Постанова № 9606110, 29.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" квітня 2010 р.Справа № 2а-12385/09/1570 Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

при секретарі Красних І.О.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Грандовської Т.М.

представник відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК»про стягнення податкової заборгованості по земельному податку,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась Березівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області і вказала, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІК» взято на податковий облік, як платник податків у Березівській МДПІ Одеської області 30.09.1996 року за № б/н, зареєстровано Іванівською районною державною адміністрацією Одеської області 16.10.1996 року ідентифікаційний номер 13922818.

Згідно ст.17 Закону №2535-ХІІ нарахування по особовому рахунку та сплата податкового зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної і комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Законом України «Про систему оподаткування»№1251-ХІІ від 25.06.1991 року встановлено, що земельний податок є обовязковим платежем, а платниками податків та зборів (обовязкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі) у встановлені законом строки.

Відповідач порушує визначені чинним законодавством правові норми, не сплачуючи належні суми податку у встановлені терміни, має заборгованість станом на 13.10.2009 р. по земельному податку з юридичних осіб (платіж 13050103) у сумі 6356, 40 грн..

Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин не явки до суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином за адресою вказаною в ЄДР (а/с-23,28,34), про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»- єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірним і можуть бути використані в спорі з третьої особою.

У судовому засіданні представник відповідача надав довідку ЄДР станом на 28.04.2010 р., згідно якої 02.02.2010 р. винесена інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.

Суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду судової справи, отже суд здійснив всі заходів для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити даний позов повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (стаття 14 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року).

Згідно ст.17 Закону №2535-ХІІ нарахування по особовому рахунку та сплата податкового зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної і комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Законом України «Про систему оподаткування»№1251-ХІІ від 25.06.1991 року встановлено, що земельний податок є обовязковим платежем, а платниками податків та зборів (обовязкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі) у встановлені законом строки.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»та ст. 4 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» обмежуються диференціацієй та затвердженням ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю». Пунктом 35 ст. 26 Закону України «Про місцем самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ЛІК»є боржником перед бюджетом. Податковий борг відповідача виник в результаті несплати основного податку по орендній платі з юридичних осіб (платіж 13050103), згідно податкового розрахунку земельного податку за 2009 рік (а/с-15) борг становить 6 356,40 грн., а саме за травень 2009 р. -1521, 96грн., за червень 2009 р. - 1611,48 грн., за липень 2009 р. 1611, 48 грн., за серпень 2009 р. 1611, 48 грн..

Порядок погашення зобовязань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що податковий борг як податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобовязання.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації і в такому випадку обчислена сума податкового зобовязання вважається узгодженою та не може бути оскаржена в адміністративному порядку.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судом встановлено, що ТОВ «ЛІК»було направлено поштою першу податкову вимогу за №1/52 від 01.07.2009р. (а/с-16) в зв'язку з несплатою до бюджету належних сум податку не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, та у звязку з непогашення платником податків суми податкового зобов'язання у встановлені строки було поштою направлено другу податкову вимогу за № 2/72 від 31.07.2009р. (а/с-17). Олнак сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Отже, позивачем вжиті всі необхідні заходи щодо стягнення податкового боргу в межах його повноважень.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обгрунтовано та підтверджено належним чином позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю податкової «ЛІК»заборгованості в сумі 6356,40 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 6-8, 35, 71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК» недоїмку по земельному податку у розмірі 6 356,40 грн. (код платежу 13050103) на р/р 33219811700204 УДК Іванівському районі, код 23214703, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 07.05.2010 року.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.