Ухвала суду № 96049275, 05.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 178/556/18

№ провадження 1-кп/208/1/21

УХВАЛА

Іменем України

05 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Івченко Т.П.

судді Ізотова В.М.

судді Савранського Т.А.

при секретарі Чорнобривець Р.Є.

за участю прокурора Резніченко І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Литвин Н.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Герасимчук І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12018040460000107, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12018040460000107 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України, та ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.187 КК України, під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 07.04.2021р.

Прокурором подано клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яке підтримано ним в ході судового розгляду вцілому. Прокурор вважав наявними заявлені ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які враховувалися як при обранні запобіжного заходу, та на даний час не зменшилися. Підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає, так як наявні заявлені ризики, а тому враховуючи характеризуючи данні на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не мають стійких соціальних зв`язків, доходів, є особами які не становляться на шлях виправлення, що потерпілі побоюються обвинувачених та їх впливу, так як злочини пов`язаний із застосування фізичного насилля, а тому інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти належній процесуальній поведінці обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Литвин Н.О. у судовому засіданні посилаючись на відсутність обґрунтованості заявлених ризиків, тривалість строку судового розгляду, не забезпечення участі потерпілих, вважали можливим змінити обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, так як у обвинуваченого є постійне місце проживання. Ризик впливу на потерпілих заявлений прокурором є припущенням та не підтверджений. А тому просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Герасимчук І.О., діючи як призначених захисник в межах окремої процесуальної дії, у судовому засіданні наголосили на відсутності доказів на обґрунтування заявленого клопотання та вказаних у ньому ризиків, і просили зміни обраного запобіжного заходу на домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Враховуючи вимоги ст.29 Конституції України, ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вирішує питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені п.п. 1 , п. 3, п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Судом враховується рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності підозра про вчинення саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тяжкого та особливо тяжкого злочинів обґрунтовується зібраними в ході досудового розслідування доказами на які посилається прокурор, але на даній стадії судового розгляду суд не надає оцінки доказам щодо їх достатності та допустимості.

Оцінка ризиків проводиться з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Суд бере до уваги чисельність фактів притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що останні не дотримується норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, не стають на шлях виправлення, а тому можуть як вчинити новий злочин та ухилитися від суду, так і здійснити вплив на потерпілих з метою ухилення від покарання, за умови доведення їх винуватості.

Крім того, обвинувачені не мають постійного офіційного місця роботи, інших доходів, які б нівелювали ризики скоєння нових злочинів, що особи не одружені, не мають на утриманні осіб, тобто не мають міцних соціальних зв`язків, що обґрунтовує ризик втечі та ухилення від правосуддя.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

Ризики на цей час продовжують існувати та є реальними. Крім того, усвідомлення обвинуваченими тяжкості покарання, яке може їм (кожному окремо) загрожувати, свідчить про те, що останні з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження, встановлення реальних обставин справи та виконання правових приписів ст. 2 КПК України.

Крім того, на даний час розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще триває та остаточне рішення у справі не прийнято.

Відсутність даних про спроби обвинувачених (кожного окремо) переховуватись від суду з моменту затримання свідчить лише про те, що такі спроби не були реалізовані, оскільки останні тримаються під вартою та не мали (кожний окремо) такої можливості.

Обставини, які зазначені захисником та підтримані обвинуваченими, не можуть бути підставою для обрання альтернативного, більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ніж тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд взяв до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тяжкість вчинених злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та приходить до переконання, що інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених (кожного окремо).

Таким чином, раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід є таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинувачених має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни, скасування, обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на даний час не встановлено.

Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, та з врахуванням обґрунтованої підозри в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у скоєнні злочину кваліфікованого органом досудового розслідування за ознаками ст. 187 КК України, суд також не вбачає підстав для встановлення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 02.06.2021 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою до 02.06.2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Івченко Т. П.

Суддя Ізотов В. М.

Суддя Савранський Т. А.