Ухвала суду № 96050589, 06.04.2021, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 р. м. Кремінна

Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/42/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючої судді Тесленко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

прокурора Боровкової Л.В.,

потерпілих ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисника Шмуйлової І.М.,

перекладача Курочкіної Є.І.,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

встановив:

прокурор Боровкова Л.В. заявила письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_4 є громадянином РФ та має паспорт РФ, що може стимулювати його до переховування на територіїх іншої держави; перебуває у міжнародному розшуку, розшукується каналами Інтерполу та у разі зміни запобіжного заходу підлягає негайному затриманню; під час судових засідань та перерв неодноразово висловлюється нецензурно на адресу потерпілих, є матеріали про досудове розслідування щодо погроз вбивством щодо потерпілих; є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Шмуйлова І.М. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що останній має родину – дружину та двоє дітей, онука, батьків – інвалідів ІІ групи, які на цей час переїхали до м. Харкова та перебувають на його утриманні; постійне місце проживання в м. Харкові в нерухомості, що належить його родині, працює, сплачує податки, однак бізнес зареєстрований на його друга, займається волонтерством у ЗСУ, відбудовує храми, за що має нагороди та грамоти. Також зауважили, що ризики, на які посилається прокурор, на теперішній час є штучними та надуманими. Тому просять змінити запобіжний захід на домашній арешт або заставу.

Потерпілі у судовому засіданні просили продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинувачений є соціально-небезпечною людиною і вони бояться за своє життя. Зазначили, що від ОСОБА_4 на їх адресу надходили погрози, в суді обвинувачений поводить себе агресивно.

Відповідно до абз. 5 п. 20-5 Перехідних положень КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

У зв`язку з хворобою судді Акулова Є.М. та перебування судді Костроби Ю.Ю. у відпустці, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається головуючим у колегії суддів – суддею Тесленко І.О.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1-3 статті 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При розгляді клопотання прокурора суд приймає до уваги наступне: у зв?язку з відставкою судді ОСОБА_5 автоматизованою системою визначено головуючою у зазначеній справі суддю Тесленко І.О.; надходження клопотань від сторони захисту про призначення підготовчого засідання, що передбачає розгляд кримінального провадження спочатку, зокрема проведення допиту свідків кримінального провадження; те, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином РФ, обвинувачується у скоєнні особливо тяжких, умисних кримінальних правопорушень, у тому числі із посяганням на життя потерпілих, санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років; перебуває у міждержавному розшуку за каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» за вчинення умисних злочинів проти власності та громадського порядку на території Російській Федерації і відповідно до постанови Генеральної Прокуратури України від 03 липня 2020 року підлягає видачі ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності, яка відстрочена до закінчення судового провадження, відбуття покарання за вироком українського суду чи звільнення від покарання з будь-яких законних підстав. Вказане свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, яка є частиною національного законодавства України, зокрема у рішенні Khodorkovskiy v. Russia (Ходорковський проти Росії) цей Суд зазначає, що національні органи влади повинні встановити справедливу рівновагу між важливістю забезпечення дотримання законного припису суду в демократичному суспільстві та необхідністю поважати право на свободу. Слід враховувати такі фактори як мета припису, можливість його виконання, та строк тримання під вартою. Арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки, якщо «обов`язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м`якими засобами.

Органи влади повинні оцінити, чи є взяття заявника під варту конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі (рішення у справі «Луценко проти України» від 3 липня 2012 року).

У рішеннях «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначив, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту; суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів (рішення «Ілійков проти Болгарії»).

Отже при перебуванні обвинуваченого у міждержавному розшуку за каналами Інтерполу зміна йому запобіжного заходу може ускладнити або унеможливити забезпечення його явки у судові засідання.

Посилання обвинуваченого на ту обставину, що він не може виїхати за межі України до РФ внаслідок того, що він перебуває в міждержавному розшуку спростовуються його ж твердженнями про те, що на даний час сплинули строки притягнення його до кримінальної відповідальності в РФ та на даний час хтось займається питанням щодо зняття його з міждержавного розшуку. Доказів наявних міцних соціальних зв?язків у м. Харкові обвинуваченим суду надано не було.

Захисником Шмуйловою І.М. та обвинуваченим ОСОБА_4 не додано до клопотань жодного доказу на підтвердження своїх доводів. Твердження останнього про наявність міцних соціальних зв`язків вже були предметом розгляду у попередніх судових засіданнях, яким була дана оцінка у відповідних ухвалах, які були перевірені Луганським апеляційним судом при апеляційному перегляді рішень суду щодо продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу.

У рішенні ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно… Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наявність ризиків, на які посилалася прокурор в своєму клопотанні, не спростована стороною захисту, тому застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тому необхідно продовжити йому строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 04 червня 2021 року включно.

З огляду на вищевказане суд не вбачає наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, отже у задоволенні клопотань обвинуваченого та його захисника необхідно відмовити. Більш того, суд не вбачає можливості призначення обвинуваченому запобіжний захід у виді застави, оскільки щодо обвинуваченого може бути застосовано екстрадиційний арешт та обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що повязане з насильством.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331 КПК України, п. 20-5 Перехідних положень КПК України, суд

ухвалив:

клопотання прокурора Боровкової Л.В. про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою задовольнити.

ОСОБА_4 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 04 червня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Шмуйлової І.М. та обвинуваченого ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт та/або заставу відмовити.

Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України на 12 травня 2021 року на 10-00 годині.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О. Тесленко