Ухвала суду № 96053134, 06.04.2021, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/622/20

Провадження № 1-кп/321/9/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Бородіної І.В.,

за участю прокурора - Коваленка Я.І.,

захисника обвинуваченого - адвоката Стасіка А.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Михайлівка клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019080290000163 від 04.06.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перевєрзєвка, Михайлівського району Запорізької області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, працює інженером-агрономом у ТОВ «Лан», одружений, неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 26.12.2018 року Великобілозерським районним судом Запорізької області за

ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень та позбавлення права обіймати керівні посади строком 2 роки. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.04.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнений від покарання призначеного за ч. 1 ст. 172 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, виключено з вироку посилання на призначення остаточного покарання за ч. 1 ст. 70 КК України, перебуває на обліку у Михайлівському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області з 11.06.2019,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» (ЄРДПОУ 31828460) зареєстроване у Михайлівській районній державній адміністрації Запорізької області 17.06.2002.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Лан» від 12.06.2002 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано директором вказаного підприємства та згідно наказу № 1 від 12.06.2002 останній приступив до виконання обов`язків директора. Відповідно до статуту ТОВ «Лан» у редакції від 22.02.2005 на директора покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції та організація їх виконання, вирішування питання найму та звільнення працівників, компенсації, умов праці, матеріального стимулювання, робочого часу, відпустки, соціального забезпечення працівників згідно вимог законодавства України.

Наказом № 1 від 03.01.2005 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду бухгалтера ТОВ «Лан», у зв`язку з чим між роботодавцем - ТОВ «Лан» та працівником, а саме бухгалтером - ОСОБА_2 , склалися трудові відносини.

Так, в результаті критики ОСОБА_2 , як учасника та бухгалтера підприємства, дій ОСОБА_1 , як директора підприємства, з приводу неналежного виконання своїх посадових обов`язків, що призводить до збитків, між ними з 2013-2014 років, більш точна дата слідством не встановлена, виникли неприязні стосунки.

Встановлено, що ОСОБА_2 працюючи на посаді бухгалтера ТОВ «Лан» неодноразово з особистих мотивів незаконно звільнявся директором вказаного товариства ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними рішеннями суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді бухгалтера ТОВ «Лан» та вироком Великобілозерського районного суду Запорізької області від 26.12.2018 у справі № 321/1753/16-к.

Наказом № 7 від 12.03.2016 ОСОБА_2 поновлено на посаді бухгалтера ТОВ «Лан», у зв`язку з чим між роботодавцем - ТОВ «Лан» та працівником, а саме бухгалтером - ОСОБА_2 , склалися трудові відносини.

В подальшому, 14.03.2016, у не встановлені досудовим слідством час та місці, ОСОБА_1 , працюючі на посаді директора ТОВ «Лан», будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, організацію їх виконання, вирішування питання найму та звільнення працівників, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та вимоги ст. 43 Конституції України, усвідомлюючи можливість безпосереднього впливу на ОСОБА_2 , діючи повторно, з особистих мотивів, через неприязні стосунки до потерпілого, які виникли з 2013-2014 років, більш точна дата слідством не встановлена, видав наказ № 9, яким незаконно звільнив ОСОБА_2 з посади бухгалтера ТОВ «Лан».

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.11.2016 по справі № 321/465/16-ц за позовом ОСОБА_2 визнано незаконним наказ про звільнення № 9 від 14.03.2016, який виданий ОСОБА_1 та потерпілого поновлено на роботі.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному звільненні працівника з роботи з особистих мотивів, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172 КК України.

Потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди в розмірі 830 000 грн., а також моральної шкоди в розмірі 1 200 000 грн.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат Стасік А.І. звернувся до суду клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019080290000163 від 04.06.2019 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні 14.03.2016 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Таким чином, на теперішній час закінчились строки давності, передбачені ст. 49 КК України, для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 172 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні після роз`яснення йому судом наслідків звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, клопотання захисника підтримав і просив закрити кримінальне провадження відносно нього саме з цієї підстави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого вважав обґрунтованим, оскільки на час розгляду кримінального провадження закінчилися строки давності, визначені ст. 49 КК України і ОСОБА_1 не заперечував проти закриття кримінального провадженні з цієї підстави.

Потерпілий в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого, посилаючись на те, що ОСОБА_1 винен в незаконному звільненні його з роботи з особистих мотивів, вчиненому повторно, і має бути притягнутий до кримінальної відповідальності та відшкодувати завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду. Закінчення строків давності, визначених ст. 49 КК України, є наслідком затягування стороною захисту судового розгляду. Крім того, в 2017 році ОСОБА_1 ще раз незаконно його звільнив.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172 КК України належить до нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років, або виправні роботами на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Тобто, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172 КК України, яке мало місце 14.03.2016 року. Перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався (вироком Великобілозерського районного суду Запорізької області від 26.12.2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.ч. 1, 2 ст. 172 КК України за вчинення кримінальних правопорушень 17.04.2014 року, 07.08.2015 року та 07.12.2015).

Таким чином, з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172 КК України, строки давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності закінчилися і обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

З`ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає що клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до вимог чинного КПК України, цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження, як на досудовому розслідуванні, так і в суді. За таких обставин, заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду, що не перешкоджає його пред`явленню в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.49 КК України, п. 1 ч. 2 ст.284, ст. ст. 286, 314, 370, 372, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019080290000163 від 04.06.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна