Ухвала суду № 96059678, 01.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3231/21

Провадження №1-в/127/108/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря Коваль А.П.,

прокурора Чайки О.Г.,

засудженого ОСОБА_1 , захисника – адвоката Жовмір Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №12 у м. Вінниці, в режимі відеоконференцзв`язку, клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком судової колегії судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2003 року, до покарання у виді довічного позбавлення волі про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства, –

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про приведення вироку Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2003 року у відповідність до вимог чинного законодавства.

Клопотання мотивоване тим, що Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях зазначав про порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в національному законодавстві України відсутні механізми перегляду такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, на думку засудженого призначена йому міра покарання не відповідає гарантіям ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 28 Конституції України, що не дає змоги назвати міру покарання, яка йому призначена законною і справедливою, що в свою чергу викликає сумніви та протиріччя при виконанні вироку Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2003 року, в зв`язку з чим засуджений просить усунути зазначені ним протиріччя та сумніви.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засідання подане ним клопотання підтримав та просив суд його задовольнити посилаючись на доводи викладені в письмовому клопотанні.

Захисник засудженого адвокат – Жовмір Д.О. клопотання свого підзахисного підтримала, просила суд розглянути його по суті.

Прокурор Чайка О.Г. в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення клопотання засудженого.

Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_1 , враховуючи думку захисника Жовмір Д.О., думку прокурора Чайки О.Г., дослідивши матеріали особової справи та клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Апеляційного суду Харьківської області від 24.11.2003 року до довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного суду України від 22.06.2004 року вирок Апеляційного суду Харьківської області від 24.11.2003 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання залишено без змін.

На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Призначене вироком Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2003 року відносно ОСОБА_1 покарання у вигляді довічного позбавлення волі відповідає положенням та нормам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів, оскільки за вчинення злочину передбаченого, зокрема, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, можливо застосування такого виду покарання, як довічне позбавлення волі.

Статтею 51 КК України передбачені види покарань, які можуть бути застосовані до осіб визнаних винними у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Зі змісту ч. 7 ст. 151 КВК України випливає, що засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 2 ст. 87 КК України.

Крім того, у рішенні «Петухов проти України від 12.03.2019 Європейський суд з прав людини визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить статті 3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми у разі набуття вказаним рішенням Європейський суд з прав людини статусу остаточного держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачати, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці Європейський суд з прав людини.

При розгляді клопотання засудженого суд виходить з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м`яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі не передбачена.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішеннях Європейського суду з прав людини в частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму перегляду такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, суд вважає необґрунтованим.

Оскільки, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.

Положенням ч. 1 ст. 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Детальний механізм помилування визначений Положенням «Про порядок здійснення помилування», затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015.

Таким чином, законодавством України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що на даний час відсутні підстави для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 , розгляд даного питання буде можливим лише за умови внесення змін до національного законодавства щодо можливості дострокового звільнення засуджених від покарання у виді довічного позбавлення або заміни такого покарання на більш м`яке, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 81, 82 КК України, ст. ст. 367, 369-372, 376, 533, 537, 539 КПК України, ст. 151 КВК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2003 року у відповідність до чинного законодавства та усунення протиріч, які виникають на стадії відбування ним довічного позбавлення волі гарантіям ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 28 Конституції України та ч.1 ст. 3 Кримінального кодексу України, а також розгляду питання доцільності подальшого відбування довічного позбавлення волі засудженим ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою – в той же строк, з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали вручити засудженому та прокурору.

Суддя: Я.М. Іванченко