Рішення № 96060505, 31.03.2021, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2227/20

Провадження №2/173/233/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

при секретареві - Рудовій Л.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Романовської Т.М.

відповідача - ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Романовська Тетяна Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати заборгованості по аліментам

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро)

17.12.2020 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2020 року відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду в за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 11.02.2021 року.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.

11.02.2021 року в судовому засіданні оголошена перерва до 31.03.2021 року для виклику в судове засідання не з`явившихся свідків.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

У судовому засіданні 31.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить звільнити його від заборгованості по аліментам на утримання сина - ОСОБА_3 по ВП № 18135989 в межах суми 29772. 45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: в період з 2011 року по 2019 рік він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою.

За рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.10.2019 року шлюб між ними розірваний. Рішення суду набрало чинності 03.12.2019 року.

В період спільного проживання і шлюбу в них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2020 року, справа № 173/819/20 з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для житини відповідного віку, щомісячно. починаючи стягнення з 13.05.2020 року і до досягнення дитиною повноліття .

Крім цього за даним рішенням суду було стягнуто аліменти з відповідачки на його користь на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від заробітку щомісячно до 30.06.2022 року включно, тобто до закінчення навчання.

Наприкінці листопада 2020 року він отримав постанову державного виконавця Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) від 16.11.2020 року по ВП 63494819 за виконавчим листом № 173/819/20 від 16.10.2020 року, якою звернення стягнення на доходи боржника в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку але не менше 50% від прожиткового мінімуму для житини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість з 13.05.2020 року нараховувати згідно заробітної плати боржника.

Крім зазначеної постанови він отримав постанову державного виконавця Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) від 16.11.2020 року по ВП № 18135989 за виконавчим листом № 2-1310 від 26.09.2008 року, про звернення стягнення на доходи, за якою державний виконавець постановила звернути стягнення з боржника у розмірі 25%, що належить до виплати боржнику до повного погашення заборгованості. Заборгованість станом на 03.01.2019 року становить 29 772.45 грн. З постанови вбачається що стягнення відбувається на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області згідно якого було вирішено стягнути з нього на користь відповідача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що місячно, починаючи стягнення з 01.09.2008 року і до повноліття дитини. Заборгованість за даним виконавчим провадженням складає 29 771.45 грн.

Дана сума боргу вже виплачена в повному обсязі, так як фактично шлюбні відносини та ведення спільного господарства між подружжям ОСОБА_1 припинені лише 01.02.2019 року. До цього часу відповідач належним чином утримував всю родину і звісно, крім іншого сплатив аліменти на утримання сина. Про існування незакритого виконавчого провадження та суми боргу він не знав, так як в відповідачка протягом їхнього спільного життя запевняла його, що виконавче провадження закрите, і поновлювати його немає сенсу, оскільки вони і так проживають разом та спільно працюють. Будь-яких документів про наявність боргу по аліментах з виконавчої служби він не отримував, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі просили їх задовольнити, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Відповідач проти задоволення вимог заперечувала посилаючись на те, що в 2016 році позивачеві було проведено операцію, вона зібрала кошти на цю операцію. Після лікування позивачеві групу інвалідності не встановили , але він працювати не хотів. Вона пропонувала йому працювати відповідно до стану його здоров`я та підшукувала роботу, але він відмовлявся працювати. Вони жили на її заробітну плату. Потім стан здоров`я позивача покращився. Він працював за кордоном, але кошти, які він там заробив витрачав на власні потреби, їй будь-яких коштів не надавав. Тому вона і поставила питання про стягнення з нього аліментів. Вона весь час працювала та утримувала сім`ю в тому числі і позивача. Позивач вказує, що на даний час син проживає з ним, але син проживає сам у їхньому спільному будинку, а відповідач проживає окремо від нього. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - представник Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.Письмових пояснень суду не надала.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст заявлених позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, пояснення свідків. вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2011 року по 2019 рік. За рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.10.2019 року шлюб між ними розірваний. Рішення суду набрало чинності 03.12.2019 року, що підтверджується копією рішення суду.

В період спільного проживання і шлюбу в сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, в яких сторони записані батьками дітей.

За рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2020 року, справа № 173/819/20 з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для житини відповідного віку, щомісячно. починаючи стягнення з 13.05.2020 року і до досягнення дитиною повноліття .

Крім цього за даним рішенням суду було стягнуто аліменти з відповідачки на його користь на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від заробітку щомісячно до 30.06.2022 року включно, тобто до закінчення навчання.

Також судом встановлено, що на виконанні у Верхньодніпровському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 18135989 за виконавчим листом № 2-1310 від 26.09.2008 року, про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.09.2008 року і до повноліття дитини. Заборгованість за даним виконавчим провадженням складає 29 771.45 грн., що підтверджується копією постанови про звернення стягнення до доходи позивача та розрахунком заборгованості. Із даного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 за період з квітня 2017 року по січень 2019 року взагалі не сплачував аліменти на утримання сина.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (яка ратифікована постановою верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХП і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Судом встановлено, що в період перебування у шлюбі та спільного проживання сторін з батька ОСОБА_1 , на користь матері ОСОБА_2 , були стягнені аліменти на утримання сина.

Відповідач ОСОБА_2 , обґрунтовує необхідність стягнення аліментів тим, що позивач не працював, а їй необхідно було утримувати дітей.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшений або збільшений за позовом стягувача або платника аліментів у разі зміну його матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров`я когось із них.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна із сторін має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України - За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , знав про стягнення з нього аліментів на утримання сина та про те, що виконавчий лист перебуває на виконанні. Також позивач повинен був знати про те, що не сплачуючи аліменти в добровільному порядку при тому, що виконавчий лист відповідачкою не відкликаний, у нього утворюється заборгованість по аліментам. Але будь яких дій для її зменшення не вчиняв. Позивачем також не вчинялось дій в період виникнення заборгованості по аліментам щодо зменшення розміру заборгованості, звільнення його від сплати аліментів або заборгованості.

Доводи позивача, про те, що відповідачка його запевняла. що виконавче провадження закрите, суд вважає безпідставними, оскільки позивач як учасник виконавчого провадження сам повинен був цікавитись станом виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України - Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Ставлячи вимоги про звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам, позивачем не наведено будь-яких обставин, що мають істотне значення, для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, окрім спільного проживання.

За клопотанням позивача були допитані свідки ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснила, що вона знає сім`ю ОСОБА_1 , я і разом проживали близько 20 років. ОСОБА_1 , працював та заробляв гроші на сім`ю. на даний час ОСОБА_1 , живе в будинку з сином.

Свідок ОСОБА_8 ,. в судовому засіданні пояснила, що позивач є її хрещеником, вона його знає з дитинства. Він та відповідачка одружилась, були гарною парою. Проживали добре, спочатку з батьками, потім самі. Потім вони розійшлись, дітей поділили. Коли сім`я проживала разом ОСОБА_1 працював та дбав про сім`ю.

Дані свідки підтвердили факт спільного проживання сім`ї ОСОБА_1 . Проте свідки не були членами сім`ї ОСОБА_1 і давали пояснення лише про ті обставини, які вони бачили зовні. Яким чином будувались відносини в сім`ї, в тому числі і матеріального забезпечення свідки пояснень не дали та не могли надати, оскільки не були членами цієї сім`ї.

Сам по собі факт спільного проживання сторін не є підставою для звільнення від сплати аліментів чи заборгованості по аліментам. Так як будь-яких доказів того, що позивач в даний період мав достатній прибуток та забезпечував потреби дитини, відповідно до необхідного рівня її потреби та розвитку не надав. А той факт, що відповідач не відкликала в даний період виконавчий лист свідчить про її потребу у стягненні аліментів.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок сплати аліментів визначається законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника .

Згідно ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оспорює суму заборгованості по сплаті аліментів.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений статтею 71 цього Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості із сплати аліментів лише в разі спору про її розмір.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» - Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

Таким чином досягнення сином сторін, на утримання якого стягувались аліменти, повноліття не є підставою для закриття виконавчого провадження та звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам.

Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст 77-78 ЦПК України - Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду докази про те, що в період виникнення заборгованості по аліментам чи перебування сторін у шлюбі він постійно працював,мав прибуток та належним чином утримував сім`ю, оскільки не надав суду ні копії трудової книжки, ні її оригіналу для огляду.

Не надав доказів і того, що він повністю сплатив зазначену вище заборгованість з аліментів.

Надані докази про наявність у позивача захворювання не можуть бути враховані судом, оскільки захворювання та необхідність лікування виникли в 2016 році. Крім того не надано доказів того, що в зв`язку з наявним захворюванням позивач не міг працювати.

Докази про розмір комунальних послуг, які оплачує позивач також не є підставою для звільнення його від сплати аліментів, оскільки розмір комунальних послуг не впливає на ні на розмір аліментів, ні на розмір заборгованості з аліментів.

Той факт, що на даний час син проживає разом з позивачем, також не є підставою для звільнення позивача від сплати від заборгованості по аліментам. Так, як вже зазначалось вище аліменти є власністю дитини. І оскільки син сторін на даний час є повнолітнім, можливим є вирішення питання щодо зміну стягувача за даною заборгованостю, але такі вимоги ні позивачем, ні повнолітнім сином сторін перед судом не ставляться.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволені позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача, відповідно до положень ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , представник позивача, адвокат Романовська Тетяна Миколаївна, до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) (юридична адреса: 51600 м пл.. О.Поля, 5 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 34958992) звільнення від стягнення заборгованості по аліментам на утримання сина - ОСОБА_3 за ВП № 18135989 в сумі 29 772 грн., 45 коп. - відмовити

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840-80 грн., покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений: 05.04.2021 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 06.04.2021 року

Дата набрання законної сили: 06.05.2021 року