Ухвала суду № 96060385, 06.04.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2566/2021 Справа № 490/8876/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С., без участі сторні,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

09.10.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про спонукання виконати або припинити певні дії, в якому просять визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2019 року № 47146046, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Постолакі Н.К.; стягнути з відповідачів на користь АТ "Дельтабанк" судові витрати.

В обгрунтування позову посилаються на те, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 05.02.2015 за АТ "ДельтаБанк" визнан право власності на предмет іпотеки, а саме квартиру , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

За заявою позивача від28.05.2019 про державну реєстраціюправа власності на вказану квартиру державним реєстратором було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію прав власності на 3/5 часток вказаної квартири, що суперечить вищевказаному рішенню суду. Вважають рішення державного реєстратора протиправним, оскільки прямо суперечить засадам державної реєстрації прав відповідно до ЗУ "Про державну реєстроацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зважаючи на те, що на теперішній час проводиться процедура ліквідації АТ "Дельта Банк" - рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - дерлеговано повноваження ліквідатора банку уповноваженій особі Кадирову В.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2019 року визначено головуючого по справі суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою від 15.10.2019 року позов залишено без руху.

20.12.2019 року позивачем надав суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 26.02.2021 року прийнято до провадження вказану справу та у зв`язку з великою навантаженістю призначено підготовче судове засідання у справі на 06.04.2021 року.

У своїх постановах ВП ВС неодноразово вказувала, що судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, – це ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге – суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі – спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

ВП ВС неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Розгляд справ у «неправильній» юрисдикції порушуватиме принцип правової визначеності та впевненість осіб у потребі звертатися саме до відповідного компетентного суду. Помилкове визначення юрисдикції створює хибне враження щодо природи спірних правовідносин, часто призводить до відповідальності особи, яка не є належним відповідачем.

Як зазначає Верховний Суд у постанові Великої Палати від 23.01.2019 у справі №761/2512/18, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогам

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Тобто, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства

Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до положень ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема серед іншого:

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже для визначення юрисдикції цього спору слід керуватися критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Спори, що виникають між юридичними особами та органами державної влади при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.

Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.

Так, позивач ПАТ "Дельта Банк" », яка є юридичною особою приватного права заявляє заявила вимогу до органів державної влади та місцевого самоврядування ( Державний реєстратор , Департамент з надання адміністартивних послуг Миколаївської міської ради) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

При цьому, вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно заявлені позивачем окремо та не є невід`ємними від інших можливих вимог про захист права власності щодо володіння нерухомим майном, оскільки є різними способами захисту, а отже можуть бути розглянуті окремо.

Таким чином, оскільки спір між ПАТ «Дельта Банк» та Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії є господарсько-правовим і належить до юрисдикції господарських судів, то він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 915/1674/15 (провадження № 12-276гс18).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити, що вимоги позивача підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після її складення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.04.2021

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО