Рішення № 96064069, 06.04.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/13490/19

Пров. №2-а/766/171/21

06 квітня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого – судді Ус О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

08.07.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову серії ДП18 №683741 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн, провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначила, що 24.06.2019 року вона на автомобілі Ниссан Кашкай, державний номерний знак НОМЕР_1 рухалася по автомобільній дорозі Одеса-Мелітополь біля 10 год. 58 хв. на 20 кілометрі автодороги була зупинена інспектором УПП в Одеській області ДПП, який звинуватив її у порушенні правил дорожнього руху, через рух у крайній лівій смузі дороги при вільній крайній правій, що є порушенням. Маючи намір розвороту у зворотному напрямку та переконавшись, що не завдасть перешкод іншим учасникам дорожнього руху, вона з крайнього правого ряду перелаштувалась у крайню ліву смугу. Її пояснення з даного приводу інспектором до уваги не прийнято. Постановою серії ДП18 №683741 по справі про адміністративне правопорушщення від 24.06.2019 р. її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Вважає постанову необгрунтованою та такою, що не відповідає вимогам КУпАП, винесеною з порушенням компетенції суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.ст. 160 КАС України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 липня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу, з підстав п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2020 року справу передано в провадження судді Ус О.В.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що недоліки позовної заяви були усунуті, незважаючи на пропущення строку на їх усунення, в той же час, враховуючи правову позицію Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 543/775/17), якою змінено практику розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, яка є обов`язковою для суду першої інстанції, ухвалою суду від 24.06.2020 року позовну заяву залишено без руху, з роз`яснення необхідності сплати позивачкою судового збору в розмірі 384,20 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 р. відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2020 року.

18.12.2020 року до Херсонського міського суду Херсонської області повернуто матеріали адміністративної справи №766/13490/19.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.12.2020 р. відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судорвий розгляд.

05.04.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому вказав, що 24.06.2019 р. на 21 км. а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ інспектором патрульної поліції 4-ої роти 2-го батальйону УПП в Одеській області Єфіменком С.С. винесено постанову серії ДП18 №683741 якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, пердбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині. Надані позивачкою пояснення, викладені в позові щодо руху крайньою лівою смугою у зв`язку з нібито наміром здійснити розворот не відповідаютиь дійсності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивачкою подано заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримала. просила їх задовольнити.

В судове засідання сторони не прибули – про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, їх неявка відповідно до ч.3 ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але всі учасники справи не з`явилися, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні згідно ч.8 ст. 205 КАС України.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за приписами ч.4 ст. 229 КАС України не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Адміністративним правопорушенням за правилами частини 2 статті 122 КУпАП визнається: порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 11.5 ПДР України (в редакції чинній на момент винесення постанови) на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивачка здійснювала рух в крайній лівій смузі при вільній правій, та чи був виїзд пов`язаний з повротом, розворотом, зупинкою тощо.

Зі змісту постанови не вбачається за наявності яких доказів поліцейський прийшов до висновку про те, що позивачка порушила правила дорожнього руху, оскільки позивачка вказує, на те, що вона правил дорожнього руху не порушувала та збиралася здійснити маневр розвороту.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із змісту ст.247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Судом встановлено, що згідно постанови серії ДП18 №683741 від 24.06.2019р., складеної інспектором роти №4 батальйону №2 УПП в Одеській області Єфіменко С.С., 24.06.2019 р. було розглянуто справу щодо ОСОБА_1 , та встановлено, що 24.06.2019 року о 10-58 год., 21 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, на дорозі яка має дві смуги руху в одному напрямку ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом здійснила рух в крайній лівій смузі при вільній крайній правій, чим порушила п. 11.5 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 122 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 255 грн. До постанови документи не додавалися. Постанова про адміністративне правопорушення не містить переліку доказів, на підставі яких поліцейський прийшов до висновку про наявність у діях особи адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єкта приватного права, що знаходиться у нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку поліцейським Єфіменко С.С.) при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а в даному випадку унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу, об`єктивної сторони вчиненого правопорушення та вини особи у його вчиненні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (пункт 23 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Слід зауважити, що відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт порушення позивачкою пункту п.11.5 ПДР України, а саме той факт, що позивачка дійсно здійснювала рух крайньою лівою смугою руху при вільній правій без наміру розвороту, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

За такого правового врегулювання та обставин справи суд дійшов висновку про протиправність постанови у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з недоведеністю вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Розгляд інших доводів позовної заяви та відзиву на позов суд вважає недоцільним з огляду на недоведеність складу адміністративного правопорушення.

За приписами ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, судом встановлено, що вина позивачки у порушенні правил дорожнього руху України не доведена належними та допустимими доказами, а постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить доказів вчинення правопорушення, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що сплату судового збору було відстрочено до ухвалення рішення у справі, позов задоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Рішення складено в повному обсязі у нарадчій кімнаті 06 квітня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 №683741 від 24 червня 2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 225,00 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус