Рішення № 96054221, 02.04.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/976/21

пр.№ 2-а/464/41/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Шашуріна Г.О.

справа № 464/976/21

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП

вимоги: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії ДПО18 № 976349 від 05 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, провадження по справі закрити. Покликається, що правил дорожнього руху не порушував та адміністративного правопорушення не вчиняв.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 15 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 09 березня 2021 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У порядку п.5 ч.1 ст.213, ч.2 ст.222 КУпАП, п.7 ч.1 ст.4, ст.43, ч.4 ст.46, ст.48 КАС України залучено належного відповідача Департамент патрульної поліції як юридичну особу в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, оскільки Управління патрульної поліції у Львівській області не наділено адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідачем Департаментом патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП подано відзив на позов, який не містить підтверджень надіслання (надання) такого позивачу.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Про зазначений процесуальний обов`язок відповідача було вказано в ухвалі про відкриття провадження у справі від 09 березня 2021 року.

Оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначені вимоги закону дотримані не були, а тому суд не приймає такий до уваги.

На підставі ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України.

Суддя дослідивши матеріали справи дійшла наступного висновку, з огляду на таке.

У ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інспектором УПП у Львівській області лейтенантом поліції Чабан Р.Б.., 05 січня 2021 року винесено постанову серії ДПО18 № 976349, якою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Даною постановою встановлено, що позивач 05 січня 2021 року о 20.41 год по вулиці Хуторівка, 2 у м.Львові керував автомобілем марки «АУДІ А4» номерний знак НОМЕР_1 , у якому не горіли лампи ближнього світла у темну пору доби, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У ст.ст.72-76 КАС України визначено поняття доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Незважаючи на зазначене, суб`єктом владних повноважень - патрульною поліцією не було подано в порядку, визначеному ст.ст.162, 269 КАС України, жодних доказів порушення позивачем користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в темну пору доби керував автомобілем, в якому не горіли лампи ближнього світла. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач не покликається на будь-який доказ, який підтверджує дані обставини.

Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Позиція щодо застосування норм права при розгляді справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а. За ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній постанові встановлено, що оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо). Наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням викладеного при розгляді даної справи суб`єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено недотримання позивачем Правил дорожнього руху України, а відповідно судом факту вчинення ним правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України), не встановлено.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення (постанова) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийняте без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відтак, позов підлягає задоволенню. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні.

Одночасно, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у сумі 454 гривні.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України,

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Постанову серії ДПО18 № 976349 від 05 січня 2021 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору у сумі 454 гривень.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду з урахуванням Перехідних положень КАС України. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м.Львів, вул.Перфецького, 19

Повне рішення суду складено та підписано 02 квітня 2021 року.

Суддя Г.О.Шашуріна