Рішення № 96055256, 30.03.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2844/20

Провадження №2/944/478/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ПАТ "СК "ПЗУ Україна" в якому просить стягнути з відповідача недоплачене відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038 грн та 6000 грн витрат на правничу допомогу. В обґрунтування позову покликається на те, що 20.03.2019 року близько 18 год 10 хв на автодорозі поблизу с. Новий Яр Яворівського району Львівської області трапилась ДТП з участю автомобіля марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та велосипедиста ОСОБА_3 , внаслідок якої ОСОБА_3 від отриманих травм помер. Постановою старшого слідчого ВРЗСТ ГУНП у Львівській області від 27.06.2019 р., кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120194000000331 від 21.03.2019 р. закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія «Камаз» на момент настання ДТП була застрахована в ПАТ "СК "ПЗУ Україна" згідно полісу №10813641, 25.09.2019 року він звернувся в ПАТ "СК "ПЗУ Україна" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з заподіяною моральною шкодою в розмірі 50076 грн. ПАТ "СК "ПЗУ Україна" 12.12.2019 року здійснила виплату відшкодування в розмірі 25038 грн, що становить 50% від заподіяної шкоди. Зменшення відшкодування на 50% страхова компанія мотивує положенням п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає, що відповідач безпідставно зменшив розмір страхового відшкодування, з огляду на наступне. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач втратила сина, дана втрата є непоправною, вона оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 300000 грн, однак в силу вимог закону не вправі вимагати у відповідача її відшкодування в розмірі більшому ніж 50076 грн. За змістом п.36.3 ст. 36 Закону, на який посилається відповідач у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість осіб. Однак у даній ситуації положення п. 36.3 Закону застосуванню не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а відповідальність велосипедиста ОСОБА_3 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тобто неправильне застосування відповідачем норм закону призвело до порушення прав позивача на отримання повного відшкодування шкоди, пов`язаної з загибеллю її сина. Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що позивач не є фахівцем в галузі права, а справа має важливе значення для неї, оскільки внаслідок ДТП вона втратила сина-годувальника, понесла витрати на його поховання, а відповідач не здійснив виплату відшкодування в повному обсязі, а тому змушена була звернутись за наданням правничої допомоги. Загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги становить 4 год, відповідно вартість наданих послуг, при вартості однієї нормогодини в розмірі 1500 грн, становить 6000 грн. Враховуючи наведене просить позов задовольнити.

Ухвалою від 26.06.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

06.10.2020 року представник відповідача скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, мотивуючи його тим, що 20.03.2019 року за участю транспортного засобу «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1 та велосипедиста ОСОБА_3 сталась ДТП, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди. На час ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Камаз» була застрахована в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" за полісом ОСЦПВВНТЗ ЕР.108139641. Представник позивача 02.10.2019 року звернувся із повідомленням про ДТП від 25.09.2019 року та заявою про виплату страхового відшкодування у сумі 50076 грн. Враховуючи понесені позивачем витрати на лікування, на підставі наданої медичної документації, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» проведено розрахунок суми страхового відшкодування. Водночас постановою ВРЗСТ ГУНП у Львівській області від 27.06.2019 року встановлено, що причиною ДТП є факт зміни ОСОБА_3 напрямку свого руху ліворуч та його виїзду на смугу руху транспортного засобу «Камаз» на такій відстані до останнього, яка вже була недостатньою для уникнення зіткнення, тобто у водія «Камаз» не було технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедистом. Беручи до уваги, що груба необережність ОСОБА_3 сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування моральної шкоди потрібно зменшити відповідно до положень ст. 1193 ЦК України на одну другу. Враховуючи грубу необережність ОСОБА_3 , яка сприяла виникненню шкоди і яку зафіксовано у постанові ГУ НП із підтвердженням порушення ним Правил дорожнього руху, керуючись ст.ст. 1187, 1193 ЦК України, п.36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ СК «ПЗУ» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від завданої шкоди, яке було виплачено позивачу. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вважає, що представником позивача жодним чином не обґрунтовано у чому полягає складність справи, предмет спору містить лише один епізод спірних правовідносин, справа не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг та складність процесуальних документів не є значним, позивачем не надано документи, які підтверджують оплату послуг з надання правової допомоги. Враховуючи наведене просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явилась, її представник на адресу суду скерував заяву про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи у його відсутності на адресу суду не скерував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.03.2019 року близько 18 год 10 хв, на автодорозі поблизу с. Новий Яр Яворівського району Львівської області трапилась ДТП за участю автомобіля «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та велосипедиста ОСОБА_3 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 від отриманих травм помер.

Відповідно до постанови старшого слідчого ВРЗСТ ГУНП у Львівській області Репія Я.В. від 27.06.2019 року кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120194000000331 від 21.03.2019 року, закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до заяви від 25.09.2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "СК "ПЗУ Україна" з вимогою про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою у розмірі 50 076,00 грн.

Згідно із свідоцтвом про народження НОМЕР_6 від 12.12.2000 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_1 , батько не записаний.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.09.2006 р., виданого Залузькою сільською радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 14.09.2006 року уклали шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_1 .

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого Шклівською селищною радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки № 36/2019 від 21.03.2019 року причиною смерті ОСОБА_3 є велосипедист травмований при зіткненні з вантажним автомобілем.

Згідно із повідомленням від 07.08.2019 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 кошти у сумі 12 000.00 грн на поховання сина ОСОБА_3 .

Відповідно до полісу № НОМЕР_4 транспортний засіб марки «Камаз 5511» д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання ДТП був застрахований в ПАТ "СК "ПЗУ Україна".

Відповідно до листа № 2383-31 від 12.12.2019 року, ПАТ "СК "ПЗУ Україна" повідомило про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% завданої шкоди.

Відповідно до довідки про рух коштів за рахунком від 16.06.2020 р. згідно довіреності представнику позивача ОСОБА_7 12.12.2019 року зараховано на рахунок 25 038,00 грн від ПАТ "СК "ПЗУ Україна".

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пунктом 1 частиною 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до статей 1167, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Не підлягає застосуванню до спірних правовідносин положення п.36.3 ст.36 Закону, відповідно до яких у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, оскільки шкода пов`язана зі смертю потерпілого відшкодовується в незалежності від його вини.

На переконання суду, п.36.3 ст.36 Закону стосується випадку передбаченому у ч.2 ст.1188 ЦК України, в якій зазначено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Тобто, положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об`єктів підвищеної небезпеки. Однак у даній ситуації, смерть потерпілого велосипедиста настала в результаті наїзду на нього автомобіля, який у даній дорожній обстановці не мав технічної можливості уникнути скоєння наїзду на велосипедиста, що не переконавшись в безпечності маневру, змінив напрямок руху. Оскільки законодавством передбачено відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого в незалежності від його вини, вона, на думку суду, повинна відшкодовуватися у повному обсязі.

Велосипедист у ситуації, яка виникла у цій справі, не вважається джерелом підвищеної небезпеки, так як цей транспортний засіб не мав двигуна, а рухався внаслідок дії мускульної сили людини, яка знаходиться на ньому. Отже, його експлуатація є повністю контрольованою, а ознаками джерела підвищеної небезпеки є неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди тощо. Отже, зіткнення автомобіля з велосипедом у цій конкретній ситуації не може бути кваліфіковано як взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки. (Постанова Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 350/1425/17, провадження № 61-38123св18).

Таким чином доводи представника відповідача про те, що діями ОСОБА_3 було допущено грубу необережність, яка сприяла виникненню шкоди, у зв`язку із чим, на підставі пункту 36.3 ст. 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від розміру завданої шкоди, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував при розрахунку та виплаті страхового відшкодування позивачу положення п.36.3 ст.36 Закону, а тому наявні усі підстави для стягнення з нього недоплаченого страхового відшкодування.

Щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучено договір про надання правової допомоги № 0215-ц від 09.06.2020 року, додаток до договору про надання правової допомоги від 09.06.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.06.2020 року, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію про оплату №76127451 на суму 6000 грн. Таким чином суд дійшов висновку, що стягнення 6000 грн за правничу допомогу на користь ОСОБА_1 є обґрунтованим, враховуючи складність справи, кваліфікацію адвоката, такий розмір винагороди є співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, а відтак з відповідача слід стягнути 6000 грн судових витрат на правову допомогу.

Оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави, на підставі ст.141 ЦПК України слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 22, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 2, 81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 недоплачене відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038 (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім) 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.

Суддя Н.А. Кондратьєва