Рішення № 96053005, 25.03.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.03.2021

Справа № 334/7508/20

Провадження № 2/334/1240/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого суддіКоломаренко К.А.з участю секретаряФарзаєвої К.А.представника позивачаПопової К.Р. (діє на підставі Ордеру ЗП №119220)представника відповідачаПельо Н.Р. (діє на підставі довіреності №18-74 від 21.12.2020)

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ

21 грудня 2020 року до Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшов цивільний позов, підписаний адвокатом Поповою Катериною Романівною в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_1 з 25.06.1992 року по 07.03.2019 року працювала машиністом крана металургійного виробництва, машиністом крана металургійного виробництва на гарячих ділянках робіт у плавильному цеху №3 AT «Запорізький завод феросплавів», має загальний стаж 37 років 03 місяців; за професією 26 років 06 місяців; у цеху - 26 років 06 місяців; в умовах впливу шкідливих факторів - 26 років 06 місяців. Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 21.01.2019 року №08/03.2-23/581, під час роботи машиністом крана металургійного виробництва та машиністом крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт плавильного цеху №3 на ОСОБА_1 впливали наступні шкідливі фактори виробничого середовища і трудового процесу (дані атестації робочих місць за 1993 рік):

-Марганцю оксиди, аерозоль конденсації - 6,17 мг/мЗ при ГДК 0,005 мг/мЗ, що відповідає 3 ступеню ІІІ класу умов і характеру праці (тривалість дії - 92,7% робочого часу);

-Кремнію діоксин - 5,24 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ, що відповідає З ступеню III класу умов і характеру праці (з урахуванням однонаправленості дії); (тривалість дії - 92,7% робочого часу);

-Пилу переважно фіброгенної дії, з вмістом кремнію - 11%-3,54 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість дії - 92,7 % робочого часу);

-Вуглецю оксид - 6,25 мг/мЗ при ГДК - 20,0 мг/мЗ (тривалість дії - 92,7% робочого часу);

-Температура повітря (літній період) - 35,5 С при ГДР 21 -28 С, що відповідає 3 ступеню ІІІ класу умов і характеру праці;

-Інфрачервоне випромінювання - 120 ВТ/м2, при ГДР 140 ВТ/м2;

-Вібрація загальна - 116 дБ при ГДР 101 дБ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість - 88,5% робочого часу);

-Вібрація локальна - 124 дБ, при ГДР 112 дБ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість дії - 88,5% робочого часу);

-Шум – 78,0 дБ (А) при ГДР 80 дБ (А) (тривалість дії - 88,5 % робочого часу);

-Тривалість зосередження уваги - 90% тривалості змін, при нормативному значенні 75%;

-Перебування в нахиленому положенні до 30 - 25% більше 30 - 17,7 % робочого часу при нормативному значенні 25%.

Відповідно до Висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.02.2019 року, протокол №350 позивачці було встановлено основне професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локаційної вібрації з вираженим синдромом церебрально-переферичної ангіодистонїї, ускладненої енцелофапатією з вестилубопатією та астено-невротичним синдромом, та поліракулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеартрозу у поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». ЛН першого-другого ступеня. Супутнім діагнозом є - нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Умови праці не дозволяють віднести захворювання органу слуху до категорії професійного. Ангіопатія сітківки OU. Факосклероз сітківки OU.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безстроково. Ступінь втрати професійної працездатності - 60% (шістдесят відсотків).

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.03.2019 року, професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів

-Загальної вібрації з еквівалентним рівнем 101,4 -116 дБ при ГДР - 101 дБ;

-Вібрації локальної - 112,8 - 119 при ГДР - 112дБ;

-Пилу фіброгенної дії у концентрації 4,75-32,54 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ;

-Кремнію діоксину кристалічного - 5,24 - 12,8 мт/м3 при ГДК - 4.0 мг/мЗ;

-Марганцю оксиду - 0,73 - 6,17 мг/мЗ при ГДК - 0,05 мг/мЗ.

Згідно довідки до Акту ОСОБА_2 протипоказана тяжка фізична праця, стато-динамічні навантаження, необхідний огляд профпатолога, сімейного лікаря, пульмонолога, невролога, стаціонарне лікування 1-2 рази на рік, санаторно-курортне лікування.

Представник позивача зазначала, що отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичну біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні один від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний із професійним захворюванням, і якого позивач вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров`я; душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям приниження, оскільки її визнано особою з інвалідністю, переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивачка розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати цілу купу ліків пожиттєво; переживання, пов`язані з тим, що позивачка не може виконувати свої звичайні повсякденні обов`язки та приділяти необхідну увагу сім`ї. Через вплив оксидів кремнію та марганцю, у ОСОБА_1 постійна задуха, а отже необхідно при приступах приймати ліки для нормалізації дихання, біль у суглобах, різке погіршення зору. Періодичне лікування дає лише незначне покращення в загальному стані. Проте больовий синдром, статико-динамічні порушення та нейросудинні і нейродистрофічні розлади зберігаються не дивлячись на лікування.

З урахуванням зазначеного та враховуючи те, що зазначені моральні переживання та страждання є наслідком винної поведінки відповідача, який не забезпечив позивачу належних умов праці, представник позивача просить стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.02.2021 до суду за підписом представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій представник позивача просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 200 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

08.02.2021 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в тому числі і уточнену, відповідно до якого відповідач не заперечує і не спростовує, що здійснювана ним діяльність з виробництва феросплавів є джерелом підвищеної небезпеки, та припускає, що позивачці могло бути завдано моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих нею професійних захворювань, при цьому вважає, що при визначенні позивачці сатисфакції моральної шкоди необхідно врахувати, що встановлення позивачці ІІІ групи інвалідності безстроково не є конче вагомим фактором для визначення розміру відшкодування моральної шкоди в 200 000,00 грн., оскільки відповідно до п. 27 розділу «Критерії встановлення інвалідності» Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, яке затверджено постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317 із змінами, підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту, особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Також зазначає, що наведений позивачем розмір компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними (ст.77 ЦПК України), допустимими (ст.78 ЦПК України), достовірними (ст.79 ЦПК України) та достатніми (ст.80 ЦПК України) доказами. Вважає також недоведеними твердження позивача про те, що вона несе моральні переживання за подальший стан свою здоров`я; душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям приниження; переживання, пов`язані з відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати цілу купу ліків по життєво; переживання пов`язані з тим, що позивачка не може виконувати свої звичайні повсякденні обов`язки та приділяти необхідну увагу сім`ї. Крім того, посилається на те, що в діях позивача наявна груба необережність, що є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди. На думку відповідача груба необережність з боку позивача полягала в тьму, що при влаштуванні на роботу позивач була ознайомлена з умовами праці на своєму робочому місці, в процесі трудової діяльності отримувала інформацію, зокрема, про те, що: умови праці на її робочому місці є шкідливими та характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та\або його потомство; існує «професійний ризик», під яким розуміють ймовірність порушення здоров`я в результаті несприятливого впливу професійних факторів з урахуванням важкості наслідків, що виникають, та сутність якого полягає в тому, що втрата постраждалим спроможності до повноцінного існування пов`язується із тимчасовою або постійною непрацездатністю через професійне захворювання або виробничу травму. При цьому, позивачка володіла інформацією про пільги і компенсації, які надаються відповідно до чинного законодавства України та відповідно до колективною договору підприємства за роботу в шкідливих умовах праці, а саме доплата за шкідливість, додаткова відпустка, спецхарчування, надання AT «ЗФЗ» можливості оздоровлення працівників та їх сімей на пільгових умовах, якими позивачка неодноразово користувалася та ін. Також, відповідно до норм з охорони здоров`я Позивачка була забезпечена засобами індивідуального захисту, які при їх застосуванні мінімізували вплив шкідливих факторів на здоров`я позивача. Також відповідач зазначає, що позивачка щорічно проходила медичний огляд та відповідно до висновків лікарів за станом здоров`я могла виконувати вказану роботу, і відповідно до Медичної довідки від 21.08.2018 року, ОСОБА_1 придатна для роботи за професією - машиніст крану, проте вже через півроку позивачка пройшла санітарно-епідеміологічне обстеження об`єкта від 14.01.2019 щодо встановлення професійного захворювання та групи інвалідності. Вважає, що позивачка ввела в оману і замовчувала факт погіршення здоров`я під час проходження медичного огляду, і тим самим ввела в оману роботодавця, що вона може виконувати свою роботу. Також, відповідач звертає увагу суду, що як і виникненню, так і поглибленню такого захворювання, як хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт стадії, емфізема легень першої стадії), груп «В» ЛП першого-другого ступеня, сприяла і сама позивачка своїм ставленням до свого здоров`я та веденням способу життя, а саме курінням. Як вбачається з трудової книжки позивачки, вона була обізнана із результатами атестацій її робочого місця, за якими працівники її професії - машиніст крана металургійного виробництва користується правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, постановами КМУ від 11.03.1994 року №162 та від 16.01.2003 року №36. Отже, відповідач вважає та наполягає на тому, що позивачка, надавши перевагу матеріальним цінностям приховувала стан свого здоров`я, вводила тим самим в оману роботодавця щодо наявності протипоказань до роботи, не скористалась правом перейти па легку працю або ініціювати перекваліфікацію та іншою професією з оптимальним для свого здоров`я умовами, байдуже ставилась до свого здоров`я, чим поглиблювала та прискорювала розвиток захворювання. При цьому, відповідач зазначає, що наявність на робочому місці позивачки шкідливих виробничих факторів є наслідком недосконалості виробничої технології - безпосереднього об`єктивного явища, яке знаходиться поза межами впливу відповідача та обумовлюється рівнем науково-технічного розвитку відповідної галузі науки, надбання та досягнення. Знаючи про недосконалість виробничої технології уповноваженим органом AT «ЗФЗ» та профспілковою організацією було досягнуто згоди на додаткову виплату працівникам зі значним стажем роботи у шкідливих умовах праці при звільнені, а саме додатковою виплатою тримісячної середньої заробітної плати згідно п.5.21 Колективного договору, що і було здійснено при звільненні позивача, а тому вважає, що моральна шкода позивачеві вже компенсована.

В судовому засіданні 08.02.2021 представник позивача просив уточнену позовну заяву розглядати як заяву про збільшення позовних вимог. Представник відповідача не заперечував проти розгляду уточненої позовної заяви разом з первісним позовом.

Ухвалою суду від 08.02.2021 задоволено клопотання представника позивача, здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання до загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 03.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути моральну шкоду без врахування податків та інших обов`язкових платежів, що підлягають утриманню відповідно до закону.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в плавильному цеху №3 АТ «Запорізький завод феросплавів»: з 25.06.1992 по 01.08.1995 – машиністом крана металургійного виробництва 3 розряду; з 01.08.1995 по 01.12.1997 – машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду; з 01.12.1997 по 31.10.1998 - машиністом крана металургійного виробництва 3 розряду; з 31.10.1998 по 01.04.1999 - машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду; з 01.04.1999 по 31.10.1999 - машиністом крана металургійного виробництва 3 розряду; з 31.10.1999 по 01.07.2002 - машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду; з 01.07.2002 по 07.03.2019 (день звільнення) - машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 10-12).

07.03.2019 була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується наказом щодо особового складу №151/к від 05.03.2019 (а.с.100-101).

За даними Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці Головного Управління Держпраці у Запорізькій області від 21.01.2019 під час роботи машиністом крана металургійного виробництва та машиністом крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт плавильного цеху №3 на ОСОБА_1 впливали наступні шкідливі фактори виробничого середовища і трудового процесу (дані атестації робочих місць за 1993 рік): марганцю оксиди, аерозоль конденсації - 6,17 мг/мЗ при ГДК 0,005 мг/мЗ, що відповідає 3 ступеню ІІІ класу умов і характеру праці (тривалість дії - 92,7% робочого часу); кремнію діоксин - 5,24 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ, що відповідає З ступеню III класу умов і характеру праці (з урахуванням однонаправленості дії); (тривалість дії - 92,7% робочого часу); пилу переважно фіброгенної дії, з вмістом кремнію - 11%-3,54 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість дії - 92,7 % робочого часу); вуглецю оксид - 6,25 мг/мЗ при ГДК - 20,0 мг/мЗ (тривалість дії - 92,7% робочого часу); температура повітря (літній період) - 35,5 С при ГДР 21 -28 С, що відповідає 3 ступеню ІІІ класу умов і характеру праці; інфрачервоне випромінювання - 120 ВТ/м2, при ГДР 140 ВТ/м2; вібрація загальна - 116 дБ при ГДР 101 дБ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість - 88,5% робочого часу); вібрація локальна - 124 дБ, при ГДР 112 дБ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість дії - 88,5% робочого часу); шум – 78,0 дБ (А) при ГДР 80 дБ (А) (тривалість дії - 88,5 % робочого часу); тривалість зосередження уваги - 90% тривалості змін, при нормативному значенні 75%; перебування в нахиленому положенні до 30 - 25% більше 30 - 17,7 % робочого часу при нормативному значенні 25% (а.с.13-15).

Відповідно до Висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.02.2019 року (протокол №350) ОСОБА_1 було встановлено основне професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локаційної вібрації з вираженим синдромом церебрально-переферичної ангіодистонїї, ускладненої енцелофапатією з вестибулопатією та астено-невротичним синдромом, та полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеартрозу у поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». ЛН першого-другого ступеня. Супутнім діагнозом є - нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Умови праці не дозволяють віднести захворювання органу слуху до категорії професійного. Ангіопатія сітківки OU. Факосклероз сітківки OU. (а.с.21 (зворот)).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07.03.2019 року, затвердженого 07.03.2019 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, встановлено, що захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, за умов загального стажу роботи та відсутності юридичних підстав для переводу на іншу роботу за станом здоров`я. ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами праці, наявністю на її робочому місці шкідливих виробничих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоров`я, з правами та компенсаціями за роботу в шкідливих умовах праці. Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого 07.03.2021 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, причиною виникнення у позивача хронічного професійного захворювання є наявність на робочих місцях ОСОБА_1 на Ат «Запорізький завод феросплавів» шкідливих виробничих факторів: загальної вібрації з еквівалентним рівнем 101,4 -116 дБ при ГДР - 101 дБ; вібрації локальної - 112,8 - 119 при ГДР - 112дБ; пилу фіброгенної дії у концентрації 4,75-32,54 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ; кремнію діоксину кристалічного - 5,24 - 12,8 мт/м3 при ГДК - 4.0 мг/мЗ; марганцю оксиду - 0,73 - 6,17 мг/мЗ при ГДК - 0,05 мг/мЗ (а.с.17-18).

Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта, складеного 14.01.2019 представниками Головного управління Держпраці у Запорізькій області та Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, встановлено, що за усіма атестаціями робочих місць умови і характер праці відносяться до 3 ступеню ІІІ класу згідно з ГКП №4137-86 (особливо шкідливі та особливо важкі) (а.с.104-107).

Згідно з висновком МСЕК від 08.04.2019 позивачу ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, ступінь втрати професійної працездатності - 60 %, протипоказана тяжка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, невролога, пульмонолога, сімейного лікаря, стаціональне лікування 1-2 рази на рік, санаторно-курортне лікуванні при наявності Ф-070/у (а.с.16,19).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частино першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

У п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 при прийомі на роботу була попереджена про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняла рішення про необхідність працювати саме на такій посаді, на думку суду, не знімають відповідальності відповідача за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди.

При цьому суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивач самостійно з власної ініціативи продовжувала довгий час працювати у важких умовах праці, тим самим з власної ініціативи допускала погіршення свого здоров`я, оскільки це не звільняє роботодавця від виконання ним обов`язку щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган.

Посилання відповідача на наявність в діях позивача грубої необережності в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на АТ «Запорізький завод феросплавів», зазнала професійного захворювання із встановленням третьої групи інвалідності із втратою професійної працездатності ступенем 60%, що на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв`язку з порушенням життєвих зв`язків, постійним фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, що стали наслідком професійного захворювання, яке викликає моральні страждання, внаслідок неможливості виконувати певний фізичний труд вона позбавлена в повній мірі реалізувати право на труд, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України.

Згідно зі ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано тяжкість і характер завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступінь втрати її професійної працездатності, який складає 60%, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, рівень фізичного болю під час її заподіяння, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та достатньою сатисфакцією завданих їй моральних страждань є 75 000,00 гривень.

При цьому, судом посилання відповідача на ту обставину, що моральна шкода позивачеві вже компенсована шляхом здійснення додаткової виплати тримісячної середньої заробітної плати не приймаються, оскільки як вбачається з наданої копії Колективного договору на 2018-2019 роки АТ «ЗФЗ», виплата працівникам тримісячної середньої заробітної плати передбачена колективним договором при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію за наявності безперервного стажу роботи на заводі більше 20 років (п. 5.21), а не у зв`язку зі здійсненням відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням (а.с. 124-132).

З урахуванням того, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача підлягає оподаткуванню, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає моральна шкода у розмірі 75 000 гривень без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що підлягають утриманню відповідно до закону.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 750 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Запорізький завод феросплавів» (м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд.11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у зв`язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень, без урахування утримання податку з доходів і зборів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Запорізький завод феросплавів» (м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд.11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь держави судовий збір у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 05.04.2021

суддя К.А. Коломаренко