Вирок № 96052887, 05.04.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6078/19

Провадження № 1-кп/333/99/21

ВИРОК

Іменем України

05 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Холода Р.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бобко О.В.,

прокурора Кнута Ю.О.,

захисника Артеменка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Жовтневе, Вільнянського району, Запорізької області українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працевлаштованого, перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 09.10.2003 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки;

2) 27.02.2004 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням вимог ст. ст. 70,71 КК України, до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

3) 06.04.2004 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосування ст. ст. 70,71 КК України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 23.01.2008 року по відбуттю покарання;

4) 15.04.2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

5) 21.06.2010 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263 КК України, із застосуванням ст. ст. 70,71 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 25.04.2014 року звільнено умовно-достроково з Оріхівської ВК №88 Запорізької області, невідбутий строк покарання 3 місяці 3 дні;

6) 06.07.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням строком 3 роки. 28.11.2016 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області вирок скасовано, призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі;

7) 06.12.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, із застосуванням ст.ст. 70,71 КК України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 13.03.2017 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області вирок скасовано в частині призначення покарання за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, остаточно призначено покарання, із застосуванням вимог ч.ч. 1,4 ст.70 КК України у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 11.10.2018 року, невідбутий строк 1 рік 28 днів,

за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

-

ВСТАНОВИВ:

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів проти власності, судимість за які, в установленому законом порядку, не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, і знову скоїв корисливий злочин за таких обставин.

24.08.2019 року, у період часу з 00 год. 30 хв. по 00 год. 58 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи біля супермаркету «АТБ» розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 1, навпроти залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшов до потерпілої ОСОБА_2 , та за допомогою фізичної сили, шляхом ривку, відкрито для потерпілої, вирвав з її рук жіночу сумку чорного кольору, вартістю 200 гривень, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 270 гривень та документи на ім`я потерпілої ОСОБА_2 , а саме: атестат про закінчення школи, трудова книжка, фотознімки, які не представляють матеріальної цінності для потерпілої.

У подальшому, ОСОБА_1 разом із викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_2 було спричинено майнову шкоду на загальну суму у розмірі 470 гривень.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 як скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна, вчинене повторно (грабіж).

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, він не визнає. При цьому пояснив, що 19.08.2019 року він йшов з роботи, приблизно о 22-00 год., з вул. Анголенка у бік залізничного вокзалу «Запоріжжя 1» у м. Запоріжжі. Він хотів придбати в «АТБ» пива, але не зміг, так як вже після 22-00 год. його вже не продавали.

Після цього, він пішов до ларька біля переходу у залізничного вокзалу. На лавочці там лежала дівчина, як пізніше виявилося це була потерпіла. Остання спитала у нього цигарку, але він повідомив, що у нього не має цигарок. Після цього, він пішов до ларька, купив собі пляшку пива та цигарку, яку віддав ОСОБА_2 . У подальшому, остання повідомила, що їй ніде ночувати, її вигнали з вокзалу і вона змерзла. Він їй віддав спортивну кофту та потім пішли до аптеки, так як у потерпілої заболіло серце. Коли придбали дві пляшки настойки глоду, вони повернулися до магазину «АТБ», де розпочали випивати: він пиво, а потерпіла - настойку глоду. В той момент до нього зателефонував племінник, якого потерпіла попрохала влаштувати на ночівлю, але племінник відмовив. Коли вони йшли до аптеки, то він ніс жіночу сумку потерпілої, яку у подальшому віддав ОСОБА_2 .

Через деякий час до них підійшов невідомий чоловік з рюкзаком, який почав до них чіплятися і у нього з останнім відбулася бійка: пакетом, який був у нього в руках, він відбивався від невідомого. Після цього, він пішов у туалет за приміщення магазину, а коли повернувся, то приїхали поліцейські, які почали його бити, вибивши два зуба. У подальшому, поліцейські привели його до якихсь кущів, а потім відвезли до відділення поліції. Його били патрульні поліцейські, а саме: третій з екіпажу, не ОСОБА_3 та не ОСОБА_4 . Вказаний працівник поліції спитав у нього прізвище, і почав відразу бити. З цього приводу він звертався до ДБР. Працівники поліції потерпілу на місці події нічого не питали, а її він бачив після подій вже у відділенні поліції.

У потерпілої в ту ніч була жіноча сумка чорного кольору з ручками. ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а він випив лише два глотка пива.

Водночас, вважаю, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка суду пояснив, що вона 23.08.2019 року, приблизно о 04-00 год., стояла праворуч від магазину «АТБ» (де трамвайні колії), розташованого напроти залізничного вокзалу «Запоріжжя-1» у м. Запоріжжі зі своїм знайомим та спілкувалися. Під час спілкування вони палили та пили пиво. Потім до них підійшов обвинувачений, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 попрохав цигарку, яку йому вона надала, після чого обвинувачений відійшов. У неї на плечі була жіноча сумка чорного кольору, вартістю 200 грн., в якій знаходилися грошові кошти у сумі 200 грн. та 70 грн., свідоцтво про її народження, атестат про закінчення школи та ліцею на її дівоче прізвище ( ОСОБА_2 ), трудова книжка на її теперішнє прізвище, а також декілька дитячих фотознімків. Також, у сумці знаходилися різні салфетки. Через деякий час, приблизно 5 хвилин, вона побачила як у їх бік біжить обвинувачений, який шляхом ривка вихопив у неї сумку, яка на цей час знаходилася вже у правій руці та побіг у бік дитячої залізниці.

За обвинуваченим побігла вона та її знайомий. Під час переслідування обвинуваченого спочатку впав знайомий, а потім і вона. Але її знайомий побачив, куди сховався ОСОБА_1 , а саме: за велике дерево, неподалік від місця події. Потім її знайомий зателефонував до поліції, та невдовзі побачили поліцейську машину, яка приїхала з боку дитячої залізниці. Вона разом із знайомим розповіли про обвинуваченого, який викрав сумочку та показали деревину, за якою ховався ОСОБА_1 . Працівники поліції направилися до деревини, обвинувачений втратив свідомість, після чого останнього відвезли до відділення поліції. Але його ніхто не бив, а лише обвинувачений самостійно втратив свідомість. Перевіривши свою сумку, вона виявила відсутність 200 грн.

Прізвища знайомого вона не знає, звуть ОСОБА_6 , мешкав у м. Кривий Ріг. Освітлення біля магазину було гарне, обвинуваченого вона добре розглянула і на цей час впізнає як особу, яка вирвала у неї сумку. На момент скоєння злочину, вона випила, приблизно 0,5 літрів пива. Під час особистого обшуку у обвинуваченого її 200 грн., не знайшли;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що вона працює інспектором УПП в Запорізькій області. У серпні 2019 року вона разом із своїми напарниками ОСОБА_4 та ОСОБА_8 несли службу на службовому автомобілі. На планшет поступило повідомлення, що біля магазину «АТБ», розташованого неподалік залізничного вокзалу «Запоріжжя-1» скоєно грабіж: у жінки викрали сумку. Коли під`їхали на місце події було двоє якихось чоловіків та потерпіла. Останні зазначили, що вони намагалися наздогнати особу, яка викрала сумку, але жінка та чоловік по черзі впали. Водночас, останні показали напрямок куди побіг невідомий, який викрав сумку.

Коли вона із напарниками направилися до кущів та дерева, присвітили ліхтарем, то побачили обвинуваченого, який спочатку сидів, потім вставив та почав відступати і він від себе викинув щось у бік. Пізніше виявилося, що це була жіноча сумка, чорного кольору. Коли підійшла потерпіла, то відразу впізнала обвинуваченого як особу, яка скоїла злочин та впізнала свою сумку. Обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння як і потерпіла. Крім того, ОСОБА_1 скаржився, що у нього епілепсія. У подальшому, вони викликали слідчо-оперативну групу, яка вилучила сумку та забрала обвинуваченого до відділення поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що він працює інспектором УПП в Запорізькій області. У серпні 2019 року він разом із своїми напарниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 несли службу на службовому автомобілі та відпрацьовували район біля залізничного вокзалу «Запоріжжя 1». Коли в ефірі почули, що біля «АТБ» скоєно грабіж, поїхали у той напрямок. Під`їжджаючи до місця події, вони побачили, що біжить якась жінка разом з двома чоловіками. Жінка перечепилася та впала. Він зрозумів, що це потерпіла, тому під`їхали ближче до «АТБ» і він висадив з автомобіля своїх напарників, які повинні були пішки оглянути територію, а він вирішив проїхати далі. Коли розвертався, то у сектор світла автомобіля попали кущі, за якими перебував якийсь чоловік. Він разом із ОСОБА_8 підійшли до вказаних кущів, і виявили там обвинуваченого, неподалік від якого знаходилася жіноча сумка темного кольору. У подальшому, підійшла потерпіла, яка впізнала ОСОБА_1 як особу, що скоїла кримінальне правопорушення та свою сумку. Потерпіла вказала, що у неї у сумці перебувало 300 грн. та якісь фотознімки. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння та втрачав свідомість;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який надав показання, аналогічні показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ;

- даними, встановленими з огляду місця події від 24.08.2019 року (проводився з 01 год. 35 хв. до 02 год. 15 хв.), згідно яких оглядом місця події є ділянка місцевості, розміром 5Х10 метрів, розташована на відстані, приблизно 100 метрів від меблевого магазину «Перший меблевий» за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 1-Г. На зазначеній ділянці росте дерево та знаходиться паркан. Поряд стоїть громадянин ОСОБА_1 . Поруч з ним перебуває жіноча лакована сумка чорного кольору, в якій знаходяться: батон хліба, фотознімки дитини. У одному з відділень сумки знаходяться грошові кошти у сумі 60 грн., трудова книжка на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про народження, атестат про повну загальну освіту з додатком до атестату, атестат про базову загальну освіту, додаток до атестату на ім`я ОСОБА_9 .

Також, у судовому засіданні були досліджені наступні документи:

- рапорти чергового Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Черьомухіна О. (ЕО-20732, 20736);

- протокол прийняття заяви про вчинений злочин від 24.08.2019 року, згідно якого ОСОБА_2 просить органи поліції притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , який 24.08.2019 року, приблизно о 00 год. 30 хв. біля магазину «АТБ», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 1 відкрито викрав з рук її сумку, вартістю 200 грн., в якій знаходилися грошові кошти у сумі 300 грн.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Суд не погоджується із позицією сторони захисту, що дані, отримані під час огляду місця події від 24.08.2019 року необхідно визнати недопустимими доказами. Так, на думку захисника підставою для цього є факт зазначення слідчим у своєму протоколі на першому аркуші спеціаліста, прізвище якого вписано після того, як графа про його участь була вже закреслена. Крім того, спеціаліст, який нібито приймав участь у слідчій дії, не підписав протокол огляду місця події, а фотознімки, які є невід`ємним додатком до протоколу слідчої дії також взагалі ніким із службових осіб не підписані.

Для того, щоб визнати доказ недопустимим, необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду).

В даному випадку вважаю, що дані, отримані під час огляду місця події від 24.08.2019 року є допустимими та належними. Дійсно, на думку суду, дані, що містяться на фотознімках до протоколу слідчої дії неможливо використовувати як допустимі докази, так як фотознімки не підписані слідчим. Водночас, недопустимість цих доказів та відсутність підпису спеціаліста на протоколі огляду місця події не є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів допустимість даних усього огляду місця події. Фактично огляд місця події проводила слідчий за участю двох понятих, а участь спеціаліста в даному випадку не була обов`язковою. Під час огляду місця події не вилучалися певні предмети, які стали у подальшому об`єктами експертних досліджень і участь спеціаліста в цілому не вплинула на результат огляду місця події.

Також, вважаю, що відсутні підстави для визнання досліджених письмових доказів, зокрема даних, встановлених під час огляду місця події від 24.08.2019 року, недопустимими у порядку ч.12 ст.290 КПК України, так як твердження захисника обвинуваченого щодо не відкриття стороні захисту матеріалів досудового провадження спростовуються даними відповідного протоколу та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Водночас, дослідивши дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 24.08.2019 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , суд не може визнати їх такими, що відповідають критеріям допустимості доказів. Так, у вказаному протоколі зазначено, що фіксація слідчого експерименту буде проводитися за допомогою цифрового фотоапарату «Panasonic» зі знімними носіями інформації micro-SD. Водночас, до протоколу слідчого експерименту долучено диск CD-R «VIDEX», під час дослідження якого у судовому засіданні при відкритті не виявилося будь-якої інформації, у т.ч. відеозапису зі слідчим експериментом.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю потерпілої слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь потерпілої у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від потерпілої відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2 ст.84 та п.3 ч.2 ст.99 КПК України є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1 ст.95 КПК України, у системному зв`язку із ч.2 ст.84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

При проведенні слідчого експерименту участь потерпілої не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст.95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 КПК України.

Аналіз протоколу слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_2 свідчить про те, що фактично під час проведення вказаної слідчої дії остання лише розповіла події, які відбулися 24.08.2019 року без ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, тому суд розцінює такий слідчий експеримент як повторний допит. Навіть остання фраза у протоколі слідчого експерименту «Більше я нічого не зможу розповісти» свідчить лише фактично про повторний допит потерпілої, який не має доказового значення, враховуючи вимоги ч.4 ст.95 КПК України.

Також, судом був досліджений протокол огляду предмету від 30.08.2019 року, під час якого слідчий Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Крючков Д.Ю. оглянув диск CD-R «AXENT», на якому міститься відеозапис від 24.08.2019 року, записаний з входу до складу «АТБ-Маркет» №613, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 1г.

До протоколу огляду предмета долучений інший диск - CD-R «VIDEX». Під час дослідження його у судовому засіданні при відкритті виявилося відсутність будь-якої інформації.

Фотознімки, долучені до протоколу огляду предмету не надають жодної інформації, яка б мала значення для даного кримінального провадження, так як із зображень людей, які маються на фотознімках, неможливо впізнати будь-кого з учасників кримінального провадження.

Сумнівним є і той факт, що слідчий просить надати йому відеозапис з камери спостереження за 23.08.2019 рік з 21-00 год. до 08-00 год. 24.08.2019 року, тобто за 10 годин, а фактично оглядає відеозапис тривалістю всього 1 хвилина.

Таким чином, на думку суду, дані зазначеного протоколу огляду предмета та відеозапис неможливо вважати належними доказами.

Судом також перевірялися доводи та версії обвинуваченого і його захисника, висунуті на виправдування останнього, але вони не знайшли підтвердження у судовому засіданні.

Так, судом перевірялися показання обвинуваченого щодо застосування до нього насильства під час його затримання з боку працівників УПП в Запорізькій області та працівників Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. ОСОБА_1 зазначив, що коли приїхали працівники поліції, практично відразу почали його бити, через що вибили два зуба та у нього текла кров. Крім того, фізичне насильство до нього застосовували і у Комунарському ВП.

Вказане звернення суд направив до ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі. В свою чергу, начальник другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі направив повідомлення суду до Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції. У подальшому матеріали були скеровані до ГУНП в Запорізькій області. Згідно відповіді начальника СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Манжари О. за заявою ОСОБА_1 було призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. За результатами службового розслідування в діях працівників Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області порушень вимог кримінального процесуального законодавства не виявлено. Також, враховуючи, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками УПП в Запорізькій області та до приїзду СОГ перебував під їх наглядом, копію висновку направлено до УПП в Запорізькій області для проведення службової перевірки за фактами, викладеним у зверненні ОСОБА_1 .

Під час свого допиту обвинувачений зазначив, що фактично до нього фізичне насильство застосовував третій працівник УПП в Запорізькій області (не ОСОБА_3 та не ОСОБА_4 ). Враховуючи показання обвинуваченого, суд особисто перевіряв вказані відомості, викликавши та допитавши ОСОБА_8 . Останній пояснив, що до ОСОБА_1 ніхто із працівників поліції насильства не застосовував. Обвинувачений в момент його затримання вів себе нервово, намагався кудись піти, тому було вирішено надити на нього кайданки. Крім застосування кайданків, інших заходів примусу до ОСОБА_1 не застосовувалося.

Інші посилання сторони захисту суд не приймає до уваги, враховуючи викладені вище доводи. Твердження захисника щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України спростовуються дослідженими під час судового розгляду вищевказаними доказами.

В обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення слідчий зазначив дату скоєння кримінального правопорушення, а саме: 24.08.2019 року, приблизно 00 год. 30 хв.

Потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що датою скоєння кримінального правопорушення є 23.08.2019 року, приблизно о 04-00 год. Обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що події відбувалися пізно ввечері 19.08.2019 року.

Водночас, суд встановив дату скоєння кримінального правопорушення як 24.08.2019 року у період з 00 год. 30 хв. по 00 год. 58 хв., зі змісту рапортів інспектора-чергового Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Черьомухіна О., а саме: 1) 24.08.2019 року о 00 год. 38 зателефонував чоловік, який привітався та кинув слухавку, на передзвін працівників поліції повідомив, що викликав наряд поліції до автовокзалу, просить поквапитися, так як він втікає (ЕО-20732); 2) 24.08.2019 року о 01 год. 03 хв. за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 1 повідомила, що знаходиться біля АТБ, невідомий 5 хвилин потому вирвав сумку (ЕО-20736).

На запит суду, начальник Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області повідомив, що 24.08.2019 року у період з 00-00 год. до 05-00 год. інших повідомлень корисливих кримінальних правопорушень (крім ЕО-20732, ЕО-20736) у ніч на 24.08.2019 року не було. Тобто, суд вважає, що у повідомленні ЕО-20732 було помилково зазначено місце скоєння кримінального правопорушення (автовокзал), враховуючи, що автовокзал територіально також відноситься до Комунарського району, а показання потерпілої і обвинуваченого в частині часу скоєння кримінального правопорушення суперечать даними повідомлення на службу «102», тобто також є помилковими.

Крім того, суд враховує, що о 01 год. 30 хв. 24.08.2019 року у Комунарському ВП від потерпілої ОСОБА_2 прийняли заяву про вчинене кримінальне правопорушення та склали відповідний протокол. У вказаному протоколі зазначено, що злочин було скоєно 24.08.2019 року, приблизно о 00 год. 30 хв.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_1 є рецидив злочинів, враховуючи непогашені та не зняті судимості обвинуваченого (зокрема, за ч.2 ст.307 та ч.1 ст.263 КК України).

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину (скоєння кримінального правопорушення без застосування фізичного насильства відносно потерпілої), особу обвинуваченого: неодноразово (сім разів) судимий за скоєння умисних корисливих злочинів (останній раз звільнився з місць позбавлення волі лише 11.10.2018 року), злочин скоїв під час умовно-дострокового звільнення, має постійне місце мешкання, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,працює, але неофіційно, його вік та здоров`я (не перебуває під наглядом у лікарів психіатра та нарколога).

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Враховуючи особистість ОСОБА_1 , конкретні обставини кримінального провадження, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої обставини покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, суд врахував думку органу пробації, викладену у своїй досудовій доповіді, згідно якої виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).

Також, на думку суду, обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 , виходячи з приписів ч.5 ст.72 КК України.

У кримінальному провадженні цивільний позов потерпілою не заявлявся та відсутні процесуальні витрати. Крім того, прокурор під час судового розгляду не надав для дослідження речові докази, про які відсутні відомості і в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Запобіжний захід до ОСОБА_1 на цей час не застосований.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 року і остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 24.08.2019 року по 21.05.2020 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод