Рішення № 96060339, 06.04.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/969/2020 Справа № 489/2129/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Гуденко О.А.,

при секретарі - Дудник Г.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представників відповідача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз», ОСОБА_2 , третя особа - Обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Хризонтема» про визнання дій неправомірними та скасування технічних умов, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2021 року представники відповідача ОСОБА_2 - адвокати Іванова Н.М, та Терещенко М.Г. звернулися до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача понесених судових витрат на професійну правовничу допомогу, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом цивільної справи у суді першої інстанції . Розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів становить 32128 грн ( адвокат Іванова Н.М.) та 15 000 грн ( адвокат Терещенко М.Г.)

26 березня 2021 року від представника позивача адвоката Нікітіної Ю.В. до суду надійшло клопотання про відмову у стягненні витрат , які були понесені на правову допомогу.Вказує на значно завищену вартість послуг на правову допомогу, співмірність зайнятості адвоката не відповідачє складності справи та дійсно витраченого часу.

Вказані клопотання передані судді Гуденко О.А. 30 березня 2021 року о 14.00 годин.

Відповідно до ч.3,4 ст. 270 ЦПК України , суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд ухвалив розглянути клопотання без виклику сторін у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Центрального районнного суду м.Миколаєва від 24 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз», ОСОБА_2 , третя особа - Обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Хризонтема» про визнання дій неправомірними та скасування технічних умов, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмрі 840 грн 80 коп.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 18 вересня 2020 року про заміну заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року, шляхом заборони Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз» вчиняти дії по підключенню будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом підключення до газової мережі( труби) , яка належить до мережі газопостачання житлового будинку АДРЕСА_2 та перебуває у валсності та експлуатації ОСОБА_1 .

Згідно з приписами ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Так, рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналіз змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і ст. 81 та ст. 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд враховує, що із телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 403-404 ЦПК України і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слідує, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Згідно з положенням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позовісудові витрати покладаються на позивача.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Докази понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем своєчасно. Так, рішення суду ухвалене 24.03.2021 р. Представники відповідача заявляли про те, що ними будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст. 141 ЦПК України, додаткові докази про понесені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат подана відповідачем 25.03.2021 р., тобто в строк, передбачений положеннями ст. 141 ЦПК України.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 26 березня 2018 р., укладений між ОСОБА_2 , та адвокатом Терещенко М.Г.з відповідним належно формленим Ордером адвоката № МК 011178 від 15.01.2020 ; та Акт прийому-здачі виконаних робіт по справі № 489/2129/18 від 24.03.2021 року між ОСОБА_2 , та адвокатом Терещенко М.Г. на загальну суму 15 000 грн ( гонорар адвоката сплачений згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 26.03.2018 року) .

Згідно вказаного Акту оплата представництва та витрат адвокатат становять 50% від прожиткового мінімуму у розмірі 1094,50 грн за годину роботи , та не менше 1000 грн за кожне прибуття на засідання.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Терещенка М.Г. . судом враховується пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

Оскільки гонорар адвоката сплачено Терещенку М.Г. 26 березня 2018 року, тобто на дату укладення з ним Договору на правову допомогу, проте до дати видачі їй ордеру на представництво інтересів відповідача у Центральному районому суді м.Миколаєва та за рік до звернення до суду з вказаною позовної заявою - отже у суду відсутні підстави вважати, що цей гонорар був сплачений саме в межах цієї цивільної справи , а отже стягненню з позивача на користь відповідачки не підлягає.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 26 березня 2018 р., укладений між ОСОБА_2 , та адвокатом Івановою Н.М. відповідним належно формленим Ордером адвоката № МК 145780 від 20.02.2020 ; Акт прийому-здачі виконаних робіт по справі № 489/2129/18 від 24.03.2021 року між ОСОБА_2 , та адвокатом Івановою Н.М. на загальну суму 32128 грн ( гонорар адвоката у розмірі 10000 грн сплачений згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 26.03.2018 року) .

Згідно вказаного Акту оплата представництва та витрат адвоката становять 50% від прожиткового мінімуму у розмірі 1094,50 грн за годину роботи , та не менше 1000 грн за кожне прибуття на засідання - разом 22 128 грн.

Оскільки гонорар адвоката сплачено Івановій Н.М, 26 березня 2018 року, тобто до дати видачі їй ордеру на представництво інтересів відповідача у Центральному районому суді м.Миколаєва та за рік до звернення до суду з вказаною позовної заявою - отже у суду відсутні підстави вважати, що цей гонорар був сплачений саме в межах цієї цивільної справи , а отже стягненню з позивача на корсить відповідачки не підлягає.

Також з вказаного Акту та Розрахунку вартості наданих послуг від 24.03.2021 вбачається, що витрати адвоката складаються з консультація - 1000 грн, аналіз нормативно-правової бази та судової практики - 2000 грн, узгодження правової позиції - 1000 грн, збір доказів - 1500 грн ( по 750 грн кожен документ), підготовка та направлення відзиву - 2000 грн, підготовка та надання письмових заяв та клопотань 3250 грн ( 1 заява та 2 клопотання по 750 грн та доповідь в судових дебатах - 1000 грн) , явка адвокатат в судові засідання - 11378 грн ( з розрахунку 1000 грн за 30 хвилин та по 2189 грн за 1 та 2 години).

Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Умовами Договору про надання правової допомоги також зазначено, що адвокат як захисник і представник клієнта має право, зокрема, при провадженні в судах з цивільних справ на складання і подачу заяв, скарг, відзиву, заперечень, письмових пояснень та інше.

З наданого представником відповідача Остаточного розрахунку витрат та Акту виконаних робіт вбачається, що не всі види процесуальних документів, які в ньому зазначені, були виконані адвокатом та знаходяться в матеріалах справи, а лише - відзив на позов, заява про зловживання процесуальними правами , доповідь в судових дебатах, відсутні також докази витрат на збір доказів ;

Суд враховує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту та визначає конкретний вид документів, які необхідно скласти та подати до суду для захисту інтересів свого клієнта.

За аткого, стягненню на користь відповідачки підлягають підтверджені витрати, а саме консультація - 1000 грн, аналіз нормативно-правової бази та судової практики - 2000 грн, узгодження правової позиції - 1000 грн, підготовка та направлення відзиву - 2000 грн, підготовка та надання однієї письмової заяви по 750 грн та доповідь в судових дебатах - 1000 грн) - на загальну суму 7 750 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в судових засіданнях 23.10.2019 та 15.01.2020 та 20.02.2020 року 02.04.2020 - адвокат Іванова Н.М. участь не приймала.

За такого, стягненню підлягають витрати, пов`язані з представництво відповідачки у судових засіданнях 19.06.2020, 18.09.2020 08.12.2020,24.03.2021 року - на загальну суму 6378 грн.

А отже, загальний розмір підтверджених витрат відповідача на професійну правничу допомогу становить у загальному розмірі 14 128 грн. ( сплата цих витрат підтверджена квитанціями до прибуткового касового ордеру № 4 від 19.06.2020 та № 4 від 19.03.2021 року.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір та акт витрат на професійну правову допомогу, а також встановлені в договорі ставки розрахунків наданих адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зауважує, що цивільно-процесуальне законодавство на містить норм які б пов`язували стягнення наданих клієнту правових послуг з сторони у провадженні, виключно у разі задоволення цієї заяви або клопотання.

В той же час, суд вважає, що доводи позивача щодоспівмірності витрат адвокатом часу, необхідного на підготовку процесуальних документів, враховуючи складність справи заслуговують на увагу.

За такого, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідачки 11 128 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, заявлена відповідачем вимога, відповідно до ст. 137,141 ЦПК України про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз», ОСОБА_2 , третя особа - Обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Хризонтема» про визнання дій неправомірними та скасування технічних умов, стягнення моральної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 11 128 грн., надану адвокатом Івановою Н.М.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня отримання повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Суддя Гуденко О.А.