Рішення № 96054236, 02.04.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5992/20

пр.№ 2/464/153/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02.04.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Сабари Л.В.

секретар судового засідання Мерза Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.03.2012 у розмірі 49527 грн. 72 коп. котра виникла станом на 24.09.2020 року та понесені судові витрати в сумі 2102 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із чим підписав Заяву-анкету № б\н від 30.03.2012 року, тим самим погодився, що заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає Договір про надання банківських послуг. У зв`язку із цим, банком на підставі Договору відкрито карткові рахунки із початковим кредитним лімітом у розмірі зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Тим самим банк свої зобов`язання за договором виконав, одночасно, у відповідності до даного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його користування згідно умов та пеню. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, отримані кошти не повернув, не сплатив нараховані відсотки на прострочений кредит та пеню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, правом на надання відзиву не скористався, хоча згідно ст.130 ЦПК України належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та з врахуванням поданої заяви представником позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим 30.03.2012 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку, тим самим засвідчив, що бажає оформити на своє ім`я ідентифікацію з паспортом, та згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б\н від 30.03.2012, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 24.09.2020, останній допустив загальний залишок заборгованості на наданим кредитом в розмірі 49527, 72 грн., в тому числі 35934, 21 грн. за тілом кредиту, заборгованість за відсотками у розмірі 2391,63 грн. та заборгованість по пені у розмірі 11201,88 грн.

Згідно довідки долученої до позову вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б\н за яким було надано кредитні картки, серед яких: НОМЕР_3 від 05.09.2015 з терміном дії до 02\18, НОМЕР_1 від 19.07.2014 з терміном дії до 06\18, НОМЕР_2 від 09.02.2017 з терміном дії до 10\20.

Доказів, які б свідчили про інший строк дії карток відповідачем на обґрунтування своїх заперечень не надано, так само, як не надано доказів позивачем про отримання ОСОБА_1 карток, зазначених у довідці.

Позивачем та відповідачем банківські картки для огляду в судовому засіданні не представлено.

При цьому позивач згідно доводів позову ствердив, що підписанням заяви між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі зокрема умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, між сторонами виникли договірні відносини та спір з приводу порушення зобов`язань визначених договором, а тому доведенню в судовому засіданні підлягають обставини укладення договору надання банківських послуг, надання відповідачу у користування грошових коштів, допущення порушення зобов`язання відповідачем та розмір заборгованості за кредитом.

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, беручи до уваги матеріали позовної заяви суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляло АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що 30.03.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку, в якій вказав особисті дані та засвідчив, що бажає оформити на своє ім`я ідентифікацію з паспортом, без зазначення бажаного кредитного ліміту, та згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.11).

Згідно до витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», вказані умови банку, базова процентна ставка в місяць складає 3,0 %. Розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та пеня ; кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій вказані умови банку, базова процентна ставка в місяць складає 2,5 %. Розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та пеня; кредитки «Універсальна голд», у якій вказані умови банку, базова процентна ставка в місяць складає 2,5 %. Розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та пеня. Вказаний витяг позивачем не підписано позивачем (а.с.12).

Копією довідки без номеру та дати складання встановлено, що ОСОБА_1 як клієнт АТ КБ «ПриватБанк», згідно з кредитним договором б/н від 30.03.2012, отримав карти № НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (а.с.9).

Згідно довідки без номеру та дати складення вбачається, що ОСОБА_1 19.07.2014 встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн., який періодично змінювався, а саме 27.01.2016 та 31.01.2016 зменшено до 380,81 грн., 10.02.2016 та 09.02.2017 зменшено кредитний ліміт до 0.00 грн., а в подальшому, а саме 25.02.2019 було збільшено до 15000 грн. (а.с. 10)

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 30.03.2012, станом на 24.09.2020 борг ОСОБА_1 по даному кредитному договору становить 49527,72 грн, з них: 35934,21 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2391,63 грн. заборгованість за простроченими процентами та 11201,88 грн. нарахована пеня.(а.с. 4-8)

З виписки по рахунку від 25.09.2020 на вбачається активне використання ОСОБА_1 кредитного рахунку, починаючи із 19.07.2014 по 04.06.2019, з 11.06.2019 по 01.03.2020 по рахунку банк здійснював регулярне списання коштів, списання відсотків, нарахування пені та процентів (а.с. 47-65)

До позовної заяви також долучено «извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» утвержденние приказом от 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 13-36) та об утверждении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и дочерних банков(а.с. 37) котрі складені недержавною мовою.

З огляду на вищевикладене суд встановив, що 30.03.2012 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, та підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку, 05.09.2015, 19.07.2014 та 09.02.2017 йому було відкрито картки із номерами НОМЕР_3 зі строком дії до 02\18, НОМЕР_1 зі строком дії до 06\18, та НОМЕР_2 зі строком дії до 10\20, котрими активно користувався з 19.07.2014 до 04.06.2019, у зв`язку із чим за наслідками фінансових операцій, станом на 04.06.2019 допустив залишок після операції у розмірі - 14788,96 грн. У зв`язку із цим, суд приходить до висновку, що ці кошти, в сумі 14788,96 грн. фактично отримані та використані відповідачем, що є тілом кредиту, в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому кредитор має право вимоги на дану суму.

При цьому, позивачем не доведено, що саме заборгованість за тілом кредиту складає 35934,21 грн., оскільки згідно розрахунку заборгованості (а.с.8) тіло кредиту у розмірі 35934,21 грн. виникло з 01.02.2020, тоді як судом встановлено, що відповідач здійснював фінансові операції з використання кредитних коштів до 04.06.2019.

Разом з тим, як вбачається з руху коштів по рахунку, з 11.06.2020 по 01.03.2020 за картками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 фінансові операції проводилися банком в частині списання платежу за договором, списання відсотків за користування кредитом, нарахування пені за прострочку, нарахування процентів на загальну суму 34738, 76 грн., вказана сума до задоволення не підлягає виходячи з вищевикладеного щодо тіла кредиту, та з наступного щодо відсотків та пені.

Згідно Анкети - заяви вбачається, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. З цього слідує, що ці документи в сукупності є договором надання банківських послуг, та визначають істотні умови договору.

Встановлено, що до позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» за видами «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract» та «Універсальна gold» за користування якими встановлено певний пільговий період, відповідну базову %ставку, обов`язковий місячний платіж, пеню, штраф тощо. Вказаний витяг з Тарифів відповідачем не підписаний, доказів, про те, за яким видом ОСОБА_1 видано кредитну картку суду не надано. Єдиним документом підписаним відповідачем є Анкета-заява, згідно котрої він виявив бажання оформити на своє ім`я ідентифікацію з паспортом. У графі анкети- заяви платіжна картка «Універсальна» відмітка відсутня. У зв`язку із цим, позивачем не доведено, підставу нарахування заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, та нарахування пені, оскільки не представляється можливим встановити дату виникнення простроченої заборгованості.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22 вересня 2011 року було зокрема визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 16 жовтня 2011 року.

Беручи до уваги, що позивачем не надано належних, достатніх доказів про встановлену чи змінену процентну ставку за кредитним договором узгоджену із відповідачем, наявність законодавчого обмеження щодо збільшення в односторонньому порядку розміру такої відсоткової ставки, а тому суд вважає, необґрунтованою та недоведеною вимогу про стягнення заборгованості за відсотками.

Окремого розрахунку заборгованості за кожною з карток представником позивача не надано, що позбавляє суд можливості визначити суму боргу за кожними картками та ставками окремо.

Одночасно суд зважує на таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Разом з тим ст. 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова. Вищевказана норма кореспондується зі ст.12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.ч. 1-3 ст. 9 ЦПК України, відповідно до якої судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 8-рп/2008 від 22.04.2008 зазначив, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

Як зазначалося вище, до позовної заяви долучено «извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» утвержденние приказом от 06.03.2010 № СП-2010-256 та об утверждении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и дочерних банков, котрі складені недержавною мовою, їх переклад на державну мову до позову не долучено.

У звязку із відсутністю перекладу документу на державну мову, суд позбавлений можливості всебічно, повно, об`єктивно його дослідити з метою надання оцінки щодо підтвердження доводів позивача.

При цьому, на підставі вказаних документів суд не може встановити дійсні обставини справи, у зв`язку із чим такі визнаються судом недостовірними.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці «извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» утвержденние приказом от 06.03.2010 № СП-2010-256 та об утверждении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и дочерних банков є Умовами та Правилами надання банківських послуг, у редакції, що діяла на момент підписання договору. Як наслідок, встановити їх належність у справі не представляється можливим.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку нарахованої заборгованості за відсотками - 2391,63 грн. та нарахованої пені в сумі 11201,88 грн. відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість по тілу кредиту, що складає 14788,96 грн. по кредитному договору б/н від 30.03.2012, відмовивши в решті позову за недоведеністю вимог.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Зокрема, у судові витрати, понесені позивачем, суд відносить витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково і стягнення на користь позивача з відповідача суми заборгованості по кредиту в розмірі 14788,96 грн., та з урахуванням ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому слід стягнути на користь позивача з відповідача 627,66 грн (14788,96 грн *2102/49527,72=627,66 грн.) понесених позивачем судових витрат, зокрема на сплату судового збору.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141 ЦПК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору без номера від 30 березня 2012 року в сумі 14788,96 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 96 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" понесені судові витрати в розмірі 627,66 грн (шестисот двадцять сім) гривень 66 копійок.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний зміст рішення було складено 02 квітня 2021 року.

Головуюча Сабара Л.В.