Ухвала суду № 96061573, 06.04.2021, Біловодський районний суд Луганської області

Єдиний унікальний № 408/1788/16-к

Провадження № 1-кп/408/114/21

У Х В А Л А

06 квітня 2021 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді Булгакової Г.В..

при секретарі Ришковій Г.О.

за участю прокурора Черних С.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Шикова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодську Луганської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016131580000034 від 22 березня 2016 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Біловодська Луганської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

З обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42016131580000034 від 22 березня 2016 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України слідує, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді голови Біловодської селищної ради Луганської області, виконуючи відповідно до посадової інструкції селищного голови організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарчі обов`язки, в період часу з 23 червня 2014 року по 30 грудня 2014 року діючи всупереч посадовим обов`язкам, будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_2 , який перебуває на посаді охоронця Біловодської селищної ради Луганської області не виконує свої трудові обов`язки та з 23 червня 2014 року фактично знаходиться за межами території України умисно надавав вказівки підпорядкованим працівникам на внесення до табелів обліку робочого часу відомостей щодо часу роботи ОСОБА_2 . Вказані табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за своїм підписом скеровував до бухгалтерії Біловодської селищної ради Луганської області, які стали підставою для нарахування та виплати заробітної плати охоронцю Біловодської селищної ради Луганської області ОСОБА_2 .

Крім того, з вищевказаного обвинувального акту йдеться, що 23 червня 2014 року охоронець Біловодської селищної ради Луганської області ОСОБА_2 виїхав за межі території України, тим самим самоусунувся від виконання своїх трудових обов`язків. Голова Біловодської селищної ради Луганської області ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про цей факт, діючи умисно та всупереч своїй посадовій інструкції, зловживаючи службовим становищем не розірвав трудові відносини з ОСОБА_2 та не припинив виплату заробітної плати останньому. На особисте прохання ОСОБА_2 . ОСОБА_1 надавав незаконні вказівки підпорядкованим працівникам на внесення до табелів обліку робочого часу відомостей щодо часу роботи ОСОБА_2 на посаді охоронця Біловодської селищної ради Луганської області з 23 червня 2014 року по 30 грудня 2014 року, особисто підписував та передавав до бухгалтерії Біловодської селищної ради Луганської області вказані табелі обліку робочого часу, які стали підставою для незаконного нарахування та безпідставної виплати ОСОБА_2 коштів з місцевого бюджету як заробітної плати на загальну суму 6 707 грн. 00 коп., чим завдав Біловодській селищній раді Луганської області матеріальні збитки у вказаному розмірі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, вказав, що правові наслідки такого звільнення йому зрозумілі.

Представник потерпілого Шиков О.А. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та закриття провадження у справі.

Прокурор Черних С.О. в судовому засіданні вважала за можливе задовольнити клопотання обвинуваченого та закрити кримінальне провадження, оскільки дійсно, з часу скоєння кримінальних правопорушень сплинуло більше п`яти років.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

В силу п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів. Пов`язані із злочинами події відбувалися у період з 23 червня 2014 року по 30 грудня 2014 року і ці дати жодна із сторін процесу не оспорює.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні закінчився п`ятирічний строк давності, передбачений п.3 ч.1 ст.49 КК України.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.

Таким чином, на момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ці злочини сплинув.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Згідно ч.1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на те, що кримінальні правопорушення, за яким він обвинувачується є нетяжкими злочинами, та з часу їх скоєння минуло більше п`яти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про його звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід задовольнити і звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1ст.49КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України.

У зв`язку із закриттям кримінального провадження на зазначених підставах, цивільний позов прокурора підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє права на стягнення з ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Питання про речові докази слід вирішити згідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.284,286,288,369-372 КПК України,ст.49 КК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України – задовольнити.

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016131580000034 від 22 березня 2016 року, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України– закрити.

Цивільний позов прокурора залишити без розгляду.

Речові докази: документи, які вилучені в Біловодській селищній раді Луганської області згідно ухвали слідчого судді, які долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя: Булгакова Г.В