Ухвала суду № 96055423, 05.04.2021, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/79/21

Провадження №2/603/96/2021

УХВАЛА

"05" квітня 2021 р. м. Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіян І.М. розглянувши заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору по цивільній справі:

позивач: АТ КБ «ПриватБанк»

відповідач: ОСОБА_1

предмет позову: стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Михальченко Ф.В. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області із заявою в якій просить повернути АТ КБ «ПриватБанк» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в зв`язку з визнанням відповідачем позову, а саме 1135 грн. 00 коп..

Ознайомившись з заявою представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявою по суті справи є позовна заява. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 175 ЦПК України). Позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України). До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що 18.03.2021 року Монастириським районним судом Тернопільської області, при розгляді даної цивільної справи в спрощеному позовному провадженні, прийнято рішення №603/79/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені в повному обсязі.

Однією із задоволених судом вимог позивача є вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які поніс позивач при зверненні до суду з відповідним позовом у вигляді судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп. таким чином здійснивши розподіл судових витрат та повернення позивачу сплаченого при подачі позовної заяви судового збору в повному обсязі.

В поданій відповідачем в день розгляду справи по суті заяві останній повністю погодився з позовними вимогами АТ КБ «ПриватБанк»: стягнення з останнього заборгованості та відшкодування судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті (як зазначає представник позивача в заяві) суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З вищевказаного вбачається, що позивачу повертається з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, проте процесуальне законодавство надає суду право встановлювати термін для визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Так, з аналізу ст. 178 ЦПК України вбачається, що п. 3 ч. 3 даної статті надає право відповідачу у відзиві визнати позовні вимоги повністю або частково.

Згідно ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 278 ЦПК України).

Ухвала Монастириського районного суду Тернопільської області про відкриття провадження у справі прийнята судом 22.02.2021 року. Пунктом 5 резолютивної частини даної ухвали відповідачу надано право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, таким чином встановивши термін на подачу заперечень проти позову чи визнання позовних вимог до початку розгляду справи по суті (відкриття першого судового засідання).

Протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі останнім не було подано відзиву до суду, вимоги до змісту та форми якого передбачені ст. 178 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином з набранням рішенням суду законної сили з відповідача підлягатиме до стягнення 2270 грн. 00 коп. судових витрат понесених АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з відповідним позовом.

В зв`язку з вищенаведеним, заяву, подану представником АТ КБ «ПриватБанк» Михальченко Ф.В. суд визнає як зловживання стороною її процесуальними правами, так як подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом суперечить завданню цивільного судочинства (ч. 2 ст. 44 ЦПК України). При задоволенні поданої представником АТ КБ «ПриватБанк» заяви АТ КБ «ПриватБанк» отримає крім стягнених згідно прийнятого рішення судових витрат в розмірі 2270 грн. 00 коп. прибуток за рахунок державних коштів в заявленому розмірі 1135 грн. 00 коп.

Також, суд не бере до уваги посилання представника АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 року по справі №755/6872/17 щодо повернення понесених у зв`язку з поданням касаційної скарги 50 відсотків судового збору, з Державного бюджету України в зв`язку з тим, що по даній справі вказаним судом попередньо не приймалось рішення про розподіл судових витрат.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника АТ КБ «ПриватБанк» щодо повернення останньому з державного бюджету 50 відсотків судового збору так як судом розподіл судових витрат вже був проведений між сторонами у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Керуючись ст. 44 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про повернення АТ КБ «ПриватБанк» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову – повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. М. Галіян