Крім цього, не можна погодитись с твердженням відповідачів щодо того, що технічним паспортом може встановлюватись порядок користування земельною ділянкою, так як технічний паспорт на будинок містить інформацію про технічні показники будинку, такі як: поверховість, дата будівництва, планувальні дані, конструктивні дані, адреса, за якою розміщений об`єкт тощо. Отже, між співвласниками будинку АДРЕСА_2 не встановлювався порядок користування спільною земельною ділянкою загальною площею 595 кв. м., яка була виділена для обслуговування будинку, оскільки відсутня відповідна угода між співвласниками, та ніхто із них раніше не звертався до суду із встановленням порядку користування, таке рішення суду відсутнє.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14.02.2018 року призначена судова земельно-технічна експертиза щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.

10.05.2018 року ухвала про призначена судова земельно-технічна експертиза щодо визначення порядку користування земельною ділянкою залишена без виконання.

13.06.2018 року призначена судова земельно-технічна експертиза щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.

16.08.2019 року до суду надійшов висновок експерта №375-18 від 19.07.2018 за результатами проведення судова земельно-технічна експертиза.

16.11.2020 року за клопотанням позивачів за зустрічним позовом в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_9 .

Позивачка за первісним позовом та її представник адвокат Ткаченко С.П. в судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили суд задовольнити позов у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечували.

Відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом та їх представник адвокат Огійченко Є.В. в судовому засіданні заперечували проти первісного позову, та просили задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Представник Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився надав свої письмові пояснення в яких просив суд розглянути справу на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши надані докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 27.01.2001 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 отримали в дар в рівних частках 1/2 частину житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 595 кв.м, на підставі договору дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Головатенко О.В. Також 15.03.2001 року такий договір було зареєстровано в ЗМБТІ в реєстровій книзі № 129 за реєстровим № 19024. (а.с. 44-47)

20.04.2004 року ОСОБА_1 купила іншу 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , яка знаходилась вже на земельній ділянці розміром 604 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого та зареєстрованого 20 квітня 2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлка В.М. в реєстрі за №862. Право власності на вказану частину житлового будинку зареєстровано Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, що підтверджується копією витягу № 3525555 від 07.05.2004 року. (а.с. 9-15)

Відповідно до довідки складеної 11.12.2015 року техніком ЗМБТІ ОСОБА_10 за даними обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 загальна площа складає 604 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 18.04.1957 року №12 за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена площа землекористування розміром 595 кв.м., самочинно зайнято землі 9 кв.м. (а.с. 30)

Суд звертає увагу, що відповідно до технічного паспорту ЗМБТІ складеного 11.12.2015 року на замовлення позивачки ОСОБА_8 , на плані земельної ділянки нанесений паркан № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який розподіляє земельну ділянку між співвласниками, тобто між сторонами склався такий порядок користування земельною ділянкою. Крім того, в технічному паспорті також вказана закріплена площа землекористування розміром 595 кв.м., самочинно зайнято землі 9 кв.м. (а.с. 11 звор.)

Земельна ділянка на якій розташований спірний житловий будинок співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є не приватизованим.

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до районної адміністрації ЗМР по Ленінському районні із питання ведення ОСОБА_1 самовільного будівництва паркану та воріт.

10.08.2015 року отримала лист № 111-0559 районної адміністрації ЗМР по Ленінському районі в якому було роз`яснення, що відповідно до п. 2 ст. 89 ЗК, земельні ділянки, зокрема, співвласників житлового будинку перебувають у спільній сумісній власності, а за п. 5 цієї статті поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. При недосягненні згоди щодо розподілу та користування земельною ділянкою, ОСОБА_7 запропоновано вирішити спірне питання у судовому порядку. (а.с. 48)

Також з цього приводу ОСОБА_3 зверталась до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області. Однак листом № 1008-21.3/Ш- 21/1 від 02.09.2015 року у розгляді звернення було відмовлено у зв`язку із тим, що об`єкти благоустрою не є об`єктами будівництва, то їх розміщення та дотримання вимог містобудівельного законодавства не може бути підконтрольним Інспекції. (а.с. 49)

Частиною першою ст..356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу щодо можливості поділити річ без втрати її цільового призначення.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед за їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України, у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-2цс15.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватися до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою). Тому право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Наведене стосується також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні, до її приватизації або за договором оренди.

Суд також враховує і те, що під час розгляду цієї справи сторони не надали, укладеного між сторонами договору про користування та розпорядження земельною ділянкою в письмовій формі та посвідченого нотаріально (частина третя статті 88 ЗК України).

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено:

Згідно до наданої на дослідження геодезичної зйомки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно меж земельної ділянки за фактичним користуванням, площа землекористування складає – 612,0 кв.м.

За фактичним порядком користування територія земельної ділянки АДРЕСА_1 поділена на дві частини між співвласниками будівлею житлового будинку та парканом з металевої сітки на металевих стояках (споруда літ.5).

Схематичне відображення фактичного порядку користування на території земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 612,0 кв.м. між співвласниками показано на схемі, Додаток №1.

Межі земельної ділянки відповідно до фактичного порядку користування співвласника ОСОБА_1 . площею 290,0 кв.м. Межі земельної ділянки відповідно до фактичного порядку користування співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - площею - 322,0 кв.м.

Під час виконання візуально-інструментального огляду об`єкта дослідження на території земельної ділянки АДРЕСА_1 встановлено, що вздовж проїзду на територію земельної ділянки навпроти в`їзду (споруда літ. «№4» - ворота) до гаражу літ. «Г» розташовані бетонні конструкції, два стовпи та улаштована бетонна клумба яка прилягає до одного із стовпів.

Вказані бетонні стовпи кубічної форми з квадратним перерізом розмірами - 0,37 х 0,37 м., висотою 0,40 м. Бетонна клумба по довжині 2,40 м., прилягає до будівлі літ. «И» - гараж. Згідно до пояснень співвласника ОСОБА_1 вказані бетонні конструкції в подальшому будуть слугувати для улаштування хвіртки.

Дослідженням геодезичної зйомки земельної ділянки та фактичного місця розташування вищевказаних бетонних конструкцій встановлено, що бетонні конструкції розташовані в межах земельної ділянки площею 612,0 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно меж земельної ділянки АДРЕСА_1 за фактичним користуванням співвласників площею 612,0 м , вказані бетонні конструкції розташовані в межах земельної ділянки яка знаходиться в користуванні співвласника ОСОБА_1 .

Враховуючи щільність квартальної забудови, площу та конфігурацію земельної ділянки, розташування будівель та споруд на території земельної ділянки, частки співвласників на нерухоме майно, фактичне користування будівлями та спорудами, вимоги нормативних документів чинних в галузі будівництва та земельного законодавства, на розгляд суду, експертом пропонується три технічно можливих варіанти порядку користування на території земельної ділянки АДРЕСА_1 :

Варіант №1 порядку користування на території земельної ділянки АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників. (Додаток №2).

Варіант №2 порядку користування на території земельної ділянки АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників. (Додаток №3).

Варіант №3 порядку користування на території земельної ділянки АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників. (Додаток №4). (а.с. 191-226).

В ході судового розгляду справи судом з метою мирного врегулювання спору досліджувались всі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, запропоновані висновком експерта.

При цьому ОСОБА_1 пояснювала, що її задовольнить любий із варіантів поділу, вона хоче юридично оформити порядок користування спільною земельною ділянкою, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 наполягала на поділі за фактичним користуванням, та просила усунути їй перешкоди шляхом знесення самочинно збудованих бетонних конструкцій.

Відповідно до ст..79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Враховуючи, що Рішенням виконкому Запорізької міської ради віл 18.04.1957 року за житловим будинком АДРЕСА_2 закріплена площа користування розміром 595 кв.м., а фактична площа її становить 612 кв.м, тобто 17 кв.м. є самочинно зайнятими, отже спірна земельна ділянка не являється об`єктом цивільних прав, як така що не сформована та відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру та якій не присвоєний кадастровий номер.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що єдиним можливим варіантом визначення порядку користування земельною ділянкою є варіант фактичного користування, який на даний час встановленим між співвласниками, відповідно до додатку №1 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №375-18 від 19.07.2019 року.

Оскільки, згідно меж земельної ділянки АДРЕСА_1 за фактичним користуванням співвласників площею 612,0 кв.м, вказані бетонні конструкції розташовані в межах земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні співвласника ОСОБА_1 , тому не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом знесення самочинно збудованих бетонних конструкцій.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою підлягає частковому задоволенню та зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Запорізької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у здійсненні права власності також підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за проведення судової земельно-технічної експертизи №375-18 від 19.07.2019 року ОСОБА_1 сплатила 8236,80 грн., враховуючи часткове задоволення позову необхідно стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 118,40 грн. сплачені за проведення судової земельно-технічної експертизи №375-18 від 19.07.2019 року.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 376, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою – задовольнити частково.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку, за фактичним порядком користуванням, встановленим між співвласниками, відповідно до додатку №1 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №375-18 від 19.07.2019 року.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 118,40 грн. сплачені за проведення судової земельно-технічної експертизи №375-18 від 19.07.2019 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Запорізької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити частково.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_3 , ОСОБА_5 земельну ділянку, за фактичним порядком користуванням, встановленим між співвласниками, відповідно до додатку №1 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №375-18 від 19.07.2019 року.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено - 02.04.2021 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.