Рішення № 96067289, 26.03.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 161/9185/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В. ,

при секретарі судових засідань - Пітей О.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Шостак В.В.

представника відповідача Калюжного С.С.

розглянувши в режимі відео конференції в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, АТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування завданої шкоди

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. В обґрунтування позову посилається , що 21.12.2012, працюючи на посаді інкасатора-водія філії Волинське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», під час виконання своїх трудових обов`язків, керуючи належним Банку автомобілем «Форд-Транзит», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. В результаті ДТП отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вказує, що рішенням суду його виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. З ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Вказує що:з вини обох Відповідачів комісія встановила йому втрату працездатності внаслідок виробничої травми на 4 роки пізніше, ніж коли фактично відбувся нещасний випадок та йому було завдано травм; йому були виплачені грошові кошти в сумі 77 112 грн. (10 880+66 232), однак, зважаючи на той факт, що він мав право на призначення одноразової допомоги в розмірі 117 554 грн. (яку не отримав у зв 'язку із порушенням Відповідачами законодавства), він зазнав збитків у розмірі 40 442 гун. (117 554 грн. - 77 112 грн.);набув право на призначення та виплату щомісячних страхових виплат ще з дати, коли фактично відбувся нещасний випадок - 21.12.2012, а тому він, як потерпілий, не отримав відшкодування за період з 21.12.2012 по 25.01.2017 (дата призначення щомісячної допомоги Позивачу) з вини Державної служби України з питань праці; фактично був обмежений як в праві на щомісячну соціальну допомогу, так і на здійснення трудової діяльності, так як під тиском всіх обставин змушений був звільнитися з роботи. Вважає, що має право на відшкодування заробітку згідно розрахунку не нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з моменту звільнення - 09.04.2013 до моменту призначення йому Фондом соціального страхування щомісячної грошової допомоги -25.01.2017р. У зв 'язку з чим просить стягнути з Державної служби України з питань праці на свою користь недоотриману суму одноразової грошової допомоги у розмірі 40 442 грн .

Стягнути з AT «Ощадбанк» на свою користь недоотриману суму одноразової грошової допомоги у розмірі 40 442 грн.,

Стягнути з Державної служби України з питань праці , AT «Ощадбанк» на свою користь 62 932,66 грн. недоотриманої щомісячної грошової допомоги.

Стягнути з AT «Ощадбанк» на свою користь 106 983.15 грн. не нарахованої та невиплаченої заробітної плати .

Стягнути з Державної служби України з питань праці , AT «Ощадбанк» на свою користь 20 ООО грн. моральної шкоди. В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача AT «Ощадбанк» надав відзив , в судовому засіданні просив відмовити в позові.

Представник відповідача Державної служби України з питань праці надав відзив, в судове засідання не з`явився.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6.08.2020р. направлено до позов до Печерського районного суду м.Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 28.10.2020р. призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до слідуючого.

Встановлено , що позивач 21.12.2012, працюючи на посаді інкасатора-водія філії Волинське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», під час виконання своїх трудових обов`язків, керуючи належним Банку автомобілем «Форд-Транзит», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. В результаті ДТП отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вказує, що рішенням суду його виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. З ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві №374-Р від 25.12.2012 утворено комісію з проведення спеціального розслідування даного нещасного випадку.

За результатами проведеного розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, що стався з Позивачем 21.12.2012 вважається не пов`язаним з виробництвом, а тому був складений акт за формою Н-5.

25.11.2013 рішенням Нововолинського міського суду Волинської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві про скасування акту форми Н-5 від 25.09.2013 та зобов`язання вчинити дії, - визнано незаконним та скасовано акт форми Н-5 від 25.09.2013 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21.12.2012 у філії - Волинське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що стосується розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 . Зобов`язано Територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві провести повторно спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 21.12.2012 у філії - Волинське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з інкасатором-водієм ОСОБА_1 та зобов`язано скласти акт за формою Н-5 та акт про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом за формою Н-1.

16.11.2016 начальником Головного управління Держпраці у Київській області затверджено Акт за формою Н-5 проведення додаткового спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21.12.2012 у філії - Волинське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», відповідно до якого нещасний випадок, який трапився

21.12.2012 із ОСОБА_1 , визнано таким, що пов`язаний із виробництвом.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення із AT «Ощадбанк» на його користь 640 000 грн. (шістсот сорок тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, а також судових витрат по справі.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 09.10.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з AT «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 50 000.00 грн. моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві та 800.00 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 16.11.2017 апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Шостака В.В. задоволено частково. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09.10.2017 в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 640,00 грн. судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07.05.2020 Верховним Судом у даній справі прийнято постанову, якою касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та його представника адвоката Шостака В.В. залишено без задоволення. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09.10.2017, у незміненій його частині, та рішення апеляційного суду Волинської області від 16.11.2017 залишено без змін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку), нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Згідно з положеннями ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку), ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку), страхові виплати провадяться в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, які діяли, як на момент настання нещасного випадку, так і на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У зв`язку з цим, до правовідносин щодо нарахування та виплати потерпілому одноразової допомоги мають застосовуватися правила, що діяли на день виникнення у нього права на виплату.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від

25.05.2016 в справі № 6-481 цс 16.

Як встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 165/551/17, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного

адміністративного суду від 04.07.2019, згідно довідки МСЕК серії ВЛН №0006456 від 17 01 2017 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків з ЗО 12 2016

Крім того, в цих же рішеннях у справі № 165/551/17 судами зроблено висновок, з яким погодився Верховний Суд, відмовляючи 16.09.2019 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , що в останнього виникло право на одноразову страхову виплату з моменту встановлення МСЕК йому стійкої втрати працездатності у розмірі 40%

(30.12.2016) , а не з моменту настання нещасного випадку на виробництві.

Отже, саме з 30.12.2016 у Позивача виникло право на отримання страхової виплати, а не з 21.12.2012, як самостійно визначає ОСОБА_1 у позовній заяві.

Крім того слід звернути увагу, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25.11.2013 у справі № 165/3556/13-ц саме на Територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Київ, а не на АТ «Ощадбанк», було покладено обов`язок провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 21.12.2012 у філії - Волинське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з інкасатором-водієм ОСОБА_1 , а також зобов`язано скласти акт за формою Н-5 та акт про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом за формою Н-1.

Вказане вище рішення суду від 25.11.2013 у справі № 165/3556/13-ц не виконувалося Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Київській області та м. Київ, що підтверджує та визнає у своїй позовній заяві і Позивач та лише 16.11.2016 Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Київській області та м. Київ був складений акт форми Н-1, яким було встановлено, що нещасний випадок із ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом.

Саме на можливості Позивача звернутися із відповідним позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Київ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок тривалого (понад три роки) невиконання рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25.11.2013 у справі № 165/3556/13-ц, яким було зобов`язано Територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві провести повторне спеціальне розслідування зазначеного нещасного випадку та скласти акт форми Н-1, зазначає Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.07.2019 у справі № 165/551/17.

Відповідно до пункту 29 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм, зокрема щодо взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

Призначення та здійснення страхових виплат (одноразвової грошової допомоги) потерпілим провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі - Закон № 1105).

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 «Про затвердження Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Відповідно до статті 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування.

Частиною 2 статті 10 Закону 1105 визначено, що саме Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Представник відповідача ДСУПП в відзиві вказував , що стягнення сум не передбачених у Державному бюджеті шляхом списання державних коштів з органу влади, видатками якого не передбачені вищезазначені страхові виплати є порушенням бюджетного законодавства, зазначав, що кошти спрямовані на страхові виплати не включаються до складу Державного бюджету України, а зберігаються на власних рахунках Фонду соціального страхування України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За змістом вищезазначеної статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення компенсації необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В даному випадку відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, зокрема, протиправна поведінка, збитки як такі та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт завдання збитків, спричинення моральної шкоди відповідачами.

Тому позовні вимоги є безпідставними , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.

Керуючисьст.16,22, 23,1166,1167 ЦК України , ст. 12,13,76,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, АТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування завданої шкоди.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остапчук Т.В.