Рішення № 96060431, 06.04.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1723/20

2/171/166/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 квітня 2021 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючий суддя Чумак Т.А. за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про захист права споживача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

28.09.2020 року позивач звернулася до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про захист права споживача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 18461 від 14.08.2020 року про стягнення з неї коштів в розмірі 42516,97 грн., стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». 10.09.2020 року приватним виконавцем Малковою М.В. було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису.

Позивач стверджує, що приватний нотаріус Горай О.С. при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності суми, що підлягає стягненню, також вважає безпідставним видачу виконавчого напису приватним нотаріусом Гораєм О.С., оскільки жодної цивільно-правової угоди з ТОВ «Вердикт Капітал» вона не укладала та не має ніякої заборгованості перед вказаним товариством, а тому вважає, що виконавчий напис підлягає скасуванню.

Просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрований за № 18461 щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 42516,97 грн. таким, що не підлягає до виконання, а також стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу, а позовну заяву залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків. У відзиві відповідач зазначає, що виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5, оскільки на момент звернення до нотаріуса існувала заборгованість позивача. Нотаріусу були надані документи на підтвердження наявної заборгованості. Також вказує про необґрунтованість вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не долучено детального розрахунку проведених правничих послуг, крім того, квитанція до прибуткового касового ордеру, що долучена до позову, не містить всіх обов`язкових реквізитів - податкового коду підприємства, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що свідчить про неналежність вказаного доказу. В зв`язку з тим, що приватний нотаріус Горай О.С. не може бути відповідачем за даним позовом, просить залишити позов без руху.

Відповідачем приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. відзив на позов не надано.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Галайдюк Ф.І. не прибули, подали заяву про розгляд справи без їх участі та просять позов задовольнити.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, на підставі чого суд доходить висновку про можливість розгляду справи у відсутність вказаних учасників справи та ухвалення по справі заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суму заборгованості у розмірі 42516,97 грн.

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. 10.09.2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 62999723 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 42516,97 грн., в цей же день вказаний виконавчий напис направлено стягувачу та боржнику. Крім того, в цей же день приватним виконавцем Малковою М.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 та вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження та за місцем роботи ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

За правилами статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 8 Закону України «Про нотаріат»).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Відповідно до підпункту 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 р. боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

На ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 року про витребування належним чином завірених копій документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис 14.08.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 18461, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, ніяких матеріалів надано не було.

Крім того, відповідачем не було надано докази на підтвердження факту заборгованості позивача перед ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 42516,97 грн., що стало підставою для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992 року при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість скарг повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати виконавчий напис, вчинений 14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 18461 щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості у розмірі 42516,97 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат»

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року, справа № 519/77/18).

Таким чином, позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, тому вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст.264 ЦПК України суд повинен при ухваленні рішення вирішити питання як розподілити між сторонами судові витрати. Враховуючи положення ст.141 ЦПК України, з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,8 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі № 723/3193/19-ц від 23.11.2020 року).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі № 734/2313/17 від 19.11.2020 року).

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, позивачем надано оригінал договору № 704/20, укладеного між адвокатом Галайдюком Ф.І. та Здоровець Т.О. від 25 вересня 2020 року про надання професійної правничої допомоги у цивільній справі, та квитанцію до прибуткового касового ордера № 104/20 від 25.09.2020 року про прийняття адвокатом Галайдюком Ф.І. від ОСОБА_1 коштів в сумі 2000 грн. згідно договору № 704/20.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 137 ЦПК України та доходить висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки стороною позивача не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про захист права споживача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 18461, простягнення із ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 42516,97 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 судовий збір розмірі 840,80 грн., у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. відмовити.

У задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т. А. Чумак