Ухвала суду № 96060405, 05.04.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1960/20

н\п 2/490/486/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід суді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від справи №490/1960/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до оловного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

05.04.2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про відвід суді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від справи № 490/1960/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до оловного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

В заяві про відвід суді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. відповідачка зазначає про його упередженість, зацікавленість, висловлення свого рішення до розгляду справи по суті.

Зваживши доводи заяви, перевіривши обґрунтованість наведених у ній даних, суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до абзацу другого частини 3 статті 40 ЦПК України, кщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною 7 статті 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно, при цьому, відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Частиною 8 статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень частини другої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Разом з тим, стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

З поданої заяви про відвід вбачається, що вказана заява не містить жодної обґрунтованої підстави упередженості судді Саламатіна О.В.

Крім того, позивачка у своїй заяві про відвід не обґрунтувала жодної з підстав для відводу, передбачених ст. 36 ЦПК України.

Перевіривши наведені відповідачкою підстави для відводу головуючого судді у справі, суддя приходить до висновку, що твердження позивачки, зазначені у заяві, є необґрунтованими, непідтвердженими будь-якими належними доказами, що не дає підстав для відводу судді та не може оціночно визначатись стороною як сумніви в об`єктивності, неупередженості судді.

Європейським судом з прав людини в рішенні у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. Theunited kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

З огляду на викладене вище та враховуючи викладені підстави відводу у заявленій заяві, суддя приходить до висновку, що заява позивачки про відвід судді Саламатіна О.В. є необґрунтованою та безпідставною, оскільки не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 36-40, 260, 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід суді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від справи №490/1960/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до оловного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В.Саламатін