Рішення № 96060401, 06.04.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9225/20

н\п 2/490/2225/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з останнього 14 521,19 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 21.03.2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 2100-01006000262914558, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб BMW-X5.

21.02.2018 року о 10-15 в м. Харків, по пр. Гагаріна, 100 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля Renault premium, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.04.2018 року підтверджено, що ДТП сталося внаслідок порушення відповідачем пункту 13.1 ПДР України.

АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, автомобіля BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно заяви Страхувальника, 30 453,31 грн. страхового відшкодування.

Таким чином, до АТ «СК «АРКС» у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 21.02.2018 року.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Renault premium, державний номерний знак НОМЕР_2 , була зареєстрована в АТ СГ «ТАС» згідно полісу № АК9751400.

Після звернення позивача, 28.09.2018 року АТ СГ «ТАС» було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15 932,12 грн. з урахування зносу пошкодженого автомобіля - 0,4748 та виплаченого постраждалому страхового відшкодування в розмірі 7 825,00 грн., відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 14 521,19 грн. (30 453,31 грн. - 15 932,12 грн.).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В .

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 25.01.2021 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 274 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження через оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» ( № 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії Постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.04.2018 року, 21.02.2018 року о 10 годині 16 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault premium, державний номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Гагаріна, 100 в м. Харкові, на порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306), не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на автомобіль BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився на світлофорному об`єкті. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави в розмірі 340 грн.

Так, за Договором добровільного страхування наземного транспорту (Все включено) 2100-1-00600026-2-6-25669 від 21.03.2014 року, страховиком є АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», а страхувальником - ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного Договору, на страхування прийнято транспортний засіб: автомобіль BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована в АТ СК «ТАС», поліс № АК9751400.

ОСОБА_2 вчасно звернувся до АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ремонтної калькуляції № 1.003.18.0 від 27.02.2018 року, вартість відновлювального ремонту склала 38 278,31 грн.

Згідно страхового акту № АХА2363360 від 01.03.2018 року сума до виплати склала 30 453,31 грн. (38 278,31 грн. вартості відновлювального ремонту BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 7 825,00 грн. франшизи згідно договору страхування.

Згідно копії платіжного доручення № 428 153 від 02.03.2018 року, позивачем було сплачено 30 453,31 грн. страхового відшкодування згідно акту № АХА2363360.

22.08.2018 року ПрАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», звернулось до АТ СГ «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 30 453,31 грн.

Згідно відповіді за вихідним № 8988 від 19.09.2018 року АТ СГ «ТАС», на вищезазначену заяву, сума страхового відшкодування складає 15 932,12 грн. (23 757,12 матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту зносу замінених складових 0,4748 - 7 825,00 грн. франшизи) та буде перерахована на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування. АТ СГ «ТАС» було здійснено зазначену виплату в розмірі 15 932,12 грн.

17.10.2018 року ПрАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», звернулось до ОСОБА_4 з претензією про регресні вимоги в розмірі 14 521,19 грн. (30 454,31 грн. страхового відшкодування - 15 932,12 грн. виплаченого страхового відшкодування).

05.03.2020 року ПрАТ «СК «АРКС» повторно звернулось до ОСОБА_4 з претензією про регресні вимоги в розмірі 14 521,19 грн. (30 454,31 грн. страхового відшкодування - 15 932,12 грн. виплаченого страхового відшкодування).

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що до теперішнього часу відповідач не здійснив жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Суд зауважує, що страховик відповідача (АТ СК «ТАС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, з установлених судом обставин справи вбачається, що страховиком відповідача (АТ СК «ТАС») було виконано обов`язок згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК9751400 та виплачено страхове відшкодування у розмірі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу та відрахуванням франшизи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

При цьому суд зауважує, що страховиком відповідача обставини щодо настання страхового випадку та щодо суми нарахування відшкодування визнані, про що свідчить виплата останнім страхового відшкодування страховику потерпілого - позивачу по справі з урахуванням законодавчих обмежень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу, якщо про це не звертаються сторони.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до позову, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, судом встановлено, що вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, отже з ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням, що становить 14 521,19 грн.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідача понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 2 102,00 гривні, які стверджуються платіжним дорученням № 728644 від 04.12.2020 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ідентифікаційний код 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, п/р № НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» шкоду, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 14 521 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін