Ухвала суду № 96066557, 05.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4862/21

Провадження № 2/522/6024/21

У Х В А Л А

05 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гайдая Олега Васильовича про забезпечення позову по цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення авансу та відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення авансу та відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гайдай О.В. просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на квартиру, загальною площею 126,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі дубліката договору купівлі-продажу, р.№3-157, 18.01.2003, Перша одеська державна нотаріальна контора, дублікат від 06.05.2010р., р.№4-406, номер запису:217 в книзі №725пр-59, реєстраційний №19725280, до набрання чинності рішенням по вказаній справі; заборонити ОСОБА_2 , будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам, які мають реєстраційні повноваження здійснювати будь-які дії щодо реєстрації, оформлення, підготовки, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, здійснювати будь-які дії пов`язані з переходом права власності на квартиру, загальною площею 126,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі дубліката договору купівлі-продажу, р.№3-157, 18.01.2003, Перша одеська державна нотаріальна контора, дублікат від 06.05.2010р., р.№4-406, номер запису:217 в книзі №725пр-59, реєстраційний №19725280, до набрання чинності рішенням по вказаній справі; заборонити ОСОБА_2 та будь-яким особам, здійснювати будь-які дії, пов`язані з відступленням прав вимоги за іпотечним договором Р№8104 від 08 травня 2008 року (реєстраційний номер обтяження 7183359, номер запису про іпотеку 22167006) на квартиру, загальною площею 126,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі дубліката договору купівлі-продажу, р.№3-157, 18.01.2003, Перша одеська державна нотаріальна контора, дублікат від 06.05.2010р., р.№4-406, номер запису:217 в книзі №725пр-59, реєстраційний №19725280, до набрання чинності рішенням по вказаній справі.

Заяву обґрунтовано тим, що оскільки на даний час жодних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості за рахунок квартири АДРЕСА_2 не заявлено жодною стороною та строк виконання кредитного зобов`язання закінчився 30.04.2009 року, тому існує досить висока ймовірність того факту, що ОСОБА_2 може в будь-який момент здійснити відчуження вказаної квартири, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, судом встановлено наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З урахуванням викладених норм права, суд вважає, що у заяві представником позивача про забезпечення позову не наведено обґрунтувань та до неї не додано належних та допустимих доказів щодо наявності обставин, які свідчать про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача у межах заявленої суми позовних вимог, зокрема доказів несумлінних дій відповідача щодо приховання майна, його розтратити, продажу, та що такі дії можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про задоволення позовних вимог може бути утрудненим або взагалі неможливим.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що нерухоме майно відповідача безпосередньо не є предметом спору, а матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли перевірити співмірність заявлених вимог вжитим заходам забезпечення, та доказів, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується висновком Верховного Суду в ухвалі від 13 лютого 2020 року у справі № 640/4593/19.

Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.149-154, 157, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гайдая Олега Васильовича про забезпечення позову, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.І.Ковтун