Рішення № 96057180, 05.04.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4372/20

Провадження №2/524/251/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - представників позивача КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Запорожець В.В., Дрозда О.В.; - представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року до суду звернулося КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області (нині - КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, далі - КП «Кременчукводоканал», позивач) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому з посиланням на ст. 1212, 1215 ЦК України просило стягнути з відповідача на свою користь 123340,28 грн. як безпідставно набуті кошти.

Позивач в обґрунтування позову зазначав, що Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі за № 524/4135/17 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року та частково задоволено позов.

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради від 30 травня 2017 року за № 499, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера комунального підприємства «Кременчукводоканал» з 30 травня 2017 року, стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року по 29 травня 2018 року у розмірі 122 340 грн. 28 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Рішення апеляційного суду було виконано підприємством у повному обсязі у липні 2018 року.

У подальшому Постановою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 01 квітня 2020 року постанова Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі за № 524/4135/17 була скасована.

Позивач вважав, що кошти, які були сплачені відповідачеві на виконання постанови апеляційного суду, яка була пізніше скасована, були отримані безпідставно і підлягають поверненню (а.с.2-4).

07 грудня 2020 року та 11 лютого 2021 року до суду надійшли від позивача копії документів, у тому числі щодо перебування відповідача у трудових відносинах з позивачем (а.с. 30-50, 78-118).

15 грудня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому ОСОБА_1 вказував із посиланням на правову позицію ВП ВС від 16 січня 2019 року у справі за № 753/15556/15-ц на відсутність підстав для повернення ним коштів сплачених на виконання судового рішення (а.с. 59-68).

У судовому засіданні представники позивача КП «Кременчукводоканал» - Запорожець В.В. та Дрозд О.В. позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, які були викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із позовом не погодився, просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним, враховуючи той факт, що Постанова ВС у складі КЦС від 01 квітня 2020 року у справі за № 524/4135/17, яку як підставу позову зазначав позивач, була скасована Постановою ВС у складі КЦС від 15 липня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у тому числі через свого представника.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Автозаводський районний суд м. Кременчука розглянув 25 лютого 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Кременчукводоканал» про стягнення заборгованості по заробітній платі (справа № 524/8460/17, провадження № 2/524/77/19) з ухваленням рішення про задоволення позову, яке набрало законної сили.

Судом при розгляді цієї справи було встановлено із зазначенням у мотивувальній частині рішення наступні обставини.

02 квітня 2015 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного інженера КП «Кременчукводоканал».

Наказом генерального директора КП «Кременчукводоканал» від 29 червня 2016 року за № 644 ОСОБА_1 було звільнено з 29 червня 2016 року з займаної посади згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з його відмовою від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України та компенсацією невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 07 вересня 2015 року по 29 червня 2016 року у кількості 10 календарних днів.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Кременчукводоканал» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (справа № 524/6367/16-ц), позов було задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази КП «Кременчукводоканал» від 29 квітня 2016 року за № 253 «Про зміну істотних умов праці», від 17 лютого 2016 року № 209 «Про зміну оплати праці», від 31 березня 2016 року № 326 «Про зміну оплати праці», від 21 квітня 2016 року № 342 «Про встановлення робочого часу». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інженера КП «Кременчукводоканал» та стягнуто з КП «Кременчукводоканал» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2016 року по 24 квітня 2017 року у сумі 133743 грн. 84 коп., у відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць. Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів КП «Кременчукводоканал» від 29 квітня 2016 року № 253, від 17 лютого 2016 року № 209, від 31 березня 2016 року № 326, від 21 червня 2016 року № 342, від 29 червня 2016 року № 644.

Додатковим рішенням цього ж суду від 20 вересня 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ КП «Кременчукводоканал» за № 644 від 29 червня 2016 року про звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

26 квітня 2017 року наказом директора КП «Кременчукводоканал» Солодяшкіна В.І. за №379 було скасовано наказ за № 644 від 29 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено позивача на посаді головного інженера цього підприємства з 29 червня 2016 року, зобов`язано головного бухгалтера нарахувати та здійснити виплату позивачеві середній заробіток за один місяць.

30 травня 2017 року на підприємстві було видано наказ за № 499 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі за № 524/4135/17 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року (про відмову у задоволенні позову).

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради від 30 травня 2017 року за № 499.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера комунального підприємства «Кременчукводоканал» з 30 травня 2017 року.

Стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року по 29 травня 2018 року у розмірі 122 340 грн. 28 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Наказом за № 1237 від 27 жовтня 2017 року «Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано виданий наказ по підприємству від 26 квітня 2017 року № 379 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ». Визнано наказ по підприємству від 26 квітня 2017 року № 379 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасованим з 27 жовтня 2017 року. Підставою для видачі наказу зазначено виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року у справі 524/636/16-ц, яким було скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року.

Згідно наказу комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради від 04 липня 2018 року за № 744 змінено п. 2 наказу № 1237 від 27 жовтня 2017 року та викладено його в наступній редакції: «Вважати наказ по підприємству № 379 від 26 квітня 2017 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 скасованим з 18 жовтня 2017 року. Розірвати з 18 жовтня 2017 року трудовий договір з ОСОБА_1 з підстав встановлених п. 6 ст. 36 КЗпП України».

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі за № 524/6081/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кременчуцької міської ради «Кременчукводоканал», про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2018 року - скасовано та ухвалено нове. Позов задоволено частково.

Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до Комунального підприємства Кременчуцької міської ради «Кременчукводоканал» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради від 27 жовтня 2017 року № 1237 «Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради від 04 липня 2018 року № 744 «Про уточнення змісту наказу № 1237 від 27 жовтня 2017 р.».

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд звертає увагу учасників справи, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Крім того, преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Правова позиція ВС у складі КГС, постанова від 18 березня 2021 року, справа № 902/608/19).

Отже вказані обставини, які були встановлені судом у рішенні від 25 лютого 2019 року, не потребують повторного встановлення і дослідження.

Кошти, які були стягнуті Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі за № 524/4135/17 з КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_1 як середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року по 29 травня 2018 року у розмірі 122 340 грн. 28 коп. та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн., були фактично виплачені позивачем відповідачеві у липні 2018 року у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Постановою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 01 квітня 2020 року постанова Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі за №524/4135/17 була скасована.

Однак Постановою ВС у складі КЦС від 15 липня 2020 року була скасована за нововиявленими обставинами Постанова ВС у складі КЦС від 01 квітня 2020 року у справі за №524/4135/17.

Отже станом на день розгляду даної справи кошти, які були сплачені позивачем відповідачеві у липні 2018 року на виконання Постанови Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі за № 524/4135/17, були обчислені та виплачені на законних для цього підставах.

Позивач не надав суду належні і допустимі докази на підтвердження позову, у тому числі щодо наявності рахункової помилки та/або недобросовісності відповідача як набувача виплачених йому коштів на виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За таких обставин, суд вважає, що позов є необґрунтованим, недоведеним, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому суд врахував правову позицію ВП ВС висловленої у Постанові від 16 січня 2019 року у справі за № 753/15556/15-ц.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з того, що судовий збір у розмірі 2102 грн. було сплачено позивачем, що позов не підлягає задоволенню, а отже відповідно ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Сторони у справі не подавали до суду заяви про понесення ними інших судових витрат.

Керуючись ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позивач: КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, провулок Героїв Бресту, буд. № 35-А, код ЄДРПОУ: 03361655.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; проживає: АДРЕСА_2 .

Повне рішення виготовлено 06 квітня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: