Рішення № 96054554, 31.12.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6527/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«29» грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

за участі секретаря Лань М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 , в якій просить суд постановити рішення, яким:

- стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на її користь 28 113,06 грн., з яких: 23 113,06 грн. - сума страхового відшкодування, 2000 грн. - витрати на проведення звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу та 3000 грн. - моральна шкода;

- стягнути із ОСОБА_2 в її користь 2 500 грн. суми франшизи.

В обґрунтування позовних вимог зіслалася на те, що 03 квітня 2020 року по вул. Шевченка, 358 у м. Львові сталася дорожньо - транспортна пригода, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Opel Sintra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, рухаючись по другорядній дорозі, на перехресті нерівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю марки «Toyota Avensis», що рухався по головній дорозі, внаслідок зіткнення інерційним рухом допустив зіткнення з автомобілем марки «Great Wall Haval H5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що також рухався та перебував на головній дорозі. В результаті ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків, а вона, ОСОБА_1 ,та пасажир отримали тілесні ушкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. в доход держави.

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 7123393 від 21.01.2020, при цьому страхова сума одному потерпілому за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн., розмір франшизи - 2500 грн.

Вона, ОСОБА_1 , звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про відшкодування страхової суми (відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу) за фактом страхового випадку. За результатами розгляду заяви ПАТ «НАСК «Оранта» 01 червня 2020 року перерахувало їй суму страхового відшкодування - вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням фізичного зносу у розмірі 40 515,41 грн.

Проте, із виплаченою сумою страхового відшкодування вона не погодилася. 30 травня 2020 року нею укладено договір №1067/20 із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 про визначення матеріальних збитків. За складання звіту нею оплаченого 2000 грн.

Згідно зі звітом №1067/20 про оцінку вартості (розміру) збитків вартість відновлювального ремонту автомобіля «Great Wall Haval H5» з урахуванням зносу становить 75 570,14 грн.

Таким чином, виплачена їй сума страхового відшкодування в повному обсязі не покриває вартість відновлювального ремонту. Різниця між вартістю виплаченої їй суми страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу «Great Wall Haval H5» становила 35 054,73 грн.

На підставі наведеного, 11 червня 2020 року вона подала заяву у ПАТ «НАСК «Оранта» про перегляд відшкодованої суми страхового відшкодування.

05 серпня 2020 року ПАТ «НАСК «Оранта» було частково доплачено суму страхового відшкодування у розмірі 11 941,67 грн.

Таким чином, невиплачена сума страхового відшкодування становить 23 113,06 грн.

У зв`язку із протиправною поведінкою відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», що полягає у заниженні виплаченої їй суми страхового відшкодування, неправомірній відмові у перегляді суми страхового відшкодування та витрат на самостійне проведення звіту про оцінку транспортного засобу, їй завдано душевних страждань, розмір яких вона оцінює в 3000 грн.

Враховуючи вищенаведене, вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, яке було призначене на 29 грудня 2020 року о 10.00 год., позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце, час та дату розгляду справи. Однак, представник позивача ОСОБА_4 подала у канцелярію суду заяву, з якої вбачається, що вона позов підтримує, просить його задовольнити та розглянути справу за її та позивача відсутності.

В судове засідання, яке було призначене на 29 грудня 2020 року о 10.00 год., відповідач ОСОБА_2 та представник ПАТ «НАСК «Оранта» повторно не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце, час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідності до положень ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу 29 грудня 2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У судовому засіданні встановлено, що 03.04.2020 о 09:30 год. у м. Львові, вул. Шевченка, 358, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Sintra», реєстраційний номер НОМЕР_1 (республіка Польща), проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, рухаючись по другорядній дорозі, на перехресті нерівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався по головній дорозі, внаслідок зіткнення інерційним рухом допустив зіткнення з автомобілем «Great Haval 5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що також рухався та перебував на головній дорозі, в результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків, а водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, порушивши вимоги п. п. 2.3б; 16.11 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.8)

Як вбачається із листа №09-02-16/5673 ПАТ «НАСК «Оранта» від 18.06.2020 відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 20.05.2020 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Great Haval 5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП склав 43 219,01 грн. (вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 63 735.66 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 43 219,01 грн.); згідно з страхового акту №ОЦВ -20-13-24885/1 ПАТ «НАСК «Оранта» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 40 719,01 грн. (а.с.11).

Відповідно до звіту №1067/20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 06.06.2020 вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Great Wall Haval H5», реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження станом на дату оцінки становить 75 570,14 грн. (а.с.17-19).

Позивач ОСОБА_1 оплатила вартість проведеного звіту у розмірі 2000 грн., що підтверджується копією квитанції №1067/20 від 30.05.2020 (а.с.48).

Судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_2 керував забезпеченим транспортним засобом, а його відповідальність була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта».

Як вбачається із Полісу №АР7123393 від 21.01.2020 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяного майну становить 130 000 грн., а розмір франшизи - 2500 грн. (а.с.9)

ПАТ «НАСК «Оранта» провела виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 40 719,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2020 року ПАТ «НАСК «Оранта» було частково доплачено суму страхового відшкодування у розмірі 11 941,67 грн.

Таким чином, невиплачена сума страхового відшкодування становить 23 113,06 грн.

Відповідно до вимог ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 3 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року №6-954цс16.

Відповідно до п.4 роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у названій вище постанові №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

У Постанові від 03.10.2018 у справі 686/17155/15-ц Верховний суд зробив висновок, що відшкодування шкоди винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У постанові Верховного суду від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц зроблено висновок, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

У разі вирішення питання про відшкодування реальних збитків, належними доказами можуть бути платіжні документи та інші документи, які підтверджують факт понесення таких витрат і пов`язаність таких витрат з усуненням заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У відповідності до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З матеріалів справи та полісу №АМ 7123393 від 21.01.2020 вбачається, що розмір франшизи становить 2 500 грн.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачу ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2 500 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» суму страхового відшкодування у розмірі 23 113,06 грн. підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то такі, на думку суду, підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до норми ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вищевказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З пояснень позивача вбачається, що її моральна шкода полягає у тому, що вона перенесла душевні та психічні страждання внаслідок протиправної поведінки відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», який занизив розмір виплаченої їй суми страхового відшкодування, неправомірній відмові у перегляді суми страхового відшкодування та витрат на самостійне проведення звіту про оцінку транспортного засобу. Крім того, її моральна шкода полягала у порушенні звичайного способу життя, оскільки наслідки дорожньо - транспортної пригоди є психотравмуючими для неї.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що внаслідок неправомірних дій відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», позивачу було завдано моральної шкоди. Відтак, суд приходить до висновку, що з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню на користь позивача 3 000 грн. моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою підставні та обґрунтовані, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а відтак такі позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133,137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.ст. 11,15,16,22,23,1166, 1187,1188 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 23 113,06 грн., 2000 грн. витрат на проведення звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу та 3000 грн. моральної шкоди, а всього - 28 113, 06 грн. (двадцять вісім тисяч сто тринадцять гривень шість копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2 500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) суми франшизи.

Стягнути у рівних частинах з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 по 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники процесу:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 40813245, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д.

Повний текст судового рішення складено 31 грудня 2020 року.

Суддя Д. Б. Глинська