Рішення № 96060489, 22.03.2021, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2263/19

№ 2/207/541/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Онищенко Н.В.

представник позивача Багмет Д.С.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідача Колінько Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначає, що 15.10.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір. Відповідач свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого перед банком утворилась заборгованість.

В позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь АТ Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 25 799,21 грн., станом на 17.06.2019 року, яка складається з наступного: 13 050,71 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 369,49 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 374,29 грн.- нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.-штраф (фіксована частина); 1204,72 грн.- штраф (процентна ставка).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що в порушення умов кредитного договору укладеного 15.10.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 , відповідачка відмовляється виконувати свої зобов`язання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитному договорі.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.11.2019 року по цивільній справі № 207/2263/19 (провадження № 2/207/133/19) позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково та стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.10.2005 року в розмірі 13 050,71 грн., що утворилась станом на 17.06.2019 року та складає заборгованість за тілом кредита.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.09.2020 року, заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.11.2019 року. Цивільну справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Після скасування заочного рішення від 29.11.2019 року, позивачем АТ КБ «Приват Банк» зміст позовних вимог та підстави на які позивач посилається в обґрунтування позову не змінювалися.

У визначений судом строк, відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву в якому вона зазначає, що позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, а також у зв`язку з недоведеністю позивачем своїх позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами.

В обґрунтування своїх заперечень, які зазначені у відзиві на позовну заяву який надійшов до суду 30.09.2020 року відповідачка зазначає, що не укладала з позивачем кредитних договорів, ставить під сумнів відповідність анкети-заяви від 15.10.2015 року. Розрахунок заборгованості за договором номер б/н від 15.10.2005 року укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та нею станом на 31.08.2015 року вважає не належним та не допустимим доказом у справі, оскільки він складеною невідомою особою. Розрахунок заборгованості станом на 17.06.2019 року містить різні проценті ставки, як то 2,90, 3.60 також вважає не належним та не допустимим доказом у справі, оскільки він складеною невідомою особою.

Протягом встановленого строку представником позивача АТ КБ«Приват Банк» подано відповідь на відзив, в якому представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав для огляду оригінал анкети-заяви б/н від 15.10.2005 року яка складена між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позовних вимог, обставини викладенні у позовній заяві та відповіді на відзив підтримав.

Представник відповідачки та відповідачка в судове засідання з`явились підтримали відзив на позовну заяву та просили залишити позов без задоволення та застосувати у справі позовну давність.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки(штрафу, пені)(п.1ч.2ст. 258 ЦПК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Згідно із ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 -255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст.267 ЦК України).

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та ч.5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості за договором станом на 17.06.2019 року останнє користування картою було 12.06.2019 року, тому суд робить висновок, що відповідачка до певного часу належим чином виконувала свої зобов`язання. Крім того, як вбачається з довідки термін дії карти становить 05/22, а позивач звернувся до суду 05.07.2019 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що строк позовної давності не пропущений.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, вислухавши учасників процесу, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №б/н від 15.10.2005 року укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , позивач надав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 14 740,00 грн., з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Разом з цим, в позовній заяві не зазначено, процентну ставку за користування кредитними коштами, яка визначена на час підписання анкети-заяви позичальником.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку вбачається, що сума бажаного кредитного ліміту по платіжній картці «Універсальна» не зазначена.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачка порушила свої зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 17.06.2019 року в розмірі 25 799,21 грн., яка складається з наступного: 13 050,71 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 369,49 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 374,29 грн.- нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.-штраф (фіксована частина); 1204,72 грн.- штраф (процентна ставка).

Разом з тим, позивачем в позовній заяві та доданих до неї документів не надано обґрунтування заборгованості по процентам за користуванням кредитом. Зокрема в позовній заяві не зазначено та не надано підтвердження того, яка процентна ставка була встановлена під час укладення договору № б/н від 15.10.2005 року укладеного між АТ КБ«Приватбанк» та ОСОБА_1 , а також за якою процентною ставкою нараховувалась заборгованість по процентам за користуванням кредитом за період вказаний в позовній заяві.

В заяві анкеті, яка підписана відповідачкою 15.10.2005 року з метою отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.

За правилами передбаченими ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В обґрунтування позовних вимог, позивачем додано лише анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» ,яка підписана відповідачкою ОСОБА_1 15.10.2005 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який не містить підпису позичальника, а також розрахунок заборгованості за договором б/н від 31.08.2015 року та 17.06.2019 року, довідку про видані картки.

З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що відповідачу було надано грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою процентною ставкою в розмірі 3% за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний Витяг містить бланкетну форму та не містить підпису позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві анкеті позичальника процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та пені за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем разом з позовною заявою, а також на час ухвалення судом рішення по суті не надано доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 ознайомлена та власноручно підписувала Довідку про умови кредитування за кредитною карткою Універсальна. З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити, що відповідачка на час підписання анкети заявки погодила істотні умови договору кредитування шляхом підписання відповідної довідки.

Сама по собі анкета заявка про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «Приват Банк», яка безпосередньо підписана позичальником ОСОБА_1 15.10.2005 року з метою отримання платіжної картки відповідно до умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів не містить істотних умов договору, щодо пені, штрафів.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Таким чином, до матеріалів справи не додано доказів, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Тому не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною в Постанові Верховного суду від 23.12.2020 року у справі № 191/2648/17.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що вданому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, відсутність процентної ставки за користування кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між позивачем та відповідачкою, АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13050,71 грн., та у зв`язку з вищенаведеним, суд відмовляє в задоволенні інших позовних вимог.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог не надано належних та допустимих доказів суми 13 050,71 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 369,49 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 374,29 грн.- нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.-штраф (фіксована частина); 1204,72 грн.- штраф (процентна ставка).

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, який складає 1921,00 грн., виходячи із наступного розрахунку ( 13050,71 грн. (сума задоволених позовних вимог) / 25 799,21 грн. (сума заявлених позовних вимог) х 100 = 50,58 %); 1921,00 (сума сплаченого судового збору) х 50,58 % = 971,64 грн.).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 ст. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299)заборгованість за кредитним договором від 15.10.2005 року у розмірі 13050 (тринадцять тисяч п`ятдесят) гривень 71 копійок, яка складає заборгованість за тілом кредита.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299)понесені судові витрати: 971 (дев`ятсот сімдесят одна) гривню 64 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.К. Подобєд